Любі друзі, захоплюючим і цікавим для нас є розважання над ангелами, головно з огляду на цю точку - про їхнє знання, звідкіля вони його беруть, і яким воно є в порівнянні з нашим? Отже, наше знання базується на сприйнятті зовнішнього світу, яке доходить до нас при помочі наших органів чуття. Тому що наші відчуття не є досконалими вони можуть помилятися й давати нам хибний образ зовнішнього світу. Так і наше знання є недосконалим. То правда, що наш людський розум є жадним до пізнання, жадний правди та ніколи не спочиває й ніколи не є вдоволеним, але завжди бажає більше й більше правд пізнати. Та чим більше тих правд пізнає, тим ще більше тих правд бажає пізнати, а пізнавши їх, стає щасливим. Та тому що наш всесвіт - вселенна є повний прерізних правд, які ми легко можемо пізнати, тому розум наш не задоволений, але бажав би їх усіх пізнати, тим більше, що таких, легких до пізнання правд є безмірне число довкола нас, що їх, однак, ми ще не пізнали. Очевидно, що не кожна людина є такою жадною до того знання, деякі з людей вдоволені знанням, що його вже набули й мають, та не бажають його побільшувати. Це, звичайно, ліниві люди, вони бажають радше відпочивати, як працювати. Коли тепер звернемо наші очі до знання ангелів Божих, то мусимо сказати, що воно без порівняння більше від нашого. Їхнє знання є багато ближчим до Бога, ніж наше, якого ближчим образом вони є радше, ніж ми. Наше знання є без порівняння недосконалим, по-перше, тому, що ми його собі набуваємо від зовнішнього світу при помочі наших недосконалих відчуттів. А тому що наші відчуття є недосконалими, тому й не все вірно інформують нас про той зовнішній світ, що нас оточує. Їхні інформації є переважно невірними, неточними, неповними й обмеженими, а з тої причини наше знання про оточуючий нас світ силою факту є недосконалим. Крім того, ми обмежені потребою відпочинку, сну, харчів, а наші часті хвороби перешкоджають віддаватися повністю студіям, щоб побільшувати наше скупе знання.
Це все є чужим для ангелів - чистих духів; у першу чергу, їхнє знання є завжди досконалим, тому що вони черпають його не при помочі органів чуттів, яких не мають, ані від зовнішнього світу, але безпосередньо від джерела всякого знання, від Господа Бога Творця. Він усе знає, бо все створив з нічого, згідно з тим, як ті всі сотворені речі можуть наслідувати Його Божі безмежні досконалості, яких є нескінченне число. Про Господа Бога висказується св. Іван Богослов: "Бог - світло, й ніякої у Ньому темряви немає" /І Ів. 1, 5/. Св. Іван Богослов, говорячи про Бога-Слово, каже: "У Ньому було життя, і життя було - світло людей" /Ів. 1, 4/. "Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ" /Ів. 1, 9/. Тому й не дивно, що ангели, які черпають свої знання з такого джерела, ніколи не можуть помилятися, але їхнє знання є завжди досконалим. Тому що вони є лише сотворіннями, то хоч те Боже джерело є завжди відкритим і доступним їм, вони не є в спромозі абсорбувати всього Божого знання, бо їхній інтелект, хоч і значно досконаліший, ніж наш, є все-таки замалим і заслабким, щоб сприйняти й помістити в собі все знання Божого безконечного ума-інтелекту. Через те вони, подібно як і ми в майбутньому, оглядають досконалого Духа Божого та постійно вивчають все більше й більше про Господа Бога, але все-таки ніколи не зможуть Його повністю пізнати, бо їхній розум замалий, щоб Його зрозуміти повністю. Через те щораз то більше поступаючи в Його пізнаванні, їхня любов до Творця ростиме постійно, а зі зростом їхнього знання Бога, що є самою добротою й самою красою, ростиме їхня любов і бажання Бога Творця, а з тим воднораз і їхнє власне щастя.
Розважмо:
В нашому знанні про ангелів, небесних духів, нам треба вивчати про них усе, що тільки можемо, та все-таки нам треба тямити одне, а саме: ангели - це не є Бог ані люди. Вони лише особливіші сотворіння Божі, вони, однак, не є безмежно досконалими, не є всемогутніми або безмежно добрими, вони є Божими сотворіннями, хоч і багато досконалішими від нас - людей. І вони є прегарними сотворіннями й у стані супочинку, тобто вони постійно зостаються в присутності Творця, втішаючись постійно видінням Божої безконечно досконалої Істоти, як про те запевняє нас Спаситель словами: "Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця" /Мт. 18, 10/. Будучи постійно в присутності Господа Бога - самої Доброти й Краси, вони самі з конечністю мусять все досконаліше віддзеркалювати Божу красу й доброту, стаючи воднораз ближче й ближче до Нього. Це можна б прирівняти до блиску лиця прославленого Спасителя: Ісус " ...переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло" /Мт. 17.2; Мк. 9,1/. А таке щастя виходило від Христа Господа, що Апостоли були напрочуд щасливими. Тому щастю дає означення св. Апостол Петро словами: "Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі" /Мт. 17, 4/. А Євангелист Марко додає: "Не знав бо, з подиву що сказати, тому що страх був огорнув їх" /Мк. 9, 6/. Тепер можемо зрозуміти, якими щасливими мусять бути ангели, духи Божі, й що за любов до Божого Творця царює в їхніх душах, що є так близько Нього й участкують у видінні Його Божого лиця.
Молитва:
Мій Господи й Боже! Коли розважаю про велич щастя, що Ти приготував нам у небі, мені важко зрозуміти Твою Божу любов до нас, твоїх грішних сотворінь! Ти стільки добра твориш для нас, Твоїх негідних слуг, щоб нас притягнути до себе й сповнити нас таким невисказано великим щастям і радощами. Допоможи мені те все збагнути, що Ти робиш для нас, і наповни наші серця такою любов'ю і бажанням за Тобою, щоб ніщо вже не спинило нас творити Твою святу волю, Боже. Допоможи, щоб я з радістю й відданням на Твою святу волю сприймав усі хрести й терпіння, які Ти зволиш мені послати. Допоможи мені їх переносити без спротиву й нарікання, бо безмір щастя, що Ти приготував усім тим, які сповнюють Твою святу волю, без порівняння, перевищує всі впокорення й терпіння земні! Мати Пречиста, в Твої руки складаю всі подяки, що їх бажав би я віддати Твоєму Єдинородному Синові за Його безмежні ласки, якими осипає нас, грішних. Принеси їх до Нього як вияв нашої вдячности, а для нас випроси ласки оставатися Йому вірними не тільки на словах, але на ділах, заховуючи Його Божі Заповіді, як цього Він бажає, кажучи: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете..." Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/. Амінь