Любі друзі, ангельський світ не існував від віків, бо Святе Письмо каже нам: "На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а Дух Божий ширяв над водами" /Бут. 1,1-2/. Отже, від початку існував єдиний Господь Бог Творець, і поза Ним не було нікого, так що й ангелів у тому часі ще не було. Від віків, тобто від самого початку, перед часами лише Бог Творець існував, Пресвята Трійця виповняла своїм Божим життям усе, й поза Нею не було нікого: "Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а Дух Божий ширяв над водами" /Бут. 1, 2/. Виходить із тих слів Книги Буття, що перед сотворенням матерії, що її Творець зужив пізніше на будову всесвіту, не було нічого, абсолютно нічого, лише відвічний безпочатковий Божий Дух ширяв над матерією, що її з нічого сотворив, і згодом почав творити все, усю вселенну і її впорядковувати. Коли ж надійшов час Божий, щоб Він уживав свою щедру доброту, Господь Творець створив усю вселенну. Він створив її не частинно, частину тут, а частину деінде, але всю нараз; все сотворіння мало в ній своє особливе місце й своє призначення. Ангели також дістали своє місце й своє призначення. Як ангели прийшли до існування, вийшовши з Божої творчої всемогутньої волі, того дня їхнього сотворення вони всі були чисті й невинні, наче рання роса, що блищить у ранньому сонці. Гріха тоді ще вселенна не знала, бо Господь Бог. який переглядав усе, що сотворив, признав, що все було добре: "І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/.
Святе Письмо підтверджує, що все те, "що Господь створив, було дуже добре" /Бут. 1, 31/. І немає чому дивуватись, бо його створив всезнаючий, всемогутній та всесвятий Господь Бог. Він створив те все заради найвищої мети, віддати славу Богові Творцеві й показати розумним сотворінням красу, всеобнімаючий розум та всі досконалости, наскільки вони були спроможні те все пізнати й зрозуміти. Бог Творець, бачачи в своїй Божій природі всі свої безгранично численні досконалості, безмежно досконалі самі в собі, воднораз же знаючи, як вони всі можуть бути наслідувані й здійснені в існуючій вселенній, захотів це все перевести в дійсність та й одним актом своєї всемогутньої, всеобнімаючої волі перевів це в дійсність. Очевидно, Святе Письмо, маючи на увазі наші людські спромоги, ділить той єдиний всемогутній акт Божої волі на різні частини: розказує про сотворення світла й про відділення світла (дня) від темряви (ночі) /Бут. 1, 3-4/. Опісля, розділюючи води, що понад небозводом (хмари) від вод, що під небозводом, тобто океани, моря, ріки й озера, так щоб земля могла показатися з-під вод /Бут. 1, 91/. Коли ж земля - суша показалася з-під води, Творець прикрасив її травами, рослинами, кущами й деревами.
Коли ж земля видала зі себе, за Божим велінням, ті трави й зела, що мали бути поживою для звірят, плазунів, птиць та риб, тоді Господь під кінець творить і вінець земних сотворінь - людину. Вона-то, що має розумну природу, мала б репрезентувати оцей видимий світ і в його імені віддавати честь і славу Творцеві всесвіту та в його імені виявляти вдячність усього видимого світу за сотворення й подяку всього, що існує, за життя всього сотвореного на землі, так доцільно й чудово створеного. Це, однак, була видима вселенна, яку подивляв і мав спромогу бачити й доторкатись та пізнавати при помочі своїх органів чуття чоловік, що серед того сотвореного видимого світу жив. Те, що допершу людина, маючи спромогу переглянути всі туземні творива, могла б сказати, коли вже всезнаючий Бог був задоволений тим своїм творивом: "І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/. А тепер подумаймо так на хвилину, коли Господь Творець міг такі чудесні творива привести до існування з матерії, яка, як самі ми вже досвідчили в нашому житті, є впертою й важкою для оброблення й творення чогось красного, то що тепер скажемо про невидимий, духовий світ? Він, очевидно, мусить бути надзвичайно красним та добрим, якого доброта й краса без порівняння перевищує всяке поняття й всяку спромогу пізнання людського розуму. Бо