Любі друзі, фізичне зло піддає свою рацію під тиском такого маленького знання, як наше людське. Ми запитуємо себе, що сталося зі світом, який у час його сотворення був добрим, що підтверджує сам Господь Бог словами: "І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/. Виходить із того, що щось мусіло статися зі світом, який після сотворення був дуже добрим, а опісля погіршився. Причиною того лиха був первородний гріх, який спричинив цю переміну в світі. Господь покарав найперше спричинника первородного гріха - диявола: "За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп'ястися йому в п'яту" /Бут. 3,14-15/. Світ змінило прокляття Господа, що його Творець кинув на землю: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох" /Бут. З, 17-19/.
Тепер бачимо, що є причиною й рацією всього зла на світі, яке переслідує нас. як довго ми живемо на цій землі, проклятій Богом з причини первородного гріха. Отже, це не є ділом Господа, який бажає завжди й творить добро, а це діло нашого прабатька Адама, чи радше його первородного гріха, а крім того, наших особистих гріхів, які спричинили погіршення нашої людської природи. Однак, давши трохи часу для нашого звільна працюючого розуму, за той час нашого осмислення вселенної ми приходимо до зрозуміння, що таке знищення трави й городини, які служать поживою для звірят і людей, а також убивання деяких звірят, з яких одні служать на поживу людям, а інші на поживу іншим звірятам є потрібними, а то й конечними для впорядкованого вдержання в світі. В той спосіб Господь навіть зло може перемінити на добро, тому що знищення одного служить на поживу іншому та на підтримку життя іншого Божого сотворіння. В той спосіб Господь поучує нас, що навіть фізичне терпіння людини як Божий засіб покарання за гріх, щоб заховати справедливість, або інші форми страждань служать у Божих планах як засоби у здобутті чеснот, і тим способом вислуженні перед Господом діл, заслуговуючих на Царство Небесне. Ті фізичні терпіння чи недомагання призначені, в першу чергу, на те, щоб людині звернути увагу, що є щось не в порядку з її тілом та його треба лікувати. Бо якщо б не було болю чи страждання, людина дозволила б тілові повністю знищитися й тим способом передчасно вмерти.
Страждання чи терпіння тіла як засіб освячення людської душі й як спосіб узискання діл, заслуговуючих на небо, є також річчю конечною. Бо без страждання й терпеливого несення Божим Провидінням посланих хрестів ми не могли б набути жодних заслуг перед Господом. Тож і не диво, чому Спаситель каже наслідувати Його в несенні наших щоденних хрестів: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде" /Мт. 16, 24-25; Мк. 8, 34/. Тим способом Господь дає нам нагоду вживати прокляття, що його кинув на прародичів як кару за їхні гріхи, сприймаючи всі терпіння, які є наслідком первородного гріха й наших особистих гріхів, як засіб вислуговувати собі в Господа заслуги на Царство Небесне. Ті, що беруть на себе хрести, які Боже Провидіння посилає на них, і їх терпеливо несуть, заслуговують собі на Царство Небесне.
Ті ж, що вперто відмовляються вживати Божих засобів для освячення своїх душ, як способу набувати різні чесноти, цілком певно спричиняють свою власну погубу, як про те говорить Спаситель: "Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде" /Мт. 10, 38-39/. Це означає, що хто підкоряється Господеві в тих противенствах, які спричинив своїм первородним гріхом наш праотець Адам і своїми особистими гріхами, той спасе свою душу й осягне безмежне щастя в Небесному Царстві. А той, хто відмовиться прийняти хрест, що йому послало Боже Провидіння, й не хоче нести його за Спасителем, приготовляє собі майбутнє в пекельному вогні.
Розважмо:
Як воно чудесно Господь усе встановлює, що навіть і лихо, тобто наші страждання чи болі, може звернути для нашого добра. Як ми вже згадували, фізичним болем Господь бажає звернути нам увагу, що якась частина нашого тіла хворіє, щоб ми старалися її лікувати й тим способом захоронити тіло від знищення. Бо воно також дар Божий, даний нам, щоб ми його вживали на славу Божу, а при необхідності хоронили від знищення. Крім того, ті нещастя чи терпіння, що їх Боже Провидіння посилає нам, мають на меті допомагати нам у поступі в чеснотах, а під кінець, вони - це засоби в творенні добрих, на вічну нагороду заслуговуючих діл, за які Господь заплатить нам Царством Небесним.
Молитва:
Добрий Господи, коли я так гляжу на все, що тут, на землі Ти так чудесно влаштував, мушу щораз то більше Тобою захоплюватися! Все, що тільки існує та живе на землі, призначене до своєї мети, до якої непомильно стремить. Все звертається на добро людям, так що й проклін, що його Ти кинув на землю, служить людському вдосконаленню, спрямовуючи людей до їхньої остаточної мети, до злуки з Тобою. Господи, допоможи мені зрозуміти цю глибоку правду, що все, що Ти робиш, має на меті моє добро, моє вічне щастя. Коли ж я, з причини мого браку зрозуміння, деколи нарікаю на Твоє Провидіння, повчи мене, що Ти - мій найкращий Батько й лише добро маєш на меті. Й навіть коли дозволяєш мені терпіти, то все заради мого добра, як про те говорить Спаситель: "Я кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся. От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним... Переможному дам сісти зо мною при Престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на Престолі Його" /Од. З, 19-21/. Мати Пречиста, дай мені ласку зрозуміти, що прикрости, а то й страждання є не завжди карою за гріхи, але ознакою любови Твого Божого Сина, щоб я, наче те золото в вогні очищувався й ставав кращим. Так само й Тобі, Божа Мати, Господь не щадив терпінь, хоч Ти, будучи непорочно зачатою й завжди без гріха, своїми терпіннями могла платити Небесному Отцю за наші гріхи, подібно як і Твій Єдинородний Син Ісус Христос. Допоможи й мені моїми стражданнями дещо спричинитися до перепрошення Господа за наші гріхи. Амінь.