Любі друзі, ми часто дивуємось, чому Святе Письмо чи радше його автор, Господь Бог, так дуже підкреслює любов серед людей і супроти Господа Бога. Спаситель наш Ісус Христос, звертаючись до людей, каже: "Нову Заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати" /Ів. 13, 34-35/. Св. Письмо каже нам про нашу любов до Господа Бога, нашого Отця Небесного: "Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю..." /Втор. 6, 5; Мт. 22, 37; Мк. 12, ЗО; Лк. 10,27/. Цю Заповідь повторює чотири рази, а Спаситель пояснює людям, як її можна й треба практично заховувати, словами: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете". Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе" /Ів. 14,15; 21/. Або на іншому місці: "Коли хто мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 23/. Подякою за таку практичну любов до Господа є прихід Пресвятої Трійці до душі такої людини. Св. Іван Богослов поясняє, як ми зможемо пізнати, що справді любимо Господа Бога: "Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить Того, хто народив, той любить і Того, хто породився від Нього. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й Заповіді Його виконуємо. Це бо любов до Бога: берегти Його Заповіді. Заповіді Його не тяжкі. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. Оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус - Син Божий?" /І Ів. 5, 1-5/.
Причиною того підкреслення любови до Господа Бога і взаємної любови людей до себе є страшна сила гріха противного любові, тобто гріха ненависти. Й у світі ангелів є також любов і ненависть. Любов і ненависть ділить ангельський світ на світ небесний і світ пекельний, ця правда приносить нам науку, що навіть найбільші сотворіння Божі - ангели, можуть упасти, віддавшися страшній силі ненависти. Серед людей її сила виявилась першим убивством Авеля його рідним братом Каїном. Каїн, бачачи, що Господь прийняв жертву Авеля, його ж власну відкинув, запалав гнівом ненависти й постановив убити свого рідного брата: "І сказав Господь до Каїна: "Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні - гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати" /Бут. 4. 6-7/. Тому що ми є такими самими людьми, як і Каїн, нам треба взяти собі глибоко до серця цю заввагу Господа Бога. Бажання гніву або ненависти до ближнього нам треба негайно опанувати: вони не повинні бути в нашому серці ні хвилини, бо коли їм дозволити перебувати в нашому серці, вони можуть знищити нас, подібно як знищили ангелів у небі.
Св. Іван Богослов каже, що кожен, хто має ненависть у своєму серці, не є від Бога: " Хто каже, що Він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі" /Ів. 2, 9-11/. Це дійсна правда, що ненависть сліпить людину, яка їй віддалася, й вона вже не бачить дороги. яка має вести її до її призначення - до Господа Бога. Ця ненависть може довести людину до найбільших злочинів, як вона довела Каїна до убиття його рідного брата Авеля. Тож і не дивно, що св. Іван Богослов остерігає нас перед тим гріхом словами: "Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився, З того виявляються діти Божі й діти дияволові. Кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, а не як Каїн, який був від лукавого й забив брата свого. Та й за що він убив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його - справедливі. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває. Кожен, хто ненавидить брата свого, - душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б. З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти" /І Ів. З, 9-16/.
Розважмо:
Словами свого улюбленого учня й Євангелиста Івана Ісус Христос повчає нас про конечність любови ближніх, воднораз же остерігає перед небезпекою ненависти. Він ототожнює таку людину, яка ненавидить своїх ближніх, з убивцею, найкращим доказом чого є біблійний Каїн, який убив свого рідного брата Авеля: "Кожен, хто ненавидить брата свого, - душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б. З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти" II Ів. З, 15-16/. Ця біблійна історія сповняється і в наших часах. Ненависть до добрих ближніх ще й тепер попихає злих людей до вбивства, тому що діла їхніх добрих братів є повними світла, а їхні власні - повні темряви тьми. Чому, наприклад, поганський світ ненавидів, переслідував та вбивав християн, які були прикладними людьми, повними любови і милосердя, які допомагали всім тим, що були в біді й клопотах. Причиною були їхні добрі діла, а погани мали лише злі, й та ненависть у висліді принесла 13 мільйонів християнських мучеників протягом трьох перших століть. Через свою ненависть погани були живими доказами злоби й гніву ненависти. Таким доказом була й ненависть, поєднана зі заздрістю у фарисеїв та садукеїв, які не спочили, аж доки не віддали невинного Спасителя в руки Пилата й підбурили народ, щоб своїми криками й погрозами домогтися в нього смерти невинного Божого Сина. Ісус Христос п'ятнує ненависть своїх противників-фарисеїв і старших народу, кажучи: "Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов не від себе самого, а Він послав мене. Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати не спроможні. Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був Він душогубець від початку і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько ложі. Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви тому не слухаєте, бо ви не від Бога" /Ів. 8, 42-48/. Так-то старшина жидівська, фарисеї й садукеї, сповнили волю їхнього батька Сатани й, несправедливо оскарживши Спасителя перед Пилатом, не спочили, аж доки не вимогли засуду смерти на невинного Спасителя.
Молитва:
Господи, мій Спасителю! Навіть коли мені здається, що я праведна людина, то коли в мене немає любови до ближнього, я дійсно ходжу в темряві, готовий на всякий гріх, навіть на найбільший злочин, подібно як стільки інших людей передо мною. Тому, добрий Спасителю, рятуй мене переді мною самим, прищіпи мені любов до братів моїх - до ближніх, щоб, люблячи їх, я любив і Тебе самого. І не тільки словами, але справді - ділами, бо якраз діла вказують на правдиву людську любов. Ти, Господи, доказав свою любов до нас, грішних, тим, що віддав себе за нас на страшні муки й ганебну смерть хресну, щоб тільки мені допомогти та зберегти від вічної смерти в пекельному вогні. Мати Пречиста, вимоли мені в Твого Божого Сина любов до братів моїх найменших — до ближніх, щоб я любив їх з цілого серця, знаючи, що за ними стоїть Твій Божий Син - Христос Господь. Він бо ототожнює себе з нашими ближніми, коли на Страшному Суді каже: "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, - ви мені зробили... Істинно кажу вам: те, того ви не зробили одному з моїх братів найменших, і мені також ви того не зробили" /Мт. 25, 40; 45/. Допоможи мені любити ближніх моїх справжньою любов'ю, тобто не словами, але роблячи їм добро, помагаючи їм у біді та горі, бо справжня любов того вимагає. Подібно як Ти, Мати наша, люблячи нас, Твоїх грішних дітей, віддала на хрест Твого Єдинородного Сина, щоб тільки рятувати нас від вічнопалаючого пекельного вогню. Вимоли нам усім, народові нашому ласку відвернення від усякого злого і повернення до Сина Твого. Амінь.