Любі друзі, критикуючи діла Господні, ми попадаємо в такий самий абсурд, як тоді, коли намагаємось читати плани Божі при помочі нашого, під кожним оглядом обмеженого розуму. Таких питань багато насувається нам на гадку, як наприклад, чому урагани шаліють на землі, чому треба нищити - косити траву, щоб худоба мала, що їсти? Чому треба вбивати домашніх звірят, щоб людина мала, що їсти й могла жити? Ми рішаємо про багато речей, хоч самі не знаємо, що робимо, подібно як те дитя, яке протестує проти миття, бо уважає, що його йому ніяк не потрібно, не знаючи, що чистота є конечною для тіла людини. Подібно й ми, коли дуже часто кажемо: "Якби я був Богом, то я б не дозволив таких речей!" Це щось подібне до зауваг дитини: "Якби я був батьком, я б не накладав такого строгого обов'язку на моїх дітей!" Різниця в тому, що горизонт дитини не завжди сходиться з горизонтом батьків, хоч деколи вони зустрічаються, чого, однак, не можна сказати про світогляд чи горизонт Божий і людини, які не зустрічаються ніколи. Це стверджує сам Господь Бог, кажучи: "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших, і думки мої вищі від думок ваших. Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, за чим я його вислав" /Іс. 55, 8-11/.
В Книзі Йова Господь повчає його, питаючи: "Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? Чи спостеріг пологи ланей?" /Йов. 39, 1/. "Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, на південь простягає крила? Чи на твій наказ орел летить угору, гніздо собі на висоті звиває? Живе на скелі і ночує, на верхах зубчастих та на твердинях. Звідти чигає він на здобич, очі його бачать далеко. Його орлята кров смокчуть: де труп - і він там!" /Йов. 39,26-30/. Тоді Йов, як один із нас, що критикуємо Господа, відказав Господеві й мовив: "Як я був легковажним, що Тобі відкажу? Я краще покладу собі на уста руку. Раз говорив я, та більше не повторю; двічі, та більше вже не буду" /Йов. 40, 4-5/. Але Господь озвавсь із бурі до Йова: "Чи хочеш справді скасувати моє право? Чи хочеш мене осудити, щоб виправдатися самому? Хіба таке рамено у тебе, як у Бога, чи можеш загриміти голосом таким, як у Нього?.. Вилий до краю гнів твій; глянь на всіх гордих і смири їх. Глянь на всіх пишних, принизь їх; роздави грішників на місці! Зарий їх усіх у землю, замкни їх у в'язницю! Тоді я теж тобі признаюсь, що твоя десниця може тебе врятувати" /Йов. 40, 8-9; 11-14/. А тепер, спитаю вас, що могли б ви відказати Господеві на ті питання? Ми останемось завжди, як ті діти, перед Господом, але з кращими раціями, коли будемо як діти, що довіряють Господеві, а не такі, що довіряють собі самим!
Скільки то разів ми журилися скороминущими справами, як про те згадує Ісус: "Ось чому кажу вам: не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш - їжі, тіло не більш - одежі? Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш Небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?" /Мт. 6,25-26/. "І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них" /Мт. 6,28-29/. Сумніву немає, що люди мусять бути вартіснішими від усіх інших нерозумних сотворінь земних, бо ж Господь, сотворивши усю вселенну, звернувся до перших людей словами: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі" /Бут. 1,28/. А крім того, велика журба нічого не помагає, бо як каже Спаситель: "Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть?" /Мт. 6, 27/. Отже, нам не треба нічим журитися, бо: "Отець же ваш Небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться" /Мт. 6, 32-33/.
Розважмо:
Через усе те перестаньмо журитися, а передусім заперестаньмо критикувати волю Провидіння Господа нашого. Всі ті речі є поза нашим розумінням і поза нашими спромогами. По-перше, ми їх не розуміємо, тож хто дав нам право їх критикувати? Господь Бог не поставив нас тут, на землі, щоб ми вишукували якісь неможливі помилки в Його Божому ділі, бо таких немає й бути не може, тому що вони є вислідом безмежного й досконалого Божого розуму та Його всемогутньої волі. А те, що ми в нашому нерозумінні вважаємо за помилку, - то лише вияв нашого нерозуміння, який є воднораз образою Божої досконалої істоти. Метою нашого існування тут, на землі, не є старатися дошукатись якихось похибок у Божому твориві, але шукати Царства Божого й тим способом рятувати наші безсмертні душі. Наскільки ми можемо зробити щось відносно тих справ. Господь дав нам повне їх розуміння. Крім того, Господь Бог дав нам можливість і силу це все осягнути, очевидно, при помочі Його Божої ласки, якої Він нікому не відмовляє, а передусім тим, які про неї Його просять і з нею співпрацюють. Бо Він створив нас лише на те, щоб ми, сповняючи Його Божу волю на землі, повернули назад до Нього, щоб участкувати в Його Божому житті та Його безмежному щасті.
Молитва:
Мій Господи й Боже! Дай мені ласку, щоб я не дивувався, на що вселенну сотворено, й не старався критикувати Божі діла, бо ті всі речі є поза обсягом мого розуму. А зате дай мені ласку любити Тебе з цілого серця й хвалити з усіх сил, передусім за Твою батьківську опіку. Дай мені зрозуміти всі мої нестачі й обмеженості, воднораз же впокоритися перед Твоєю Божою величчю й прославляти Твою Божу безмежну любов до мене, заради якої Ти не пожалів Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа, й віддав Його на знущання й на ганебну хресну смерть, щоб мене рятувати. Небесний Отче, дай мені ласку любити Тебе понад усе не словами, але сповнюванням Твоїх Божих Заповідей. Мати Божа, яка особливішою любов'ю любила Небесного Отця, а Твоя материнська любов до Твого Божого Сина лучилася з любов'ю до Нього як до Твого Творця, допоможи моїй людській любові справді любити Тебе, як тільки можу найбільше. Щоб та моя любов здержувала мене повсякчас від образ Його Божого Маєстату, яких я так часто в моєму житті допускався! Амінь.