Любі друзі, існує основна різниця між знанням Бога та знанням Його сотворінь. Господь Бог безконечно й досконало пізнає себе самого, воднораз же пізнає все, що поза Ним. Спитаєте: Чому? Відповідь на це питання проста, тому що все поза Господом Богом - це тільки недосконале віддзеркалення Його безконечно досконалих прикмет, яких є безмежне число. Тому Господь Бог одним актом свого Божого безмежного ума обнімає й пізнає себе самого, свою Божу природу й у ній пізнає все, що тільки існувало й будь-коли в майбутньому існуватиме. Пізнає це все повністю, вичерпно, тобто з усім, що було від початку існування світу, з усім, що зараз існує й із тим, що існуватиме в майбутньому аж до кінця всіх часів. Що більше Господь знає все, або, правильніше сказавши, бачить те все, споглядаючи чи, точніше сказавши, розважаючи свою Божу природу, а в ній всі можливі речі, все, що могло б коли-небудь статися, навіть те, що ніколи не здійсниться, але назавжди залишиться можливим як наслідування Божої безмежної й досконалої природи. Бо ті можливі речі виявляють, як вони могли б віддзеркалювати Божі досконалості, якщоб Господь дозволяв, щоб вони заіснували. Ми, Божі сотворіння, самі себе прямо не знаємо, але наче ті, що зовні нас, пізнаємо себе самих мри помочі речей, що самі творимо. Тож і не дивно, що наші висновки навіть про себе самих включають багато помилок.
Все наше знання основується на наших відчуттях та на враженнях, що вони сприймають від зовнішнього світу й їх після передають нам, тобто нашому розумові-інтелектові. Чим кращими й досконалішими є наші органи відчуттів, тим досконалішими є їхні враження від зовнішнього світу, тим краще знання про нього нам дістається. Ангели, до певної міри, знають себе безпосередньо, але, подібно як і ми, вони не пізнають нічого іншого, пізнаючи себе самих, бо вони є джерелом речей чи сотворінь поза собою. Сотворіння не є віддзеркаленням їхньої природи чи їхніх досконалостей. Тому розважаючи свою власну природу, вони не можуть дістати жодного знання про речі поза ними. Тому що ангели є Божими сотворіннями, подібно як і ми, Господь Бог мусить бути запевненням - "спонсором" їхнього знання, подібно як і нашого людського. Як датель нашого знання, Господь сотворив зовнішній світ та обдарував нас нашим розумом-інтелектом, а також прагненням, що його прищепив у нас, до досліджування й пізнавання світу довкола нас. А щодо вищого пізнавання, тобто про себе самого, про своє життя та про наше призначення прямувати до Нього і Його осягнути, Господь учить нас при помочі Об'явлення Старого й Нового Заповіту. Та Господь також є добродієм і дателем ангелів. Від Його безмежного інтелекту вони позичають обмежені розум та знання й уживають їх згідно з Божими умовинами. Іншими словами, вони бачать ті правди, що їм треба знати, або ті, які бажають пізнати, пізнаючи Господа Бога при помочі їхньої візії - видіння блаженних, й у ній вони бачать правди такими, якими вони дійсно самі в собі є, без жодних помилок. Все-таки тому що їхній розум є обмеженим, як усіх інших сотворінь, їм неможливо повністю осягнути все знання Творця, бо їхній інтелект є замалий за об'ємом і ніяк не може помістити моря Божого знання в собі. Тому, однак, що вони дістають своє знання від джерела, тобто від Господа Бога, який є самою правдою, тому воно є досконалим без будь-яких блудів. Під тим оглядом ми могли б порівняти наше знання з їхнім, тобто те, що його одержуємо в Божому Об'явленні. Про ту непомильність Божого Об'явлення говорить Спаситель, кажучи: "Не думайте, що я прийшов усунути Закон чи пророків: я не прийшов їх усунути, а доповнити. Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з Закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з найменших оцих Заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві" /Мт. 5,17-19/. Тож і не дивно, що християни так кріпко держаться Божих об'явлених правд, тому що Господь Бог сам запевняє їхню правдивість і непомильність. І тому що Господь Бог знає всяку правду, бо ж Він сам є абсолютною й непомильною правдою, а затим не може помилитись, ані нас не може обманути. Через те ми є абсолютно певними, що те все, що ми знаємо від Нього, тобто Його Об'явлення, є абсолютною незмінною правдою, як про те Він сам свідчить: "Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з Закону не перейде, поки все не здійсниться" /Мт. 5,18/.
Розважмо:
З вищесказаного можемо заключити, що, хоч ангели є могутніми духами, хоч їхній розум-інтелект є багато сильнішим та гострішим від нашого, навіть і в тому випадку, що ніщо не перешкоджає їм у їхньому досягненні й надбанні знання, воно в них є все-таки обмеженим. Тому що вони є лише сотворіннями й із тої причини їхній інтелект обмежений, вони не можуть пізнати всіх правд, що їх можуть бачити в Господеві Бозі. А крім того, в Бозі є ще такі правди, які перевищують спромоги розуміння їхнього розуму, й тому вони не спроможні їх осягнути й пізнати. Про такі правди говорить Ісус Христос, стосовно часу дня Страшного Суду: "Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, тільки Отець. Глядіть, чувайте, не знаєте бо, коли настане той час" /Мк. 13,32/. Тож помимо їхніх численних привілеїв, помимо могутнього ума, вони все-таки знаходяться перед непроникливою заслоною, що її помимо свого інтелекту й могутности пробити ніяк не можуть. Це, однак, не робить їх нещасливими, бо вони знають свої обмеженості й, помимо того, вони з усіх сил люблять Його за Його велич, доброту й красу.
Молитва:
Господи мій, всемогутній Боже! Я справді щиро вдячний Тобі за всі Твої правди, що Ти в своїй доброті зволив мені об'явити та протягом мого туземного життя все ще об'являєш і їх мені показуєш. Помимо мого мізерно маленького знання, я розумію, що вони є непомильними правдами й такими мусять бути, бо Ти, сама правда, їх об'являєш, без огляду, чи я їх розумію, чи ні! Серед них я завжди знайду щось нового. А те, чого я не розумію й ніколи зрозуміти не зможу, не може здержати моєї радости, бо в видінні блаженних я знайду безмір нового, незнаного й надзвичайно цікавого пізнати про Тебе, Господи, й так протягом цілої вічности я буду все щось нового, цікавого пізнавати й за те все Тебе любити й хвалити з Твоїми святими ангелами. Пречиста Діво, Мати Божа, допомагай мені Твоїм заступництвом у Твого Сина й Твоїми молитвами завжди сповняти Заповіді Твого Божого Сина, бо в них включається моє вічне спасіння. Моїм бажанням є сповняти Його Божу волю й любити Його справжньою любов'ю, тобто не словами, а ділами: "Не кожний, хто промовляє до мене Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі" /Мт. 7, 21/. Амінь.