Любі друзі, наше знання тут, на землі, можна порівняти з розв'язанням важкої загадки. Ми проводимо наше життя в усильному намаганні зложити правди, що розсипані в фрагментах у світі кругом нас. Тому що ми, живучи на землі, є завжди близько неї, тож і на ній нам треба знайти конечні правди. Ті фраґменти-деталі знаходимо кругом себе при помочі наших відчуттів, вчимося про світ та про сотворіння, що в ньому живуть. З того оточуючого нас світу, що є наче ступенем знання, ми самі творимо наші поняття про все, що в тому світі знаходиться. На підставі того набутого знання ми йдемо далі й віднаходимо речі й предмети, які є далеко у віддалі. Вдосконаливши методи праці й способи винаходів, людина йде далеко так, що знає не тільки багато речей про землю, на якій живе, але також багато речей поза землею, тобто про сонце, планети далеко в просторах, які є від землі віддалені на мільйони світлових літ... Пізнавши ті речі, при їхній помочі вона може пізнати багато дечого про себе саму. Продовжуючи свої розшуки, людина пізнає багато речей про Творця вселенної і про сотворіння, які Його оточують. Відносно того вона, очевидно, має поміч у релігії, головно в об'явленій релігії, яка без жодної помилки повчає її про єдиного Господа Бога Творця всесвіту, що воднораз є батьком усього, що існує. Йдучи від землі, яку людина вже більш-менш пізнала, вона крокує дальше поза цей видимий світ, у світ безтілесних сотворінь - світ духів. Відносно того світу, тобто світу ангелів, ми нічого тут, на землі, не маємо, але мусимо перенестися в Божий світ, тому що ангели живуть у близькості Господа Бога. Як сотворіння нижчі від ангелів, Господь створив нас, неначе кинув чи переніс зі світу можливостей у реальний світ. Тобто Господь, бачачи нас у своїй Божій природі як таких, що можуть віддзеркалювати Його досконалі в собі й незліченні числом прикмети, захотів, щоб ми заіснували, й актом своєї всемогутньої волі дав нам життя й існування, переводячи нас із можливих сотворінь у дійсні, реально існуючі сотворіння. Від того самого Божого ума прийшло знання про нас, як існуючих, до ангелів. То значить, що їхній розум не детермінують самі предмети в світі, бо до того їм треба було б органів відчуття, як нам, що все пізнаємо нашими чуттями з оточуючого нас світу й предметів, існуючих у ньому. Те, однак, що вони не пізнають нашого реального світу своїми відчуттями, бо їх не мають, краще для них. Вони прямо від Господа Бога пізнають усе досконало без тих усіх помилок, недотягнень, неточностей, які являються в нашому пізнанні. Бо знання, яке одержують прямо від Господа Бога, є якнайточнішим, повним, абсолютно досконалим, бо походить прямо від самої правди, від Бога. А Бог, як звітує св. Іван Богослов: "А ось та звістка, що ми від Нього чули й звітуємо вам: Бог - світло, й ніякої у Ньому темряви немає. Коли ми кажемо, що маємо з Ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. А коли ходимо у світлі, як Він сам - у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха" /II Ів. 1. 5-7/.
Це все знання дістається ангелам, неначе якийсь особливіший дар, але й як їхнє природне право, що належиться їм, з того факту, що вони мають чисту духову природу. Як ми вже згадували перед тим, вони неспроможні контактуватися зі зовншшім світом, бо в них немає відчуттів, а значить немає можливости пізнавати його й речі чи сотворіння у ньому. Тому Господь Бог пособляє їм у тому пізнанні при помочі ідей, влитих у їхні уми. Наше знання ми здобуваємо протягом многих літ усильною, постійною працею. Хоч не все знання ми дістали виключно нашою власною працею, бо багато інформацій і знання ми одержали від інших людей, що були перед нами, які передали нам своє знання, що своєю працею здобули, ми ж із нього скористали. Так що наше знання є вислідом праці й знання багатьох Генерацій, що його ми, переглянувши й справивши похибки, собі засвоїли, як наше власне.
Розважмо:
Зі знанням і його набуттям у ангелів є цілком інша справа. Ангели мають своє повне знання вже від першої хвилини їхнього існування. Протягом їхнього всетриваючого життя вони вживають ті ідеї, що в їхні уми влив Господь Бог без жодного труду з їхнього боку. Гадки ангелів скоріші від світла, глибші від бездонного океану, що інтуїтивно прямують до глибин правди. В їхньому знанні через те немає місця ані на сумніви, ані на помилки, ані на вагання. Треба нам знати, що так само й ми після смерти, тобто після розлуки нашої душі й нашого тіла, здобуватимемо наше знання. Вже ця сама гадка повинна віддалити в нас страх перед смертю! Подумаймо лише про можливість мати знання й мудрість без жодної праці й зусиль з нашого боку. Очевидно, це було б досить незвичайно добрим мати таке влите знання й його вживати нашою душею після розлуки з нашим тілом.
Молитва:
Добрий Господи й Боже! Розважаючи всі ті речі, тобто оцей світ, що нас оточує, а крім того, віддзеркалення потойбічного світу, в якому ми могли б багато чого цікавого довідатись і пізнати, думаємо: коли ж всі ті речі, які ми зараз пізнаємо, є такими гарними і величними, то, яким Ти, мій Господи, мусиш бути безконечно досконалим, самою красою й самою добротою! А тепер лише подумати, що Ти, предобрий Господи, призначив мене, грішного й непотрібного Твого слугу, до такого величного життя в злуці з Тобою! Ти вже перед віками рішив відкрити передо мною Твоє Боже лице, несотворенної краси й доброти, сили й правди. Поможи мені лише дістатися до Тебе після смерти. Діво Пречиста, допоможи мені осягнути моє остаточне призначення, помагаючи мені завжди заховувати Божі Святі Заповіді. Я знаю, що я немічний під тим оглядом, і хоч знаю, що до осягнення прославленого життя мені конечно треба заховувати Заповіді Твого Божого Сина, про що Він повчає молодця: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Спитаєте: Чому? Бо заховування Заповідей є ознакою любови до Господа Бога! Що підтверджує сам Спаситель словами: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить!" /Ів. 14, 21/. Амінь.