Любі друзі, ангельська любов і ненависть не мають жодних обмежень та границь від фізичних причин, границь, які постійно включені в наших тілах і гальмують до певної міри наші свобідні дії. Ми деколи можемо дуже злоститися, але не задовго. Чому? Найперше тому, що не можемо завжди думати про наших ворогів, які спричинили той наш гнів. Далі багато інших речей займають наш розум, так що ми про попереднє забуваємо. Крім того, багато різних щасливих та радісних речей приходить нам на гадку й своєю присутністю відсувають набік неприємні речі. А зрештою, людина звичайно старається позабути про ті всі неприємні речі, які її гнівають і непокоять, а з охотою приймає те все, що радісне й приносить забуття всього неприємного. Й тому-то добрі та лихі речі витісняють одні одних, міняються, тратять на своїй силі та з часом перестають нам докучати. Так-то щасливі хвилини приходять нам на гадку й усувають в забуття наші кривди й образи, так що вони, втративши свою свіжість та силу, вже так дуже нас не турбують. Деколи ми самі вже не хочемо тими ненависними речами займатися, не бажаємо вже більше злитися на людей та домагатися помсти на тих, що нас скривдили. І так все лихе поволі забувається. На нашу думку приходить спокій, звичайно Господь Бог помагає нам у тому забутті наших кривд, так що все зло, яке непокоїло наше серце, поволі відходить у забуття.
Наша любов також має такі самі розваги, розсіяння на різні предмети, противенства, а то й втомлення. Багато інших справ можуть надійти, які мають таку саму, а то й більшу напругу. Багато інших осіб можемо пізнати, які збудять у нас зацікавлення, можливо навіть більше, як ті, яких ми давніше шанували й любили. Й так під їхнім впливом бувша любов давніх приятелів може зменшитись, а навіть і проминути й забутись, а на їхнє місце приходять інші особи, які звичайно допоможуть нам забути про давніх приятелів. Таких речей не трапляється серед ангелів, вони, будучи чистими духами, є незалежні від фізичних немочей людей. По-перше, вони не перестають любити, а то й ненавидіти; ті пристрасті чи почування, які в них почалися, остаються назавжди. Через те вони не можуть забути улюблених осіб, подібно як і тих, що їх ненавидять, тому напруга любови чи ненависти остається незмінною назавжди. В них є певні порушення волі, відповідні порушенням пристрастей як любов, ненависть, бажання, відраза, радощі, смуток та інші.
Очевидно, що злість чи ненависть диявола без порівняння перевищує гнів найбільш поганого й найбільш сильного і злого чоловіка. Поза тим, що в нього гнів є багато більшої напруги й сили, в ньому він не меншає, не заперестає. Навіть певною річчю є, що його гнів, призначений до знищення, є таким, як він був на самому початку. Доказ того маємо в Святому Письмі, де говориться в Одкровенні про ненависть і бажання знищити Жінку й Месію дияволом-драконом: "І знамення велике було на небі — жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець з дванадцяти зірок. І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. Видно було й інше знамення на небі, от - великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його - сім діядем; хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. І народила сина - мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та Престоли Його. А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога, щоб там кормили Ті тисячу двісті шістдесят днів" /Од. 12,1-6/. Той диявол-дракон старався звести Ісуса, коли Він в пустині молився й постив, не ївши нічого сорок днів і ночей. Коли ж Спаситель відкинув усі його спокуси, тоді, як згадує Святе Письмо: "І скінчивши всі спокуси, диявол відійиюв від нього до якогось часу" /Лк. 4,13/. Під кінець, під час пасхальної вечері, перед стражданнями й хресною смертю Спасителя, кажеться таке: "І під нас вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його" /Ів. 13, 2/. Так-то диявол не переставав ненавидіти Спасителя, аж доки не спричинив Його смерти, яка стала його власним упадком.
Розважмо:
Святе Письмо об'являє нам силу й ненависть найбільш небезпечного ворога людства - диявола. Тому нам ніколи не можна наражати себе на небезпеку тому могутньому ангелові тьми, якого сила без порівняння більша від нашої. Він завжди і безперестанку працює, щоб нас довести до переступлення Божого Закону й тим способом відвернути від мети, від Господа Бога, й не перестане нас переслідувати, аж доки не доведе нас до місця вічної кари - до пекла. Тому ми ніколи не можемо заперестати боротись проти нього, й не можна нам входити з ним у якісь уклади чи переговори, бо таке допущення до розмови з ним буде лише початком нашого упадку. Всяке зусилля призупинити боротьбу проти нього буде тільки початком нашого падіння. З другого боку, нам не треба його боятися, бо на нашому боці стоїть наш ангел-хоронитель, такий самий могутній, як і диявол, воднораз же нам на підмогу готовий наш наймогутпіший приятель Ісус Христос, Єдинородний Син Божий. Він, що своїми стражданнями й хресною смертю переміг диявола, завжди стоїть при нашому боці, завжди готовий нам допомогти, як тільки ми звернемось до Нього з проханням про Його допомогу. Про свою поміч Він запевняє нас у багатьох місцях, кажучи: "Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! - воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите" /Мт. 21,21-22/. Або на іншому місці: "Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам у моє ім'я... Просіте одержите, щоб радощів ваших було вщерть" /Ів. 16, 23-24/.
Молитва:
Мій Господи і Спасителю, помимо стількох могутніх моїх ворогів, що воюють проти мене й стараються перешкодити мені в осягненні мого призначення, тобто вічного щастя, в мене є найбільший і непереможний союзник - Ісус Христос. Він може зробити все, що захоче, якщо я тільки звернусь до Нього зі щирою просьбою про поміч. Він готовий завжди мені допомагати, якщо я буду Йому вірним у моєму житті, сповняючи Його Божі Заповіді, виявляючи Йому тим способом мою любов, згідно з Його власними словами: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете". Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе" /Ів. 14, 15; 21/. Від мене, Господи, Ти вимагаєш лише віри в те, що Ти можеш і хочеш допомогти, й заради тої віри Ти готовий усе зробити, як про те запевняєш батька біснуватого хлопчини, кажучи: "Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує" /Мк. 9, 23/. Пречиста Мати Божа, допомагай нам у боротьбі проти противників нашого спасіння — дияволів. Допомагай нашим родинам, а передусім нашому знедоленому народові, який стільки терпінь переніс задля віри в Твого Сина, За тих 46 літ він призабув про Твого Сина, бо йому не можна було в Нього вірити, ні Йому явно віддавати хвалу в Божих храмах. Допоможи привернути його до віри й до Божих Заповідей, щоб він знову став віруючим народом. Хорони нашу Церкву й державу, на існування якої наступають вороги наші, щоб знову підкорити під свою владу й не дозволити зажити свобідним життям. Ти, Пречиста, можеш усе випросити у Твого Божого Сина, допоможи нам у нашій біді, щоб ми могли піднестися з нашого незавидного положення, щоб наш народ скріпився вірою в Твого Божого Сина, щоб піднісся морально та щоб жив згідно із Заповідями Твого Божого Сина. Амінь.