Любі друзі, Ангели Божі знають багато про нас, не лише тим влитим знанням, що його безпосередньо одержують від Господа Бога Творця, але також із їхніх власних спостережень; бо вони бачать нас безустанно й всесторонньо. Маючи могутню пам'ять, яка заховує все, що вони взнали про нас та не тільки про зовнішні прояви нашого життя й інтелекту, знають наші бажання, наші мрії. Виходить із того, що вони знають про нас усе, краще, ніж ми самі про себе знаємо. Нам важко мати об'єктивний образ про нас самих, тому що наші гордість і самолюбство не дозволяють мати такого об'єктивного образу. Таке самолюбне знання, що його про себе самих ми маємо, не дозволяє нам дійсно придивитися до себе самих і пізнати повну правду про себе, тож не дивно, що в багатьох випадках, ми самі дивуємось, стараючись дістати правдивий образ про себе самих. Дивуємося, яким способом ми так часто грішимо проти Божих Заповідей, коли нам здається, що ми такі добрі та Божі? Як виходить, що наша власна опінія про нас самих є набагато кращою, як дійсність, підкреслена фактами, нам виказує. Тому що знання ангелів про нас самих є більш об'єктивним, вони виразно бачать наші немочі й наші чесноти, наші слабості й упадки, а знаючи те все краще від нас самих, вони мають змогу впливати на нас і помагати нам на дорозі до Господа. Так-то вони є в спромозі заохочувати й допомагати в добрих ділах, переконувати підкоритись під Божий Закон і його зберігати в нашому житті. Та, з другого боку, й наші вороги, злі духи, знаючи все докладно про наші немочі, стремління та бажання, мають можливість краще відводити нас від Заповідей Божих і приводити до гріха. Вони, воднораз, маючи повне знання про наші гріховні схильності, злі навички, знають, як їх уживати, щоб нам перешкоджати в каятті й повороті до нашого Небесного Отця.
Добрі ангели, прихильні нам, мають змогу при помочі нашої уяви представляти нам добрі вчинки, різні чесноти, приклади добрих святих людей, приклади з життя Христа Господа й при їхній помочі впливати на нас їх наслідувати й тим способом вести богоугодне життя. Але, з другого боку, духи тьми, знаючи про наші немочі, про наші гріхи в минулому й про розкіш, що нас до них привела, мають змогу легко переконати нас, які з причини первородного гріха схильні до злого, спокушувати нас і приводити до гріхів. Та тим способом, спокушуючи нас минулими гріхами, легко відводять нас від Заповідей Божих на дорогу беззаконня. Так-то спокуси дияволів мають свій початок, і ми з власного досвіду знаємо, як то важко проти них боротись, особливо тоді, коли ми думаємо про розкоші, що їх зазнали, переступаючи Божі Заповіді. Тож не дивно, чому вчителі духовного життя остерігають нас ніколи не застановлятися чи задержуватися при спокусах. Навчають нас ніколи не старатись їх прямо поборювати, бо ми завжди в такій боротьбі упадемо. Тим більше, що диявол ясно бачить, як ми на такі спокуси реаґуємо, тож може насилувати постійними спокусами так довго, аж доки не піддамось і призволимо на ті спокуси. Одинокою радою на те є коротенькі молитви, так звані "стрілисті молитви": "Господи, допоможи мені! Мати Божа, захорони мене!" Крім того, завжди треба уникати безділля й зайнятися чимось цікавим і добрим, як, наприклад, читанням "Життя святих угодників Божих", і з них вивчати, як вони боронилися проти таких нападів диявола-спокусника.
