Любі друзі, подібно як тут, на нашій землі, існує світ людей з усіма відчуттєвими сотворіннями в ньому, так також існує й інший світ, духовий - світ ангелів, Божих духів. На землі маємо різні ступені життя, від найнижчого - трави, рослини, дерева й кущі. Вищий ступінь життя - це різні звірята, птиці, риби, плазуни й усі животини. Крім них, на землі є ще мертва природа, тобто скали, каміння. Очевидно, до мертвої природи належать всі тіла небесні, як зорі, місяці, сонця й планети. Все це належить до видимого світу, що Його сотворив Господь Бог, щоб людина його пізнавала й при його помочі доходила до Бога Творця. Та крім того видимого світу, існує ще й невидимий світ, закритий перед нашими очима, світ ангелів Божих. Це світ досконалої любови, послуху Божим велінням, абсолютно несамолюбний, повністю відданий Богові. Ангели з тої причини належать до вибранців Божих - до особливішої Божої родини. Так-то існує світ правдивої несамолюбної любови, що робить небо місцем щастя й Божого спокою та Божої любови.
Очевидно, нам важко подумати, а то й припустити, що існує такий особливіший світ, де царює взаємна несамолюбна любов, де істоти не бажають нічого для себе самих, але живуть і обнімають взаємною несамолюбною любов'ю одна одну. Вони, перебуваючи в присутності самого Бога Творця, радіють не тільки своїм повним щастям, але також щастям своїх ближніх, воднораз обнімають своєю якнайбільш можливою любов'ю Творця, що є частиною їхнього власного щастя й щастя мешканців цілого Царства Небесного. Очевидно, що така чиста й несамолюбна любов є неможливою між людьми тут, на землі. Вона є лише можливою в Царстві Небесному, тому що там кожний, що такою любов'ю обнімає інших, на тому нічого не тратить. Тут, на землі, напроти, коли хтось віддає таку несамолюбну любов одній істоті, такої самої любови вже не може віддати іншій. Інша справа мається в небі, бо там кожна істота може мати все, що тільки собі бажає, бо вони, посідаючи Господа Бога, маючи Його самого, разом із Ним мають повністю все, чого лише будь-яка сотворена істота хоче забажати; бо з Богом вона має все, що тільки можливе, й що тільки зможе для себе бажати. Крім того, істоти в небі, маючи повністю джерело всякої краси й доброти - Господа Бога-Творця, що є сповненням усякої краси й доброти, в Ньому, в джерелі всякого добра, мають усе, бо Його доброта є безмежною, а Його краса є безмірною, будучи метою всього, що тільки існує, і заспокоює повністю бажання всякої розумної істоти в Царстві Небесному. Там усі бажання й мрії кожної розумної істоти повністю й у найвищій мірі заспокоєні приявністю Отця Небесного й видінням Його безмежної краси й доброти. Це все дає кожній небесній істоті участкування в Божому досконалому житті та Його безмежному вічному щасті. Такий щасливий світ, в якому царює безмежне щастя, можна легко зрозуміти, тобто пізнати й зрозуміти його можливість. Всі мешканці неба мають усе, що тільки їм до повного щастя потрібно; їхня воля сповнена безмежним щастям, воднораз же вони всі знають, що таке їхнє безмежне щастя триватиме повіки, і його ані зменшити, ані від них відібрати ніхто ніяк не зможе. Їхня воля остаточно осягнула їхню мету - Господа й із Ним повне щастя, через те ніхто з них не може заздрити нікому нічого, бо більше від свого повного щастя вони вже не можуть мати. Бо в Бозі, що є самим добром і самою красою, вони вже посіли не тільки те, що бажали, але навіть все, що будь-коли могли бажати, так що те, що вони зараз повністю мають, - це все, й поза ним вже немає й не існує іншого щастя. Св. Апостол Павло, який говорить про те майбутнє щастя людини, яка осягнула свою остаточну мету - Господа Бога самого, запевняє нас словами: "Як написано: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /II Кор. 2, 9/. Чи як це формулює св. Пророк Ісая: "Коли ти твориш страшні чини, яких ми й не сподівались, і про які ніхто ніколи не чув: ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім Тебе, що стільки вчинив би тим, що на Нього уповають" /Іс. 64,2-3/. Ніхто інший, як тільки один Господь Бог, є спроможний створити, підшукати й знайти таке щастя, що може цілком і повністю заспокоїти всяке сотворіння, яке за життя Йому завжди служило й вірно сповняло Його Божу волю.
Розважмо:
Розважаючи це найвище щастя в небі, де царює лише любов, а ненависть і зависть приступу жодного не мають, я тепер розумію, що таке щастя є можливим. Навіть тут, на землі, помимо біди, нещасть, болів, терпінь та всяких противенств, таке життя було б легшим та стерпним, коли б братня любов допомагала людям те все переносити. Вже 133 Псалом описує таку братню любов, що її Господь дає таким людям із своїм Божим особливішим благословенням: "Глядіть, як добре і як любо, коли брати живуть укупі! Немов на голові найліпше миро, що на бороду стікає, бороду Арона, на комір його шат стікає. Немов роса хермонська, що спадає на сіонські гори: бо там Господь зсилає благословення, життя повіки" /Пс. 133,1-3/. Все щастя й радощі, всі багатства й задоволення приготовані для тих людей, які знають як жити в мирі й у взаємній любові. Тож не диво, чому Ісус Христос так дуже сердечно поручає взаємну любов: "Нову Заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати" /Ів. 13, 34-35/. Так-то взаємна братня любов є на землі знаком послідовників Христа й приготовляє їм щасливе майбутнє в Божому Царстві. Вона не лише приготовляє їх до майбутнього небесного щастя, але воднораз же вислуговує їм славну Божу любов у небі й із тим також безмежно щасливе життя з Богом і в Бозі, даючи їм участкування в Божому житті та Його безмежному щасті.
Молитва:
Господи й Спасителю мій! Ти приготував мені таке щасливе життя в Небесному Царстві, звільняючи мене від тенетів диявола, батька ненависти й ложі. Допоможи мені перебороти й перемогти наслідки тієї диявольської неволі, залишки гріхів, що ще й досі є в мені. Допоможи мені любити мого ближнього, бо така любов є доказом моєї любови до Тебе, Спасителю мій, знаком моєї приязні з Тобою, Господи. Діво Пречиста, допоможи мені збудити й розвивати приязнь з усіма ближніми, бо вони є улюбленими дітьми Твого Божого Сина, воднораз же й Твоїми, бо Він, висячи серед страшних болів на хресті, віддав нас усіх під Твою опіку, звертаючись до Тебе словами: "Жінко, ось син твій". А тоді й до учня мовить: "Ось мати твоя". І від тієї хвилі учень узяв її до себе" /Ів. 19, 26-27/. І, напевно, таке Твоє перебування в домі Апостола й Євангелиста було благословенням його дому й усім тим, які в ньому жили. Прийди, Предобра Мати, й до наших хат чи домів і перебувай із нами, приносячи нам усім благословення Твого Божого Сина й Його ласки, доконечні нам у туземному важкому житті. Амінь.