Любі друзі, як уже було сказано, любов залежна від ступеня знання улюбленої особи чи предмета. Чим більше ми любимо й чим більше стараємося пізнати предмет нашої любови, тим більше зростає в нас любов до нього. Бо коли ми лише дещо знаємо про предмет нашої любови, наша любов не може бути великою до нього, бо якраз знання збільшує нашу любов. Знаємо, що людське серце ніколи не випереджує людський розум, бо щоб могти любити, нам треба знати про предмет любови, а серце не має очей, щоб саме могло бачити, воно залежить від наших зовнішніх відчуттів. Наш інтелект пізнає зовнішній світ при помочі органів чуття, які доносять йому свої враження про світ і про предмети в ньому, про їхню красу й їхню діяльність. Наше серце, або радше сказати воля, сама в собі сліпа, тому її зворот до предметів, чи до предмета нашої любови, залежить повністю від нашого розуму, який пізнає, й те, що пізнав, пропонує нашій волі з оцінкою, що даний предмет є гідним любови. А тому що знання ангелів є без порівняння більшим від нашого й тому що предметом їхнього знання є сама краса й сама доброта Божа, то й не дивно, що їхня любов Господа Бога перевищує нашу людську уяву. Любов ангелів до Всемогутньої Істоти Божої ми навіть не могли б порівняти до нашої людської немічної любови!
Ангелів не спонукає до їхньої діяльности, як у нашому випадку до любови, знання, що поза ними, спрямоване якоюсь іншою розумною істотою, як наприклад, рослини. їх людина розсаджує так, щоб промені сонця могли їх легко досягнути й допомагати рости й родити овочі. Ангели не конечно піддаються красі чи ужиточності якогось особливішого добра, як звірята, яких веде їхній природний інстинкт, але вони свобідні, тобто можуть вибирати між добрами. Щось подібно як і ми, люди, вони повністю вільні; їхня любов до будь-якого предмета є їхньою власною, не є на них з-зовні накиненою, ані ніхто не може противитися їхній любові до предмета, що є поза ними. Вони є більш вільними відносно зовнішніх предметів, як ми, люди, й можуть їх прийняти або відкинути. Ми ж у нашому прямуванні до зовнішнього предмета залежні не лише від нашого інтелекту, але також від багатьох інших факторів, як наших навичок, що їх ми набули повторюванням деяких актів. Ті навички можуть бути добрими, й тоді їх називаємо чеснотами, але можуть бути й злими, тобто хибами чи вадами. Вони обидві мають великий вплив у нашому виборі предмета нашої любови, подібно як і в спрямуванні нашої волі, щоб її осягнути й у ній спочити.
Вияснення повної свободи ангелів відносно їхньої любови до будь-якого сотвореного предмета є до певної міри паралельним до спромоги нашого зору. Так, наприклад, наші очі мають спромогу бачити різні барви чи кольори, тому що вони не є здетерміновані жодним із них, але кольором взагалі. Так, наприклад, дальтоніки є здетерміновані до кольору зеленого, тому не бачать червоного кольору, бо їх детермінує лише зелений колір. Наша воля, подібно як і ангельська, не є здетермінованою до якогось партикулярного добра, але до кожного добра, навіть до безмежного добра - Істоти Божої. Тому нашу волю, подібно як і волю ангельську, може притягати будь-яке добро під оглядом добра загалом, і тому їхня воля, подібно як і наша, може сягнути по будь-яке добро та може відкинути також будь-яке добро, за винятком самого добра, добра досконалого, що ним є Господь Бог і Його благословенне видіння. Це значить, що їхні волі не можуть відкинути Господа Бога, що є самим добром досконалим, яке притягає абсолютно кожну волю, й відносно такого добра воля наша й воля ангельська є безсильною й тому мусить їй піддатися.