Злі духи, упавші ангели, знаючи наше минуле, можуть сягнути до скарбниці нашої пам'яті й переводити перед очима нашого ума все, що там сховане з нашого минулого життя з нашого знання, наших діл та досвідів. Все-таки їхня сила над нами має свої границі, бо в нас є непереможна сила нашого ума й нашої волі. Навіть найвищий ангел чи диявол не може бути певним, на що ми рішимося. Найбільш інтелектуальний ангел чи біс не може знати з певністю, про що ми в даному моменті думаємо. В тому приватному затишку нашого інтелекту й нашої волі ми рівняємось ангелам. Ця територія нашого розуму й нашої волі є недоступною для всіх духів, вона доступна тільки для Божого всепроникаючого інтелекту, що очевидно є самозрозумілим, тому що Господь Бог мусить із нами в усьому співпрацювати, тобто з тим, що ми робимо, кажемо, думаємо чи бажаємо. А тому що ангели чи духи тьми не можуть співпрацювати з усією нашою діяльністю, через те й не можуть знати, що в даному моменті бажаємо чи скажемо. Про те, що Творець все знає, гарно говорить Псалом 138: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці у мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку. Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно" /Пс. 139, 1-6/.
Розважмо:
Такою є людська гідність. Ми є духовими, воднораз же тілесними. Ми повністю свобідні; наш розум-інтелект і наша воля є недосяжними для різних сотворених розумних істот. Вони не можуть нас змусити робити добро; не можуть примусити повинуватися Божій волі й підкоритися Божим Заповідям. З другого боку, їх не можна змусити творити зло, допускатися гріха й ображати Господа Бога. Таким способом ми справді є вільними й тому відповідальними за добро чи зло, все що ми добровільно творимо. На тому якраз полягає наша провина, тому будь-що б ми зробили, сказали, подумали чи бажали, ми самі це зробили. Тому мусимо признати й оскаржувати нас самих, якщо ми не повинувалися Божому Законові. З другого боку, ми можемо трохи похвалитися, коли дещо доброго зробили; очевидно під проводом ласки Божої, бо все добро, що ми довершили, то Господь Бог провадив нас до того й спомагав нас своїми актуальними ласками. А це все є так, тому що наші гадки, добровільні бажання, наша любов є нашими власними. За них ми можемо дістати признання або повну відповідальність. Ангели можуть піддавати нам гадки, впливати на нас при помочі нашої уяви, пам'яті, вони можуть підштовхнути нас, спокушувати, грозити, страхати при помочі засобів нашої відчуттєвої природи. Все-таки остаточно ми є панами нашої волі й інтелекту, а затим - нашого життя! То означає, що ніхто ані ніщо не може змусити нас робити щось, чого ми не хочемо робити!
Молитва:
Всемогутній Господи Боже, що знаєш усі гадки й бажання людські, яким добрим є Ти для мене, що віддав в мої руки силу над моїм розумом-інтелектом та над моєю волею. Так що ніщо не може змусити мене не слухатись Тебе або залишити Твої Святі Заповіді. Я добре знаю мої немочі, та як часто я надуживаю можливостями, які Ти мені дав, щоб, уживаючи їх, я заслужив собі на вічну нагороду в небі. Тому що Ти їх дав мені, й вони є зараз моїми, я бажаю віддати їх Тобі. Тож, Господи, будь єдиним володарем моїх гадок, мого ума й усіх бажань мого серця. Пануй над ними згідно з Твоєю Божою волею, бо я не хочу чинити, думати, ані бажати нічого, що противилось би Твоїй Божій волі. Спрямовуй, Господи, всі мої сили згідно з Твоєю святою волею. Мати Пречиста, вимоли в Твого Божого Сина ласк для нашого безталанного народу, щоб він відвернувся від зла й повернув до Твого Сина. Захоронюй, Мати Божого Сина, нашу Церкву Католицьку й нашу державу, на яких настають вороги, бажаючи їх знищити або підкорити під свою безбожну владу. Ти можеш у Нього все випросити, тож випроси ласк для моїх батьків, рідних, опікуйся ними повсякчас, бо нас усіх віддав Тобі під опіку Твій Божий Син, ще висячи на хресті, віддаючи нас під Твій могутній покров, щоб ним покривала нас у час небезпеки й біди. Тож будь нашою охороною й прибіжищем. Амінь.