Любі друзі, модерна людина може гордо стояти біля величезної машини, яка працює й створює різні дива й прерізні продукти у великій кількості. Глядячи на свої осяги, людина сміється, слухаючи про всемогутність Бога Творця, який створив вселенну, тому що вона чує себе важливою, сотворюючи таку важливу й скомпліковану машину. Думаючи про її почуття величі й важливості, ми могли б сказати: "Гора родила й породила мишу!" Так і людина, яка порівнює свої осяги з Божими й відчуває свою велич і важливість. Вона каже: "Подумайте, всемогутність продукує такі маленькі й незначні речі, як інсекти, гарні хробачки, чи такі слабенькі пташки". А тепер порівняйте ті продукти всемогутности з моїми найбільшими комп'ютерами, точністю ракет, які на тисячі миль можуть поцілити намічену річ, або гігантські літаки, спроможні перелітати тисячі миль за одну годину. Так-то хвалиться людина, порох і ничтожність, що летить із легким подувом вітру - з Божою всемогутністю. Треба звернути увагу хвалька - людини, що сила не об'являється лише в тому, що зроблено, але також у тому, як воно зроблено.
То правда, терпеливою працею маленькі мурашки, носячи зернятко за зернятком, можуть принести велику купину - мурашник, в той час, коли дитина, бавлячись, може багато більшу купу збудувати. Так також людина усильно працюючи літами чи сотнями літ, може винайти й збудувати якусь гігантську машину, заради якої вона може чванитись. Її старання й працю можна порівняти з працею мільйонів мурашок, які працювали багато літ, щоб збудувати муравлисько, тоді коли дитя бавлячись, без зусилля може накопичити більшу купину, ніж тисячі мурашок, працюючи інтенсивно багато літ. Щось подібного можемо сказати про працю й осяг тисяч людей, що працюють десятки, а то й сотні літ; а працю їхню всемогутній Господь може в одну хвилину створити. Адже ж Він одним словом "хай буде" цілу вселенну з нічевости привів до існування. Скільки праці й зусиль коштувало людству його намагання винайти щось і будь-що збудувати, скільки помилок воно поробило в своїх зусиллях, у той час коли Божа всемогутність без зусиль, в один момент, сотворює маленьку річ, будь-то мурашка, пташка, мікроб чи якась інша маленька річ, але без матеріялу, без знаряддя чи моделей, одним тільки всемогутнім словом у той час коли людина хвалиться своїми будинками, комп'ютерами чи чимось, то що вони є в порівнянні зі світами, сонцями, планетами тощо? Чим є їхня швидкість, хоч би й найбільша швидкість літаків чи ракет у порівнянні зі швидкістю небесних тіл чи зір? Коли вчені, з до певної міри погордою, дивляться на зерно піску чи на травичку, то їхня гордість росте, коли те прирівнюють до гіганта-машини чи якогось будинку. Але хай думають воднораз, що листок дерева, хоч який незначний, а все-таки складається з атомів; ті ж з нейтронів, протонів і електронів, яких жоден із найбільших учених спродукувати не може, він з найбільшими мікроскопами може їх лише завважити. І той маленький листок перед тим не існував, Господь його одним словом створив із нічого. Подібно, як і ті гігантські тіла небесні, сонця, місяці, що складаються з незліченних атомів, нейтронів, протонів і електронів, всемогутність Божа в один момент із нічого привела до існування.
З другого боку, людина з цілим її розумом, інтелектом, із усіма її знаряддями, планами й знанням не спроможна навіть маленького зерна піску сотворити з нічого. Тоді усмішка з лиця гордої людини зникне, коли зрозуміє, що вона навіть такої маленької речі зробити не може. Так що навіть горда людина мусить пізнати й зрозуміти слова Господні: "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших" /Іс. 55, 8-9/. Праця людини не все є успішною, хоч вона все обдумала й з великою старанністю все робила. Боже слово та Його дія завжди успішні: "Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння, тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав" /Іс. 55,10-11/. А труди гордої людини переважно є безуспішними. А навіть коли часом вони є успішними, то лише випадково, начеб Господь хотів винагородити зусилля людини й тим заохотити її дальше працювати
Розважмо:
Розважуючи те, нам треба разом із псалмістом сказати: "Не нам, о Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу, заради милости Твоєї і Твоєї правди" /Пс. 115,1/. Св. Апостол Павло заповідає нам не чванитись, кажучи: "Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначеб не одержав?" II Кор. 4, II. Й коли так думаємо про те все, що ми маємо, що воно не є нашим, але нашого чудного Творця, який створив нас із нічого, дав нам усі снаги й здібності, який, крім того, співпрацює з нами в усіх наших ділах і опікується нами протягом нашого туземного життя. Отже, не нам, а Йому належить усяка слава за все, що Він зробив, тому що все є Його й усе прямує до Нього.
Молитва:
Мій Боже й Творче: Дай мені ласку зрозуміти цю велику правду, що все приходить від Тебе й до Тебе прямує. То правда, що все те я знаю ще з науки релігії, але я дуже часто про те забуваю й дію, начеб я сам все робив і всі б успіхи начеб були моїми власними. Господи, будь ласка, впокори мене та вкажи мені на мою неміч, щоб я справді мав правдивий образ про себе самого. Це допоможе добре пізнати, яким я справді є в дійсності. Не дозволь мені помилятись, думаючи про мою мниму велич, якщо я тільки порох і ніщо. Пречиста Мати, Ти була завжди покірною, й та покора вчинила те, що Ти стала Божою Матір'ю, як про те співаємо в Марійській пісні: "То покора учинила, що Ти Бога породила". Вимоли мені в Твого Сина ласку правдивої покори, бо так собі Господь цього бажає: "Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать" /Як. 4, 6; І Пт. 5, 5/. Амінь.