той невидимий світ - це справді вислід Божого всеобнімаючого ума, який є безмежно досконалим, бо найкраще виявляє Божу несотворенну красу й доброту та Божу всемогутню силу. Він має все найбільш досконале і найкраще в своїх поодиноких деталях. У тому духовому світі поставив - заселив Створитель свої найвищі сотворіння, Богові найближчі, бо духові, що мають досконалий розум і могутню волю. Бог привів до існування ангелів, дуже досконалих сотворінь, вільних від усякого гріха, з волею, спрямованою тільки до Нього, та з бажанням Йому єдиному служити, повністю й досконало виконувати Його Божу волю. То були досконалі сотворіння з могутнім, глибоко проникаючим розумом, вони одержували все своє знання не зі зовнішнього світу при помочі різних відчуттів. Ті відчуття не все вірно інформують нас про зовнішній світ, бо вони недосконалі, й тому їхні спостереження є також помилковими. Наші ж рішення з тої причини є також недосконалими, бо вони зроблені на підставі хибних інформацій. Уми ангельські, навпаки, дістають свої знання не при помочі зовнішнього світу, але прямо від джерела всякого знання й усякої правди - від Божого безмежно досконалого ума. Тому їхнє знання, базуючися на Божому всесовершенному знанні, мусить бути непомильним і під кожним оглядом досконалим. Воля ангелів абсолютно вільна від усякого зовнішнього впливу, бо Господь Бог сам не бажав їх у будь-чому обмежувати, даючи їм повну свободу думання й ділання, як тільки їм подобалося.
Розважмо:
Могутній ангельський інтелект був би їм конечним, щоб вони могли знати все, що тільки їм було потрібно знати. А повністю свобідна воля й повна свобода в їхніх рішеннях, - щоб могти рішати те, що їм треба було чинити. Їхнім завданням було робити те, чого Господь від них вимагав, свобідно, без жодного примусу, як зовнішнього, так і внутрішнього, тільки заради їхньої любови до Нього за те, що Він уже був дав їм, а також заради того, що Бог обіцяв їм у майбутньому дати, тобто участкування в Його Божому житті та Його безмежному щасті. Вони були повністю свобідними піддатися Божій волі й одержати нагороду або знехтувати Його волею й підпасти під Божий проклін. Це рішення було безмежної ваги для них, від якого мало залежати їхнє вічне майбутнє. Тому вони мусіли бути повністю свобідними в їхньому рішенні й, з другого боку, мусіли точно знати, чого Господь бажав від них. А воднораз мусіли знати і бути свідомими, як ту Божу волю виконати, щоб стати гідними тої нагороди, яку Господь для них приготував. Так що ангели були свідомі того, яка нагорода чекала на них за виповнення Божої волі, подібно як із другого боку, яка кара для них була намічена за непослух Божій волі.
Молитва:
Господи мій Боже! Яким величним Ти є в своїх рішеннях! Ти даєш кожному сотворінню можливість служити Тобі свобідно й тим способом заслуговувати собі на вічне спасіння. Ти не змушуєш нікого повинуватися Тобі, навіть тоді, коли такий послух служить вдосконаленню можливостей даного сотворіння. А поза тим, що така служба є в дійсності вдосконаленням кожної істоти, Господь бажає, крім того, ще особисто винагородити сотворіння за їхню важку працю, не тому що вони не були б досконалими в своєму роді, але тому що вони заслужили собі на таку велику нагороду. Те саме, Господи, Ти бажаєш і від мене, щоб я також старався вислужити собі в Тебе мою нагороду. Але Ти знаєш добре всі мої немочі, мої недосконалості й лінивство, тож допоможи мені своїми ласками, щоб я струсив зі себе свою оспалість і справді щиро працював для перемоги над моєю оспалістю й лінивством і цілим серцем приляг до Твоїх Божих Заповідей, бо в них є життя вічне. Діво Пречиста, допоможи мені в моїх стараннях жити згідно з Заповідями Твого Божого Сина. Бо Ти можеш усе випросити в Нього. Я знаю, що Ти хочеш мені допомогти, бо Ти також бажаєш мого спасіння. Воднораз же Ти можеш мені допомогти, бо Твій Божий Син ніколи не відмовляє Твоїм материнським проханням Тож вислухай мене, грішного, й у своїй материнській доброті допоможи мені в спасінні моєї безсмертної душі. Амінь.