Любі друзі, любов та ненависть у ангелів залежить від їхнього пізнання предмета й послідовно від його гідности любови, чи радше, коли такої гідности любови в нього немає, тоді остає лише до нього ненависть. У ангелів під тим оглядом немає помилок, бо вони свої знання одержують від Господа Бога, джерела всякої правди й добра, а тому не може бути жодної помилки щодо вартости чи невартости предмета. Тому що напруга любови чи ненависти в ангелів є дуже великою, через те страшно інтенсивною є їхня любов, а також і їхня ненависть, так що одна й друга рівняються в своїй інтенсивності. Ніщо не є спроможним змінити їхню любов чи ненависть, ніхто не може поправити чи змінити їхнього рішення. Під тим оглядом вони ніяк не подібні до нас. людей, які ніколи не є певними, чи їхнє пізнання є повністю правдивим, і тому ми можемо змінити нашу настанову, коли пізнаємо, що прийняте нами рішення не було правильним. У ангелів немає і не може бути пізнішого пізнання щодо добра чи зла їхнього рішення, тож не можна знайти помилки в їхньому пізнанні, щоб справити їхнє рішення з тої причини, що їхнє знання є досконалим і не допускає жодної помилки. Отже, немає нікого, хто міг би відтягнути від повної любови раз пізнаного предмета, такої любови гідного. Справді немає нічого ані нікого, хто міг би змінити раз пізнаний предмет, як гідний любови, на щось протилежне, тобто зробити його любови негідним. Й ангел миттю пізнає й, пізнавши, відразу або любить або ненавидить повністю пізнаний предмет, і тому напруга любови чи ненависти ангелів є якнайсильнішою. Ніщо не може зупинити їхньої любови чи ненависти, ніщо не може відтягнути чи змінити сили їхньої волі. Так, дорогі, ангел, якщо любить, то відносно того в нього немає обмежень чи застережень. Коли ж в іншому випадку він ненавидить, то це робить невідклично, з якнайбільшою інтенсивністю зла, з якнайсильнішим бажанням сповнення свого бажання. Через те для нас є дуже важливою річчю, з одного боку, набути таку любов нашого ангела-хоронителя, тому що йому Господь поручив опіку над нами, захоронювати нас у нашому житті, в нашій мандрівці до нашого призначення - до Господа Бога. Про те дізнаємося із 91 Псалма: "Ніяке лихо до тебе не приступить, ніяка кара не підійде близько намету твого. Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь. На гада й змія будеш наступати, розтопчеш лева і дракона. Тому, що він явив свою любов до мене, я його врятую; я вивищу його, бо знає моє ім'я" /Пс. 91, 10-14/. Під опікою наших ангелів-хоронителів нічого злого не може нам приключитися, бо вони досконало виконують прикази свого Творця, воднораз же люблять нас і з відданням опікуються нами.
З другого боку, однак, нам грозить велика небезпека від ангелів тьми. Вони з цілого серця ненавидять нас, бо ми в майбутньому маємо зайняти їхні місця в Царстві Небесному, з яких їх прогнано з причини їхнього бунту й непослуху. Вони в першу чергу ненавидять Господа Бога - причину їхнього відкинення й прокльону, яким Він їх прокляв і скинув до глибокого провалля пекла, де переносять невимовні муки й терпітимуть їх без кінця. Та тому що вони ніяк не можуть помститися на всемогутньому Творці (бо що може вчинити Всемогутньому ничтожне сотворіння?), вони стараються принаймні знищити Його образ і подобу, що Бог витиснув на людській безсмертній душі. Через те вони ніколи не мають спочинку, але день і ніч стараються звести нас з дороги, що веде до нашого призначення, до Господа Бога, й до місць, з яких їх прогнано. Св. Апостол Петро нагадує про цю важливу правду словами: "Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить" /І Пт. 5, 8-10/. До такої уваги закликає нас Ісус Христос словами: "Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне" /Мт. 26, 41; Мк. 14, 38/.
Розважмо:
Так, такою є любов і ненависть ангелів, без застереження, без зміни, без жалю й без розкаяння. Таку всевіддану й усильну любов ми бажали б мати відносно нашого Господа Бога, повністю досконалу. Все-таки ми знаємо, що на таку любов нам не здобутися, а то навіть не можливо здобутися супроти нікого ані до будь-чого тут, на землі. Таку любов у наших серцях може єдиний Господь Бог розбудити, й коли вона прийде до нас, тоді ми самі дивуватимемось, яким способом вона в нас опинилася. Такої любови й нашого остаточного віддання їй ми боїмося, тому дуже обережно їй віддаємось; з другого боку, ми вимагали б такої любови для нас самих. То правда, що ми дуже боїмося ділитися такою самовідданою любов'ю з іншими людьми й тому дуже заздрісно її зберігаємо. Більше того, навіть самому Творцеві ми не хочемо повністю й беззастережно віддатися. Ми завжди пильно уважаємо, щоб будь-чого не втратити, не віддати своєї любови комусь, не одержуючи однаково назад. Правду сказавши, ми не є щедрими людьми, особливо коли йдеться про те, щоб любити повністю інших людей, навіть самого Господа Бога. А воно є таким конечним відносно нашого Бога Творця, що такої повної й беззастережної любови від нас вимагає, кажучи: "...Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш - Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю" /Втор. 6 4-5- Мт 22 37-Мк. 12, ЗО; Лк. 10, 27/.
Молитва:
Господи мій Боже, Ти показав мені любов Твого Небесного Отця, кажучи: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 16-18/. Ти, Спасителю, віддав себе на страшні муки й ганебну смерть на хресті за мене, грішного, щоб тільки спасти від зяючої безодні пекельного вогню й привернути мене до батьківської любови Бога Творця. Я, зі свого боку, бажав би любити Його з цілого серця, всіма силами моєї душі. Але Ти знаєш, яким немічним я є, скільки зла та гріхів загніздилось у моєму серці, тож дай мені свою помічну руку, щоб я дійсно полюбив Його з цілого серця, та не на словах, а на ділі, зберігаючи Його Божі Заповіді. Мати Пречиста, допомагай мені в тих моїх постановах, щоб я не лише їх робив, але дійсно в моєму житті їх додержував. Прошу Тебе, Пречиста, не лише ради мене самого, але також ради всіх членів моєї родини, наставляй їх на дорогу Заповідей Божих, бо в них є наше вічне життя. Допоможи нашому народові повернути до Творця після стількох літ більшовицької окупації, коли він був переслідуваний за віру в Господа Бога, опісля ж про Нього навіть позабув. Спонукай його до повороту до Нього й до правдивої Церкви Христової під провід єдиного Пастиря, Папи Римського, щоб було "одне стадо й один пастир"! Бо Ти все можеш зробити, молячись до Твого Божого Сина. Хорони, Пречиста, нашу Церкву й державу від усіх ворогів, які бажають їхньої погибелі. Бо ще не чувано ніколи, щоб Ти відмовила в своїй помочі тим, які з вірою й надією до Тебе прибігають. Опікуйся нашою Церквою й народом, аж доки ми не дійдемо до нашої мети, до нашого Бога Творця. Амінь.