Любі друзі, сліди Божества у всесвіті подібні до невідповідної й невдовільняючої музики, що її так слабо чути, на подобу ілюзії. Кожне сотворіння - наче пригорща води супроти безмежного океану. Тож як безмежну Божу красу й Маєстат може відтворити в мікроскопічному сотворінні навіть безмежна всемогутність Божа? Будь-яке сотворіння у вселенній - це лише мізерний натяк на велич Божества, бо й цілий всесвіт із усіма його сотворіннями - це лише крихітка Божої безмежної краси й досконалости, тому що безмежні щодо числа Божі досконалости, що самі в собі є безконечними, вміщаються найпростішим способом, є розподілені серед безконечного числа сотворінь, що є в спромозі помістити лише мікроскопічну частинку Божої досконалости, і то дуже обмеженим способом. Тож і не дивно, чому ті віддзеркалення Божих досконалостей у сотворіннях є такими недосконалими й дуже обмеженими. Це все, однак, є правдивим на противагу до безграничного джерела доброти й краси Маєстату Божої Істоти. У відношенні до нас самих вони дуже легко очаровують наші очі й серце своєю величчю, бо їхньою метою є запалити наші серця вогнем бажання за правдою, що є безграничною, й любов'ю Божою, яка не знає меж.
Спостерігаючи стільки краси й досконалости у віддзеркаленні Божої безмежної краси у найнижчих Божих сотворіннях, наш інтелект є спонуканий мріяти про те, скільки то краси й доброти мусить знаходитися в джерелі всякої краси й доброти - в досконалій Божій Істоті, яка є самою досконалістю й самою красою, що її подивляємо в слабенькому віддзеркаленні, що його бачимо в сотвореному світі! Коли ж ми таку велич зустрічаємо в звичайних недосконалих та обмежених сотворіннях, то скільки тої безмежної краси й величі мусить знаходитися в безмежному джерелі всіх сотворіиь - у Сотворителеві всього? Так-то Творець вселенної, показуючи людям трохи краси, що її спостерігаємо в Його сотворіннях, старається притягати нас до себе, як про те розказує святий Євангелист Лука в Діяннях: "Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, бувши Владикою неба і землі, не живе в рукотворних храмах, ані не приймає служби з рук людських, немов би Він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все. Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, - хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуєм..." /Ді. 17,24-28/. При помочі тих своїх створінь, які віддзеркалюють на різні лади Божу красу, Господь притягає нас усіх і веде до себе самого. Тому що, згідно з Його планами ми, що вийшли від Нього - Його всемогутньої волі, маємо остаточно повернути до Нього актами нашої людської волі, підкоряючись Його велінню й слухаючись Його Божого Закону, який не є нічим іншим, як об'явленням Його волі.
Говорячи по-людському, Господь Бог уважав, що Його першими сотворіннями повинні бути ті, які найбільше з усіх інших сотворінь подібні до Нього тобто ангели, аж до тих, які є найменше подібні до Нього, тобто всі сотворіння понижче людей. Бо ангели є більш подібні до Господа, є чистими духами, яких життя є пізнанням і любов'ю, вони не залежні від нікого, за винятком Господа Бога, й вільні від смерти. У той час, коли світ понижче людини - це твори не духовні, але тільки тілесні, що не мають спромоги розумувати й пізнавати світ довкола них на подобу людського ума, їхнє серце, яке б'ється, як у людей, однак, не спосібно по-людському любити. Вони залежні від кожної другої хвилини й у кожній дії - від речей, що серед них і понад них, постійно гинуть і відновлюються з кожним народженням. Лише маймо на увазі ті різні рослини й трави, які в своєму знищенні служать сотворінням вищого класу поживою, одежею, пристановищем, бо такою є воля Творця. Тепер же думаймо про звірят, які служать іншим звірятам як пожива, людині як харчі й одежа, тому що з зарядженням Бога це все є їхнім завданням. Господь віддав їх людям словами: "Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі". І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі, пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі" /Бут. 1, 26-29/. Крім того, Господь дав людям, як і звірятам, рослини і трави на поживу: "Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу" /Бут. 1, 29/.
Розважмо:
Господи Боже! Як мудро і чудово Ти все влаштував на землі, сотворюючи різні сотворіння, з яких ті, що на нижчому щаблі, служать тим, що на вищому, поживою та пристановищем. Бачачи й подивляючи той прегарний порядок, нам треба хвалити нашого Творця, який усе так мудро й доцільно уложив. Скажімо ж разом із псалмоспівцем: "Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою, Ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв. неначе намет, небо. Ти збудував Твої горниці в водах. Із хмар собі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру. Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне — слугами своїми. Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні" /Пс. 104, 1-5/.
Молитва:
Господи й Боже мій, як мені висловити Твою славу, яка така велика й така могутня. "Я вознесу Тебе, мій Боже, Царю, і благословитиму ім'я Твоє по віки вічні. Щодня буду Тебе благословляти, і хвалити ім'я Твоє по віки вічні. Великий Господь і хвали вельми гідний, і велич Його незбагненна. Рід родові діла Твої буде славити і возвіщати про Твою могутність... Будуть звіщати славу великої добрости Твоєї і будуть оспівувати Твою справедливість" /Пс. 145, 1-4; 7/. Діво Пречиста, Мати Божого Сина, поможи мені оспівувати славу Творця, який так пречудно все з нічого до існування привів і в тому існуванні з батьківською печаливістю вдержує! Допоможи мені пізнати цю батьківську любов всемогутнього Творця і Його за всі добродійства полюбити. Він бо гідний усякої любови, тому що є єдиним, найвищим і безконечним добром. Амінь.