Розважмо:
Розважаючи й застановляючись над волею ангелів і нашою власною, нам треба дивуватися й, дивуючись, подивляти Творця нашого, що все так чудесно установив. Він дав своїм найвищим сотворінням, тобто ангелам і людям, таку волю, що її може притягати будь-який предмет, представлений їй їхнім розумом-інтелектом. Тим способом Він дав нагоду й можливість ангелам для вибору між самим собою й будь-яким сотвореним добром; цю можливість вони мали в часі їхньої проби. Вони могли вибирати між самими собою, між любов'ю до себе самих та між любов'ю Господа Бога та послухом Його Божих Заповідей. Так-то їхнє рішення могло принести нагороду тим, які вибрали те, що було згідне з Божою волею, а кару для тих, що вибрали себе самих, любов до себе самих чи їхню самолюбну гордість. Це було причиною їхнього відкинення Заповіді Божої й ворожости - бунту проти Божої святої волі. Ця сама свобода вибору дає й нам нагоду вибирати між Господом Богом і нашою власною волею. То значить вибрати предмет, який є згідний із волею Творця або інший, який противиться Його Божій волі. Так, підкоряючись волі Творця, ми тим самим виявляємо нашу любов до Нього, як це виразно заявляє Христос Господь - Єдинородний Божий Син словами: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете" Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/.
Молитва:
Господи мій Боже, Ти створив мене й одарив розумом та свобідною волею. Мій розум-інтелект має пізнавати, що є воля Божа, щоб її об'явити моїй свобідній волі й тим помагати прийняти відповідне рішення. Тож не кажіть: "Із-за Господа я согрішив, Він бо того не чинить, що Йому осоружне. Не кажи, мовляв, Він звів мене сам: людина бо грішна Господеві не потрібна. Усяка мерзота Господеві осоружна і тим нелюба, які Його страхаються. Це Він, від первоначала створив чоловіка - і лишив його в руках свого власного рішення. Якщо тільки побажаєш - Заповіді збережеш, і дотримати вірність - у твоїй добрій волі. Перед тобою Він поставив вогонь і воду: куди лиш захочеш, туди й простягнеш твою руку. Ось перед людьми - життя і смерть: що забажає, те йому й дасться. Бо велика мудрість Господня: Він сильний владою і всевидючий. Його очі на тих, які Його страхаються, і сам Він відає кожне діло людське. Нікому не велів Він бути нечестивим, нікому не давав Він дозволу грішити" /Іс. 15, 11-20/. Так, Господи, але, я грішна людина, не глядів на Твої Заповіді й стільки разів їх свідомо й добровільно переступав. Мені справді прикро, що я був таким нерозумним і противився волі мого Бога й Творця. Прости мені, Господи, всі мої гріхи та дай ласку від них завжди здержуватися. Ти, Господи, бажаєш, щоб усі люди підкорилися Твоєму Божому Законові й зберігали Твої Святі Заповіді. В імені усього нашого народу, який стільки витерпів під час комуністичного переслідування, прошу Тебе, милосердного Бога й Спасителя, допоможи нам усім вірно й точно зберігати Твої Божі Заповіді, бо від них залежить наше вічне спасіння, згідно з Твоїми словами: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете" Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/. А найпершою і найважливішою Заповіддю є: "Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і усією душею твоєю, і всією силою твоєю..." /Втор. 6, 5; Мт. 22, 37; Мк. 12, ЗО; Лк. 10, 27/ Дай нам усім, Господи, ласку пізнати важливість і конечність зберігання Твоїх Божих Заповідей, бо від них залежить наше вічно щасливе життя. Всемогутній Боже, в Твої святі руки віддаю долю нашої Церкви й держави, проти яких піднялися грізні вороги. Ми знаємо, що все залежить від Твоєї всемогутньої волі, бо Ти можеш усе зробити, що тільки захочеш. Мати Пречиста, допомагай у нашому проханні перед могутнім Престолом Сина Твого, а ми за те будемо Тобі завжди вдячні й прославлятимемо Твоє ім'я - нашої Матері й Заступниці перед Богом. Амінь.