Любі друзі, раз сотворені Господом, ангели живуть вічно, подібно як і ми, залежні від підтримки Господа Бога Творця. Сотворені Господом, вони залежні від Нього в усьому, що є конечним для їхнього життя, й від Нього вони очікують усього, однак, не так само, як ми. Всі ті речі, які відносяться до нашого тіла, не мають, очевидно, застосування до ангелів, бо вони тіла не мають, тобто повітря, харчування і напої їм не потрібні. Вони не знають хвороби, болю, старіння, бо вони безтілесні й під кінець, вони безсмертні. Тому що в Царстві Небесному смерти нема, неконечними є й народження нового життя, а затим і подруж також немає. Про те говорить нам Спаситель, відповідаючи садукеям: "Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, але будуть, як ангели на небі" /Мт. 22, 29-30/. Вони більше від нас подібні до Господа Бога, бо їхня ціла істота віддзеркалює Божу вічність, безсмертність і незалежність.
Так, вони від сотворення все існують, хоч і не є вічними; тобто без початку й без кінця, бо вони мали свій початок при сотворенні. Єдиний Господь Бог є вічним. Ангели, як почалися при їхньому сотворінні, будуть існувати без кінця, тому можемо назвати їх всеіснуючими від свого сотворення, але не вічними, тобто без початку й без кінця, бо вони мали свій початок при сотворенні. Але тому що вони безтілесні, вони не є, ніколи не були, ані ніколи не будуть підкорені смерті, будучи духами, які частин не мають, як наші тіла, що зложені з різних елементів, тому не можуть розкладатися, ані вмерти, як наші власні тіла. Виходить із того, що не можуть розкластися й повернутись до своїх елементів, і тим способом перестануть бути тілом. Душа ж наша, тому що вона не зложена з елементів, але суцільна, будучи духом, також не підлягає розкладу й у противенстві до нашого тіла можна назвати її безсмертною чи всетриваючою. Під тим оглядом наші душі подібні до ангелів, тобто вони ніколи не перестануть існувати, а все житимуть. Крім того, ангели не є старими ані молодими, бо вік залежить, тобто вимірюється часом, вони ж живуть у незмінній вічності, у постійному, ніколи не кінчаючомуся "тепер"; отже, відносно них не можна говорити про їхній вік. Не можна говорити про них, що вони хворі чи здорові, тому що ті стани стосуються до тіла, в них же тіла немає, отже і його властивостей також не можуть мати. Духи не мають нічого спільного з матерією, а отже, не будучи зложеними з частинок, не можуть їх утратити, бо їх не мають: ані не можуть хворіти, що є початком розкладу - але тіла, й ніколи - духа, який, будучи незложеним-суцільним, не може втратити частин, яких не має.
Розважмо:
Думаючи про ті всі дивовижні якості ангелів, ми мусимо подивляти їхні досконалості, їхню красу й силу. Вони, будучи близько Божого Маєстату, без порівняння досконаліше віддзеркалюють Божий Маєстат, ніж ми грішні люди, обтяжені нашими матеріяльними тілами. Для нас, однак, є потішаючою надія, що ми також уподібнимося до них, бо згідно з навчанням деяких богословів ми, після нашої смерти й після злуки з нашою остаточною метою, займемо місця, що остались після прогнання збунтованих ангелів. В тому часі нашого існування ми також будемо такими, як і вони, величними, могутніми, а передусім такими щасливими, як і вони, що служать своєму Творцеві й постійно оглядають Божу красу й доброту та подивляють Його Божу всемогутність. Вони, також як і ми, люди, були призначені на службу Творцеві, й тому що остались Йому вірними й послушними, одержали нагороду вірних Божих слуг - вічне й безмежне щастя неба. Треба нам знати, що Господь Бог приготував і для нас ті самі безмежні радощі, коли підкоримось Його Божим Заповідям і сповнятимемо їх у нашому туземному житті. Тож не треба нам заздрити щастю Божих ангелів, тому що таке саме й на нас жде в Царстві Небесному, якщо останемось вірними Богу в туземному житті. На Страшному Суді Христос Суддя, коли ми станемо перед ним, зодягнені в ласці освячуючій, зверне оці милі слова: "Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана" /Мт. 25,23/. Або на іншому місці: "Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: "Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від сотворення світу" /Мт. 25, 34/.
Молитва:
Мій Господи й Спасителю, Ти створив мене на те, щоб я участкував у Твоєму Божому житті й у Твоєму безмежному щасті повік. Як же мені віддячитись Тобі за таке велике щастя? Ти призначив мене до такого самого щастя, що ним втішаються святі Твої ангели, бо Ти бажаєш, щоб і я також був безмежно щасливим і зажив Твого вічного, ніким не потурбованого спокою, після несупокою мого туземного життя. Допоможи мені завжди шукати за Тобою й ніколи не спочити до останнього мого віддиху. Моїм бажанням є дійти до Тебе, злучитись із Тобою після мого відходу з того земного життя, щоб заспокоїти це безустанне бажання за Тобою, що жевріє в моєму серці й душі, Бо Ти поклав його в мою душу, щоб воно непокоїло мене й пригадувало мені, що мені треба прямувати ціле життя до Тебе на те, щоб після смерти упокоїтись у Тобі. Я свідомий того, що осягнути Тебе зможу тільки тоді, коли любитиму Тебе за час мого туземного життя. А ознакою моєї любови до Тебе буде заховування Твоїх Божих Заповідей, як Ти це об'явив словами: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете". Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/. Мати Пречиста, що досконалою любов'ю любила Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, навчи й мене, грішного, любити Його цілим серцем, усією силою моєї істоти. Ти все можеш випросити в Твого Божого Сина, тож випроси в Нього тієї любови й для мене, бо я також бажаю спастися й осягнути вічне щастя неба в злуці з Ним, участкуючи в Його Божій природі та Його безмежному щасті. Амінь.