Любі друзі, для нашої потіхи й для підкреслення Божих Осіб Пресвятої Трійці кажемо про дію й силу як діло Бога Отця, діла премудрости! - як дію Бога Сина й дію любови - як діла Пресвятого Духа. Тож тепер набирає нового значення ця правда, що її підкреслює Спаситель, кажучи, що ми є житлом Пресвятої Трійці: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло" /Ів. 14.23/. Виходить зі слів нашого Спасителя. що якщо ми любимо Господа Бога, й то не словами, а ділами, заховуючи Його Божі Заповіді, тоді ми стаємо учасниками Пресвятої Трійці, яка приходить до нас і закладає в наших душах своє житло й у ньому перебуває так довго, як довго ми слухаємось Господа сповнюванням Його волі, яку об'явив своїми Заповідями. Підкоряючись Божим Заповідям і сповняючи їх у нашому житті, ми стаємо також святинею Духа Святого, як про те запевняє нас Ісус Христос словами: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас" /Ів. 14,15/. Це велике Таїнство, що безмежний та безконечно досконалий Господь Бог приходить до наших душ і зостається в них так довго, як довго ми вистерігаємось гріхів, а передусім важких, смертельних гріхів, та й заховуємо душу в Божій освячуючій ласці. Це підкреслює Христос Господь словами: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете" /Ів. 14.15/. Бо любити Господа правдивою любов'ю, а не тільки словами - це значить сповняти Його святу волю: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14,21/. Іншими словами, любити Господа Бога - означає сповняти Його святу волю, яку Він заповів нам у своїх Божих Заповідях.
Ісус виразно навчає нас у чому полягає любов наша до Нього: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете" /Ів. 14,15/. Бо: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. Пресвята Трійця, Отець, Син і Дух Святий, що живе найбільш інтенсивним життям, замешкує в нашій душі. Те Боже життя ми маємо при помочі Божого дару освячуючої ласки. Тим способом, при помочі нашої віри, осягаємо знання на подобу Господа Бога: ми любимо при помочі чесноти любови. подібно як Господь Бог любить. Тим способом Господь Бог є в особливіший спосіб у нас, як предмет знання й любови, способом Знаючого, Знаного й Улюбленого. Тож не диво, що св. Апостол Павло, повний Духа Святого й ласки освячуючої, проголошує: "Я бо через Закон для Закону вмер, щоб для Бога жити: я - розп'ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене" /Гал. 2, 19-20/.
Ласка, що її одержуємо завдяки заслугам Ісуса Христа, - це життя наших душ, надприродне їх життя. Воно воднораз є насінням слави, передсмаком майбутнього безмежного щастя, що його остаточно осягнемо, коли повернемо до дому нашого Отця Небесного. Тим способом дорога до неба починається в найгіршій хаті, на найгіршій вулиці, в найбільш невпорядкованому місці, коли ласка Божа входить у душу людини, яка там живе, її життя доторкається інтенсивно палаючого життя Божого, і відвічний вогонь запалюється в душі людини. Ми привикаємо до дому Божого життя, коли Пресвята Трійця робить нашу душу своїм житлом. В тому Божому житті ми вже участкуємо тут, на землі, хоч і не відчуваємо того щастя, що таке участкування з собою приносить. Тому що ми є лише в дорозі до нашого небесного дому, ми лише тільки йдемо до Господа, як довго живемо тут, на землі, бо за життя ми не могли б знести того надміру щастя, що його видіння Боже дає людині! Те все вияснив Господь Бог Мойсееві, коли той просив Його показати Боже лице: "Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім'я Господа; і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись". І додав: "Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити". Далі Господь сказав: "Ось місце коло мене, стань на цій скелі; і як проходитиме моя слава, я поставлю тебе в щілині скелі й моєю долонею прикрию тебе, поки не перейду. Потім я заберу мою руку, і ти побачиш мої плечі; лиця ж мого бачити не можна" /Вих. 33,19-23/. Отже, Господь бажав захоронити Мойсея від передчасної смерти.
Розважмо:
Тепер розуміємо, чому ласка Божа освячуюча є такою важливою для кожної людини, живучої на землі, бо вона є участкуванням у Божому житті вже тут на землі. Й тому не дивина, що всі ті, які умирають без освячуючої ласки, ніколи не осягнуть свого призначення - Господа Бога. Їхнім душам бракує конечного елемента, тобто початку Божого життя, що ним є ласка освячуюча. Цей початок Божого життя, чи його іскорка. дається людям у св. Тайні Хрещення, й їхнім обов'язком є старатися, щоб вона цілий час горіла в наших душах, аж до кінця нашого туземного життя. А щоб те Боже життя в нас оставалося, нам треба сповняти Божі Заповіді, як про те повчає Христос Господь, кажучи: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19,17/. Бо: "Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі" /Мт. 7. 21/.
Молитва:
Мій Господи й Спасителю! Мені знана умова вступлення до Царства Небесного, тобто виконувати Заповіді Божі, в яких Отець Небесний об'явив свою волю щодо нас. Бо так Ти, Господи, сповняв волю Отця Твого, як про те говориш у Листі до Євреїв: "Тому, входячи у світ, говорив: "Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити Твою волю, Боже" /Євр. 10, 5-7/. Очевидно, що я також повинен наслідувати Тебе під тим оглядом, але Ти, Господи, добре знаєш, який я немічний і невитривалий, тож дай мені свою ласку, щоб при її помочі я міг перемогти всіх ворогів мого спасіння. Бо вже св. Апостол Павло, спроможений нею, міг сказати: "Я можу все в Тому, хто укріплює мене" /Флп. 4,13/. Мати Пречиста, повна ласк, споможи мене, вимолюючи в Твого Божого Сина ласк, потрібних мені для ведення доброго, богоугодного життя. Я знаю, що Ти не відмовляєш у помочі нікому, хто в Тебе просить ласки, конечної для спасіння його душі, як про те запевняє нас молитва до Тебе: "Згадай, наймилостивіша Діво Маріє, що від віків не чувано, щоб хто-небудь, прибігаючи під Твою охорону, благаючи Твого заступництва й просячи Твоєї помочі, був Тобою опущений. Оживлений таким довір'ям, Діво над дівами й Мати, до Тебе прибігаю й стою перед Тобою як грішник, дрожачи. Не погорди, Мати Слова, моїми словами, але послухай їх ласкаво й вислухай". Амінь.