Любі друзі, сліди Пресвятої Трійці ясно позначені в сотворіннях, які служать людям. Вони виявляють тінь Божої незалежности в індивідуальній суцільності кожного Божого творива. Кожне сотворіння виявляє досконалу породу кожного поодинокого сотворіння. Будь-яка хиба чи недосконалість прийшла пізніше, чи то з причини якогось випадку, чи з вини людського роду, як про те згадує Святе Письмо. Господь, сотворивши вселенну, задержався, щоб поглянути на все своє твориво, і побачив, що все було добре: "І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/. Та те досконале Боже твориво зледащіло й погіршилося з причини первородного гріха наших прародичів, за який Бог прокляв землю, а з нею й усі земні твори, за винятком людини: "Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох" /Бут. З, 17-19/. І від того часу з причини гріха людини ціла природа терпить: "Бо сотворіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Сотворіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме сотворіння визволиться від рабства тління на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що все сотворіння разом понині стогне і разом страждає в тяжких муках. Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі а собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла" /Рм. 8, 19-23/.
Первородний гріх Адама знівечив плани Божі не лише відносно людини, а також відносно цілого всесвіту, який став злим, втратив свою оригінальну досконалість, що йому дав Господь при сотворенні. Сотворення воднораз же вказує на безконечну Божу мудрість у Богові Слові, в Його точному окресленні кожної досконалости прерізних сотворінь. Вона об'являється в кожній меті й призначенні всього, що тільки існує у вселенній. Очевидно, це забере досить часу й студій, щоб цю доцільність відкрити в Божих сотворіннях, але раз відкривши, ми стаємо віч-на-віч не лише з досконалим призначенням речей відносно їхніх властивих цілей, але також відносно їхнього бездоганного її успішного прямування й осягнення їхньої мети. Від найбільших небесних тіл аж до найменших частинок матерії - молекул, атомів і їх складників, все без помилки прямує до їхньої, Богом призначеної мети й її досконало осягає. Людина, яка те все студіює, не може вийти з дива й подивляє Божу мудрість, яка провадить навіть мертву природу безупинно до її власної мети іі призначення.
Під кінець виявляється воля Святого Духа у спокійному й ніжному відношенні одної речі до другої, щоби все у вселенній проходило гармонійно й безпомилково. В усьому сотвореному виявляється велика взаємозалежність серед сотворінь мертвої й живої природи. Сотворіння ничтожного ступеня служать вищому, й тим способом помагають собі взаємно в осягненні їхнього призначення. Всемогутня сила Бога Отця створила їх, безмежна мудрість Сина спрямувала їх до їхніх власних цілей, і пюбовна воля Духа Святого, веде їх до їхнього призначення, без жодного спротиву, без бунту, в досконалій гармонії. Тому що Господь Бог Творець є світлом, і в Ньому немає темряви: "У Ньому було життя, і життя було - світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла темрява його" /Ів. 1,4-5/.
Розважмо:
То не лише слід Бога об'являється в земних сотворіннях, але виявляється навіть образ Пресвятої Трійці, особливо в людині та її діяльності. Вже Книга Буття каже, що Бог створив людину на свій образ і подобу: "Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі. І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх" /Бут. 1, 26-27/. В чому полягає образ і подоба Божа в людині? Очевидно, не в її тілі, бо Господь Бог є досконалим Духом і тіла не має. Отже, схожість людини до Господа Бога не є в її тілі, зрештою, воно має багато недосконалостей та обмеженостей. Подібність людини до Бога полягає в Його інтелекті й свобідній волі, тобто в тих двох духовних снагах-здібностях. У той спосіб людське знання віддзеркалює Боже досконале знання, Його початок відповідає часовій подобі відвічному родженню Божої Мудрости - Єдинородного Божого Сина. Як Божий Син є висловом усіх досконалостей Бога Отця, так висловом людського знання є гадка, яку людина може передавати іншим людям при помочі слів людської мови. З людського знання походить любов, яка воднораз є динамічним джерелом усіх людських дій. І під тим оглядом людина наслідує життя волі в Бога, яка є джерелом любови Отця до Сина й Сина до Отця, чи як ми це окреслюєм, особистою й живою любов'ю Бога Святого Духа.
Молитва:
Мій Бог і моє все! Яким величним Ти є у сотворенні всього й у спрямуванні всього, тобто всіх сотворінь до їхнього призначення. Яке пречудне діло Ти показуєш нам у сотворенні людини на свій образ і подобу, тобто як віддзеркалення Тебе, Господи, та віддзеркалення Твого життя - Пресвятої Трійці. Ти дав нам інтелект, що віддзеркалює Твою силу знання й розуміння. Та Ти воднораз дав нам свобідну волю, яка віддзеркалює Твою силу любови, яка обнімає все, що тільки Ти створив своєю безмежною любов'ю, яка спрямовує все до Тебе самого. Не забувай, прошу, й про мене, грішного, але спрямуй і мене до Себе як до останньої мети. Пречиста Діво Маріє, що пречудною любов'ю горіла до Небесного Отця й завдяки своїй пречудній покорі стала Матір'ю Божого Сина, навчи мене, грішного, покори, так конечної для мене, щоб я не виносився понад других, але розумів, що я є такою немічною людиною, як усі інші люди. Я свідомий того, що гріх гордости уподібнює мене до диявола, якого гордість спричинила повне відкинення від Бога Творця й заслала в глибину пекла. Допоможи мені зрозуміти цю правду, що я лише порох і ніщо. Амінь.