Любі друзі, Господь Бог дав батькам спромогу співпрацювати з Його Божою життєдайною силою у сотворенні їхньої дитини. Й як у кожній справі, так і тут, дитя є більше Божим, як його батьків. Очевидно, батьки співпрацюють із Божою життєдайною силою у приготуванні тіла дитини, але лише як другорядна причина й у залежності від Господа Бога. Бо тільки Господь Бог, що є єдиним джерелом життя, може його уділити, кому тільки захоче. Але оживити дитя, тобто вдихнути в його тіло дух життя - тобто безсмертну душу, може єдино Господь Бог Творець. Душа - це неначе частинка Божого Духу, наче маленька іскорка безмежного Божого вогню, який дає життя всьому, що живе, який сам непорушний рушій усього. Божий безмежний та досконалий Дух. Вже в Святому Письмі маємо натяк на те, що Господь Бог сам прищеплює в тіло людини життєдайний елемент, який оживляє людське тіло, роблячи з нього живу істоту. В Книзі Буття говориться, що Господь утворивши тіло першої людини в світі Адама, з землі, вдунув у його ніздрі дух життя: "Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув Йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою" /Бут. 2, II.
Батьки дитини знають і з глибокою вдячністю приймають, що духова й безсмертна душа, яка оживляє тіло їхньої дитини, - це виключний дар Божого безмежного духа. Він єдиний дає її родичам, при Його помочі приготованого тіла новонародженої дитини. Ця душа дитини, кожної людини проходить понад землю й всесвіт до висот Господа Бога Творця й Небесного Отця. Ця душа, що є життєдайним елементом тіла дитяти, - це не лише іскорка Божої безмежної життєдайної сили, воднораз вона є також іскоркою Божої ласки освячуючої, яка робить людське дитя дитиною самого Бога. Своєю надприродною ласкою, що її називаємо освячуючою ласкою, Господь обдаровує дитя у Святій Тайні Хрещення, що є Тайною Божого усиновлення, якою Господь бере дитя за свого сина чи дочку, забезпечуючи їм місце в Царстві Небесному
Батьки дитини стоять у мовчазному подиві, тому що вони навіть як знаряддя не участкували в творенні душі дитини, навіть її життя вони не дали. Тому що й їхнє власне життя вони одержали від Господа, який єдиний має життя, бо Він є самим життям, і тільки Він може давати життя. Душа людська, як знаємо, є духом, вона не є продуктом матерії, але чистим духом, тому в неї немає жодних частин, не є вона зробленою звільна, частинно, як усе на тій землі. Вона не виростає з малого початку, з клітини, як тіло дитини, але є сотворена в цілости Господом Богом Творцем. Ним вложена в тіло дитини, з яким остається аж до смерти, тобто до розлуки душі й тіла. В сотвореній душі сотворіння ніяк не може співпрацювати з життєдайною силою Божою, навіть сам всемогутній Господь Творець не може дати людині участи в творенні душі. Тому що творення духової душі належить виключно до Господа Бога, найвищого й досконалого духа. Так-то творення духової душі перевищує спромоги тілесної людини й повністю належить до сили Бога Творця.
Розважмо:
Тож і не дивно, чому Господь Бог так дуже цінить душу кожної людини, як на те вказує Божий Єдинородний Син Ісус Христос словами: "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього" /Мк. 10, 14-15/. Тому великим злочином є згіршити невинну дитину й, відвернувши її душу від її Небесного Отця та звернувши її до диявола, позбавити її найвищої нагороди - Царства Небесного й безмежного щастя в злуці з Богом Творцем. Страшну кару приготовляє Творець для всіх тих, які наважуються згіршити мале дитя словом чи своїм лихим прикладом. Ісус сказав до своїх учнів: "Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих" /Лк. 17, 1/. Невинні діти та їхні безгрішні душі є першими кандидатами до Царства Небесного, як Ісус вказує на те словами: "Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло" /Мт. 18, 10/. Важкий обов'язок Господь вложив на плечі батьків та на всіх тих, які мають дбати про добро дітей, тобто на вчителів, священиків, щоб вони не лише дбали про тілесний розвиток дитини, про їхню науку, а передусім про розвиток і життя їхніх безсмертних душ, які є незрівнянно важливішими від їхнього розуму й тіла. Тому такою важливою справою є для кожної людини подбати про правдивий розвиток душі дітей, від якої залежить їхнє вічне щастя в Царстві Небесного Отця або вічна мука в пекельному вогні. Треба старатися, щоб їхні душі були невинними, "бо лише до таких, - як каже Спаситель, - належить Царство Небесне".
Молитва:
Господи мій Боже. Тепер я розумію, чому я більше належу до Тебе, як до моїх власних батьків. Все бо, що я маю чи ким я є, - це Твоє, все Ти мені в своїй доброті дав. Ти дав мені оце моє тіло, призначивши мені батьків, щоб вони, співпрацюючи з Твоєю життєдайною силою, створили моє тіло. Ти ж, однак, сам, і ніхто більше, створив мою душу й злучив, чи пак вложив її в моє тіло, й при помочі душі - життєдайного духа — Ти, Господи, дав мені життя. На тому Ти не закінчив, але бажаючи, щоб я ще більше належав до Тебе, Ти прикрасив мою душу Твоєю освячуючою ласкою, тим способом роблячи мене адоптованою - усиновленою Твоєю дитиною. Допоможи мені вдержувати найцінніший дарунок для мене таким чистим і без гріховної плями, яким я його одержав з Твоїх Божих рук. Мати Пречиста, заступнице й посереднице між нами, земними людьми, й Твоїм Божим Сином, спомагай нас також, Твоїх земних та грішних дітей, щоб ми завжди сповняли волю Господа Бога, яку Він об'явив у своїх Божих Заповідях. Бо це єдиний спосіб доказати Йому, що ми Його любимо. Він сам його означив і нам виразно про те об'явив, кажучи: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете..." Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе" /Ів. 14, 15; 21/. Та на тому не кінчається ласка Божа людині, яка правдивою любов'ю любить Бога, бо Спаситель вказує на нагороду, яка жде людину, що такою справжньою любов'ю обнімає Бога. Він заявляє: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 23/. Тут Спаситель обіцяє, що душа людини, яка заховує Божі Заповіді, стане мешканням Пресвятої Трійці. Поможи мені, Мати Божа, щоб і моя душа також стала домівкою Бога, бо тоді я буду певний мого вічного спасіння. Амінь.