Любі друзі, ми, що при помочі великих зусиль осягаємо наше незначне знання, є, без сумніву, дуже зацікавлені ангелами та їхнім набуванням знання, що таке відмінне від нашого. Їм не треба так інтенсивно й усильно працювати, бо дістають своє знання повністю від Господа Бога, самої мудрости й знання, при помочі влитих ідей, отже, без жодного труду з їхнього боку. Маючи могутній розум та гострий інтелект, вони своєю діяльністю легко й миттєво пізнають усе, що тільки забажають знати. Понад то, їхнє знання є завжди свобідним від усяких помилок та сумнівів чи недотягнень, тому що його одержують безпосередньо від джерела всякого знання - від Господа Бога. Для нас є дуже важливим пізнати, як вони набувають свої знання, тому що вони - єдині наші родичі чи свояки в цілій вселенній, наділені Творцем інтелектом, подібно як і ми самі. Вони перевищують нас своїм числом, своїм могутнім умом, так що відносно тих двох речей ми ніяк не можемо рівнятися з ними. Нам треба дещо більше знати про них, бо вони появляються й зникають у нашому житті так, що ми навіть того не завважуємо.
Між ними найближчими нам є наші ангели-хоронителі, про яких натякає сам Ісус Христос, кажучи: "Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих (дітей) не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця" /Мт. 18,10/. Їх призначив наш Творець, Господь Бог, щоб хоронили людей від усяких небезпек: "Бо Господь - твоє прибіжище, Всевишній - твій захист. Ніяке лихо до тебе не приступить, ніяка кара не підійде близько намету твого. Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спотикнулася нога твоя об камінь. На гада й змія будеш наступати, розтопчеш лева і дракона" /Пс. 91, 9-13/. Також із тої причини ми повинні знати дещо більше про тих могутніх духів Божих, яким наш Творець поручив опіку над нами, й вони мають за обов'язок уважати нас і на випадок потреби допомагати нам. Так, нам треба знати дещо більше про тих Божих чистих духів, не лише тому, що вони можуть багато зробити для нас чи проти нас, але також тому, що вони є так дуже близько нас і нашого туземного життя.
Ми знаємо дуже мало про них, тому що їх духова природа не давала нам можливости приглянутися до них та пізнати їхнє життя. Ми бо звичайно знаємо тих людей, які підпадають під досвід наших відчуттів. А з другого боку, відносно тих істот, яких ми не можемо бачити, чути чи доторкатися, ми не дуже-то і дбаємо. Та ті Божі духи живуть дуже близько нас, деякі з них є нам дуже приязні, приязню, яка вірна й триває, без огляду на наші немочі, упадки, гріхи, а то й злобу. Вони нам дуже приязні, хоч би з того приводу, що мусять повсякчасно на нас уважати, нас хоронити й нам у всьому допомагати. Прикладом такого вірного ангела-хоронителя є Архангел Рафаїл, якого Бог Творець послав до Товита, щоб його лікувати й захоронювати: "...Я був посланий до тебе, щоб випробувати тебе. А разом із тим послав мене Бог, щоб вилікувати тебе й Сару, твою невістку. Я - Рафаїл, один зі сімох ангелів, що завжди стоять приявні (перед Богом) і мають доступ до Господньої слави" /Тов. 12,13-15/. Нам добре знати про силу тих приязних Божих духів, завдяки нашій відвазі, нашій надії в часах осамітнення й непевности. З другого боку, нам треба знати про духів, з яких не всі є приязні нам, деякі є навіть нам ворожі, які цілий час стараються нам шкодити, бо горять ненавистю до нас, з тої причини, що ми ще маємо можливість на вічне щастя небесне, від якого вони своїм бунтом навіки виключені. Проти тих духів зла ми безпорадні й полягаємо на поміч Божих, приязних людям духів, які могутніші від них: "Рибний запах відігнав демона, й утік він у горішні частини Єгипту; а Рафаїл, кинувшись за ним, зв'язав його й негайно повернувся" /Тов. 8, З/.
Розважмо:
Ті ворожі людям ангели, злі духи, яких називаємо також дияволами, ненавидять нас, заздрісні й зависні нам з тої причини, що вони виключені від місць, до яких ми ще маємо можливість дістатися, які вони своїм бунтом проти Господа Бога навіки втратили. Вони не встоялися в пробі, на яку поставив їх Господь, і за те справедливим Божим Судом були осуджені, прокляті й прогнані з неба у пекельну безодню, про що згадується в Святому Письмі: "І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені" /Од. 12, 7-9/. Так само й нам треба боротись проти диявола, як довго ми живемо на землі, щоб привернути Царство Боже на землі, про що просимо в Господній молитві: "Хай прийде Твоє Царство, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі" /Мт. 6, 10/. Після первородного гріха диявол став царем на землі, про що маємо доказ у Святому Письмі, де диявол, спокушуючи Христа Господа, каже до Нього: "Тоді диявол вивів Його високо, показав Йому в одну мить усі царства світу і сказав до Нього диявол: "Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде" /Лк. 4, 5-7/.