Любі друзі, осмислюючи всесвіт, вислід Божого сотворення, ми стоїмо з острахом, подивом і недовір'ям. Причиною цього є те, що ми не можемо зрозуміти тої правди, як Господь Бог може щось подібне й пречудне творити. На це Господь уже відповів, кажучи: "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших, і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55, 8-9/. Немає жодного порівняння між Божим діянням і людським; найперше - Господь Бог є першим, перед ним не було нічого; бо "На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня..." /Бут. 1,1-2/, то означає, що не було нічого, з чим можна було зачинати щось творити. Але Богу Творцеві нічого не потрібно, на відміну від людини, якій є конечним, щоб щось могла зробити. Божа всемогутність не потребує нічого; не потребує матеріялів, бо творячи якусь річ, Він творить і матеріял для неї. Тобто Він не лише сотворює предмет, але також і його матеріял. Йому не треба складати частини, щоб створити якусь цілість, бо, сотворюючи, Він творить цілу річ. Наприклад, сотворюючи вселенну - всесвіт. Бог не потребував сотворювати окремі зорі, сонця, планети й поставляти їх у їхні відповідні місця. Господь сказав лише: "Хай буде світло", - й усі небесні світила постали в своїх місцях, як про те говорить Книга Буття: "Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами" /Бут. 2,1/. Це означає, що своєю всемогутністю, одним актом волі Господь сотворив небо й землю з усім, що є на них.
Господь не потребує журитись часом, бо Він не живе в змінному часі, але в незмінній вічності. Час є плинним поняттям, в ньому немає теперішности, але лише минуле й майбутнє, а вічність - це непорушне, незмінне "тепер". Богові не треба певного часу, щоб у ньому щось створити, Він бо потребує лише одного акту своєї всемогутньої волі, й зразу стається те, що Він бажає: "І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло" /Бут. 1, З/. Немає міри Його силі й спроможності відносно часу чи чогось іншого, бо Бог від нічого не залежний. Господь Бог не старіється, тому Його сила не зменшується зі збігом літ, тому, оскільки Він, як і вічність, в якій живе, є незмінним, завжди є таким самим. Бог не може змінюватися, під жодним оглядом, не може нічого набувати, ані не може нічого тратити, бо є безконечно досконалим. Тож, якби мусів щось набути, чого б не мав, не був би Богом - тобто, не був би досконалим. Так само, якщо б утратив будь-що, не був би також досконалим, бо по втраті бракувало б Йому того, що втратив, отже, якоїсь досконалости, яку мав і втратив, бо Бог є Істотою безмежно досконалою. то значить, що мусить мати всі можливі досконалості й кожну з них - безграничну. Виходить із того, що в Бозі є неможливою будь-яка зміна, бо будучи безмежно досконалим, не може ні набути якоїсь досконалости, ані втратити тих, які мав.
Всесвіт не є якимось приростом у лоні Господа, який живе своїм життям, не є також жодним паразитом, що пристав до Божої субстанції, як думали старинні філософи, що: "Все у світі є Божеством, частиною Божої істоти". Або як інші з філософів кажуть: "Усе, тобто всі сотворіння від найменших до найбільших - це боги". Всі сотворіння не зроблені з якоїсь містичної матерії, але все, що тільки існує, постало силою Божої всемогутности, яка їх зі світу можливостей кинула у світ реальний і в ньому вдержує. Ця всемогутність Божа - це Божий інтелект і Божа всемогутня воля. Як уже було перед тим сказано, розважаючи свою Божу природу, тобто всі свої безмежні щодо числа й безграничні самі в собі досконалості. Бог бачив, як вони можуть бути віддзеркалювані прерізними, незліченними сотворіннями. Своїм безмежним розумом Бог бачив усі можливості, тобто всі можливі сотворіння, а одним актом своєї всемогутньої волі захотів, щоб вони заіснували, й так і сталося. В одну мить усе постало, точно таким способом, як Господь того бажав. Це висказує Псалом 115, словами: "Бог наш на небі; усе, що захотів, створив" /Пс. 115, З/.
Розважмо:
Таким способом Господь Бог усе сотворює, тож нічого дивного, що нам це важко зрозуміти, тому що ми ніколи не зустрічали такого способу діяння, тобто абсолютно незалежного від нікого ані нічого, без жодної помочі, осягаючи всі досконалості, які перевищують усі наші спромоги, але навіть вищі понад наш спосіб думання. Наш обмежений розум не годен слідувати за Божим діянням. Його акцією й усім множеством, що Він творить. Нам не залишається нічого іншого, як лише глядіти на маленьку частинку всесвіту, яку ми, бачачи, можемо зрозуміти, й бути тим задоволеними, не дуже філософствуючи. Учімось із досвіду науковців, які, помимо їхнього важкого й щирого старання зрозуміти Божий світ, лише дійшли до смішних заключень, уважаючи, що всесвіт - це Бог, або що сотворіння в ньому - це боги (політеїзм).
Молитва:
Мій Боже й Господи, я вірю сильно, що Ти єдиний праведний Господь Творець, й поза Тобою немає ніяких богів. Я приймаю без вагання те, що Ти сказав: "Я -Господь твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене" /Вих. 20, 2-3/. "Я - Альфа і Омега, початок і кінець - говорить Господь Бог, хто єсть і хто був, і хто приходить, Вседержитель" /Од. 1, 8/. "Я - Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній" /Од. 22, 13/. Ти, Господи, справді перший, бо в началі Ти був єдиний одинокий, і поза Тобою не було нікого. Ти, Господи, є також кінець - останній, бо все, що Ти створив, до Тебе, як до своєї мети, прямує й у Тобі все знайде вічний спочинок. Мати Божа, дай мені зрозуміти цю правду, що Господь Бог є єдиною істотою, від якої все вийшло й до якої все мусить остаточно повернути. Бо Він, як у своїй любові все перевів із нічевости в існування й життя, так бажає, щоб під кінець своєї мандрівки все повернуло до Нього, й у Ньому, як у своєму Творцеві, все повіки відпочило в безмежному щасті Його Божої любови. Амінь.