Любі друзі, існують Таїнства в найвищому житті Господа Бога, що залишаються Таїнствами навіть для ангелів - Божих духів. Вони такими залишаться й для нас, навіть тоді, коли ми будемо такими щасливцями, що осягнемо наше призначення, тобто злуку з нашим Отцем Небесним. То правда, що в тому перебуванні з Господом Богом ми з часом пізнаємо деякі Таїнства, коли, насолоджуючись видінням блаженних і вдивляючись в обличчя самої Краси й Правди, пізнаватимемо щораз то більше правд і тайн про Нього. Все ж таки всього про Господа пізнати не зможемо. Тому що наш, подібно як і ангельський інтелект замалий, щоб повністю обняти неспізнанне Боже Єство. Ми лише частинно пізнаватимемо Його, а з пізнанням чогось нового, перед тим у Господі незнаного, сповнятиме нас і ангелів невисказанним щастям. Та що найважніше - тому пізнаванню Господа й щастю, що воно приноситиме нам, ніколи не буде кінця! Все-таки перед нами, як і перед ангелами Божими, збережуться Таїнства, не через те начеб Господь Бог скривав їх перед нами, але тому, що наш, як і ангельський, розум є заплитким та заслабким, щоб міг охопити ті Божі бездонні правди про Його життя. Подібно як та маленька ямка в піску, що про неї ми говорили в зв'язку зі св. Августином, не могла помістити вод великого й глибокого моря. Причина того браку повного пізнання Божої Істоти не є в Бозі, але в наших та ангельських інтелектах, які з причини своєї недосконалости неспроможні обняти досконалу Божу Особу.
Для Божих Ангелів, подібно як і для нас, важко зрозуміти такі Таїнства, що Син Пречистої Божої Матері є також Сином Божим, другою Особою Пресвятої Божої Трійці. Подібно Таїнством, зостане й правда, що живий Син Божий - Ісус Христос - є присутнім зі своєю людською й Божою природою у Пресвятій Євхаристії. Яким способом Його людське Тіло може існувати під видами хліба й вина по всьому світу? Як жертва на Голгофі може відновлятися під час кожної Літургії, жертвуванням священика, звичайної людини? Як ласки Господа нашого Ісуса Христа, що Він їх нам вислужив своїми стражданнями й смертю на хресті, можуть вливатися в наші душі при помочі Святих Тайн, які Він установив? Всі ті Таїнства ми й ангели знаємо й у них віримо при помочі нашої віри, тобто довіряючи й признаючи їх задля слова Господа Бога, що є самою правдою, який не може ані помилитись, ані нас вводити в блуд. Так, дорогі, ангели є частиною природи, подібно як і ми, їх сили є природними силами, як і в нас самих. Що в них надприродного, чи то в їхньому житті, в правді, в дії чи в меті, воно дісталось їм лиш завдяки Божій безмежній щедрості, єдиної надприродної Істоти - Господа Бога, Всемогутнього Єства.
Подібно як у нас висота знання визначає й обрій любови, так справа мається й у ангелів. Рівень знання ангелів, який уступає лише знанню Господа Бога, включає бажання й силу бути якомога ближче до Господа Бога, любити Його якнайбільше й як тільки це є можливим для їхньої природи. Як самі знаємо, чим більшим є знання предмета й чим кращим воно є, тим більшу силу любови воно творить і нею улюблений предмет обнімає. А тому що знання ангелів є без порівняння більшим від нашого, тому й не дивно, що їхня любов до Триєдиного Бога є набагато більшою й досконалішою від нашої, людської. Цей стан зберігається, однак, тільки так довго, як ми в нашому смертному тілі живемо тут, на землі, як довго ми лише в дорозі до нашого Небесного Отця. Та після нашої смерти й після осягнення Його в Царстві Небесному, коли наблизимось до Нього згідно зі ступенем нашої святости, тобто згідно з нашим зберіганням Божих Заповідей тут, на землі, ми одержимо в небі місця збунтованих ангелів, яких Господь прогнав, за їхній непослух. Тож не дивно, що вони з усіх своїх сил стараються перешкодити нам у досягненні нашого призначення - злуки з Творцем. Бо ми здобудемо їхні місця й втішатимемось щастям, яке, згідно з оригінальним планом Божим, було для них призначене. Це найбільше болить і обурює їхню гордість, що ми, люди, набагато нижчі за них сотворіння, будемо втішатись щастям і місцями, які були з природи їхніми, доки з причини своєї гордости й бунту проти Творця їх не втратили.
Розважмо:
Тепер розуміємо, чому духи тьми ніколи не відпочивають, бо їм відпочинку не треба, дух бо не мучиться; чому вони всіма силами стараються перешкодити нам зайняти місця, які перед тим були їхніми. Виходить із того, як дуже ми повинні старатися, щоб таки їх одержати й зайняти, бо вони дадуть нам невисказанне щастя. Ці місця, в першу чергу, були великою почестю для тих ангелів, що їх займали, по-друге, з ними зв'язані велика честь та радощі, тобто бути якнайближче до Бога Творця й злучитися з Ним, нашим Отцем і Богом Творцем, любити Його, як Він того собі бажає, щоб Його сотворіння Його любили. Ці всі причини повинні давати нам поштовх ужити всіх наших сил, щоб служити Йому якнайкраще, скільки воно можливе в наших силах. Та не лише бажання якнайбільшого щастя повинно спонукати нас до якнайкращої посвятної служби Богові нашому. Воднораз же свідомість, що тим способом зможемо уникнути зяючої безодні пекельного вогню, що буде нашим відвічним призначенням, коли дамо себе звести спокусам нашого відвічного ворога - диявола й, призволяючи на них, попадемо в руки нашого непримиримого ворога - духа тьми.
Молитва:
Господи, Ти призначив мене участкувати в Твоєму Божому й безмежному щасті, коли я зберігатиму Твої Божі Заповіді аж до кінця мого туземного життя. Допоможи мені підкоритися Твоїй Божій волі аж до останнього віддиху мого, бо я знаю, що залишений собі самому я не зможу осягнути своєї мети, Я свідомий своїх немочей, воднораз же знаю, які могутні сили воюють проти мене, бо не хочуть, щоб я осягнув мою мету - вічне щастя в Твоєму Небесному Царстві. Вони бажають затягнути мене до місця пекельного вогню, де самі страждають. Допоможи мені, Господи, бо Ти єдиний могутній, щоб мене від зазіхань духів тьми оборонити. Мати Божа, наша Заступнице перед Твоїм Божим Сином, зглянься над нами, грішними Твоїми дітьми. Вимоли нам ласку каяття й повороту до Нього, щоб ми колись після відходу з цієї землі дістатись до Його Небесного Царства. Прошу про ті ласки не тільки для себе самого, але для всіх членів моєї родини ще живучих, як також і для тих, які відійшли вже з цього світу. Прийми їх до своєї Божої слави й винагороди їх, бо вони зберігали Твої Божі Заповіді. Твоїй опіці, Мати Божа, передаю нашу Церкву й нашу державу. Оборони їх перед ворогами, які стараються їх знову підбити під свою безбожну владу. Захоронюй наш знедолений народ, щоб він пізнав правди, конечні для спасіння душ, і захоронюй від усякого зла. Наставляй його на дорогу правди та Божих Заповідей і доведи його до єдности Католицької Церкви. Щоб згідно з бажанням Твого Божого Сина було одне стадо й один пастир. Амінь.