Любі друзі, природне щастя ангелів перевищує все, що тільки людина може придумати чи собі уявити. Їхнє щастя, згідно з їхньою духовою природою, перевищує щастя людини, тому що її людська істота є набагато нижчою від ангельської, бо вони стоять дуже близько Творця. Він, однак, призначив їх до ще вищого життя, до участкування в Його Божому житті та Його безконечному щасті, що ним від віків втішається. Й те життя, до якого ангели призначені, перевищує безконечно їхню природу та їхнє щастя. Його вони мали одержати, щойно перейшовши відповідну пробу, бо той великий привілей участкування в Божому житті та Його щасті нікому не належиться, але є свобідним даром Творця. Й той привілей вони також мусять собі в Бога вислужити, подібно як і ми, люди, своєю щасливо проведеною пробою. Заслугою, яка мала дати їм той невимовний та недосяжний привілей, була їхня проба любови до Господа Бога й підкорення Його Божій волі, що її вони мали ставити вище від усяких речей, від усього загалом, вище від їхньої власної волі, вище своїх бажань та своєї гордости.
Для нас усіх, включно з ангелами Божими, слава неба - це остаточні зерна Божої ласки, нагорода, що її маємо осягнути нашими власними ділами, що їх маємо творити у співпраці з Божою ласкою. Вона нам ніяк не належиться, тому що вона - це життя несотвореної, єдиної безмежно досконалої Істоти, відвічного й всемогутнього Бога Творця. Це не є кривдою для нас, бо, в першу чергу, вона перевищує всякі спромоги всіх сотворінь, і вона їм не належиться. Цю ласку, що перевищує спроможності всяких сотворінь і належить виключно Божій безмежній природі, Господь з ласки уділює деяким заслуженим сотворінням в своєму бажанні поширити її на всіх, які є в спромозі зрозуміти її й участкувати з Ним - своїм Творцем. Це характерно для кожної досконалости, а в нашому випадку, особливо й виключно Божому щастю й безмежній досконалості, переливатися поза границі й обнімати своєю ласкою усиновлення кожного, хто є в спромозі участкувати в Його ласці, а тим самим у Його Божому житті. Та доки вони будуть у спромозі участкувати в тому надприродному щасті, перш ніж вони стануть Божими усиновленими (адоптованими) дітьми, піднесеними до гідности участкування в Божому житті, вони, подібно як і ми самі, мусять піддатися страшній відповідальності й остаточному вибору між небом і пеклом, між Господом Богом і сотворіннями, між Божою святою волею і власною гордістю та самолюбною волею. Як дізнаємося зі Святого Письма, не всі вони - ангели - змогли опертися спокусі їхньої гордости й вибрали свою гордість, полишаючи на боці волю свого Творця, який бажав наділити їх ще досконалішим щастям. Вони відкинули участкування в Божому житті з його безмежним щастям, що ним єдиний Творець повік втішається. Помимо їхнього досконалого знання, яке виключало можливість будь-якої помилки чи непевности, ангели добровільно зробили неправильне рішення. Та як ми знаємо, його зробили повністю свобідно, без будь-якого насилля чи переконування. В їхньому випадку не було нічого такого, що могло б перешкоджати їхній свободі, що могло б визначати непослух волі їхнього Творця. Не було в них попередніх гріхів чи лихих налогів або навіть блудів, які схиляли б їх противитись волі їхнього Творця. Їхній розум був повністю ясним, їхня воля не була нічим перешкоджена, так що їхнє рішення було досконало їхнім власним, на щоб вони не рішалися.
Розважмо:
На прикладах ангелів і на їхньому суді ясно бачимо, яким безстороннім є наш Господь і Творець та як строго Він шанує рішення своїх сотворінь, навіть хоч як Він бажав мати їх близько себе й дати їм безмежне щастя неба та зробити їх своїми прибраними дітьми, щоб вони були учасниками Його Божого життя та Його безграничного щастя. Він не змусив їх це робити навіть заради їхнього власного щастя. Таку саму свободу Господь дає й нам, людям, але тому що ми набагато менш досконалі, як ангели, та нам перешкоджають у нашому рішенні різні перешкоди, Господь дає нам трохи більше часу. Знаючи, що наша воля вже схильна до злого з причини первородного гріха та й з вини наших власних проступків проти Його Божих Заповідей, Він дає нам не тільки одну нагоду, але багато різних нагод до поправи протягом нашого туземного життя. Він дає нам можливість і свободу рішатися робити все, що тільки нам завгодно, воднораз же допомагає в нашому рішенні всякими способами, як на те Він сам натякає словами: "Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся. От стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною. Переможному дам сісти зо мною при Престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на Престолі Його. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам" /Од. З, 19-22/.
Молитва:
Мій добрий Господи й Спасителю, як дуже Ти шануєш мою власну волю й моє рішення. Навіть коли йде справа про моє власне щастя, Ти не хочеш змушувати мене, бо Ти бажаєш, щоб я мав повну свободу. Ти бажаєш, щоб я вживав її для мого власного добра. Очевидно, що я дуже вдячний Тобі, Боже, за таке довір'я до мене, але воднораз я свідомий того, яким нерозумним я є, й можу вживати цю волю проти мого добра. Тому я залишаю її в Твоїх Божих руках, уживай її, як Тобі завгодно, тільки не допусти, щоб я вживав її проти Твоєї святої волі. Допоможи мені повністю підкоритися Твоїм Божим Заповідям і сповняти їх, як тільки зможу досконаліше, знаючи, що Ти сказав до молодця: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Діво Пречиста, Мати Божа й Мати наша! Ти наша Заступниця перед Твоїм Божим Сином і подібно як і він бажаєш, щоб ми всі спаслися. А дорога спасіння веде через Заповіді Твого Сина, бо додержуванням Божих Заповідей ми виявляємо назовні нашу любов до Господа Бога, згідно з Твоїми власними словами, Господи: "Якщо ви мене любите, то мої Заповіді берегтимете". Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того полюбить мій Отець, і я його полюблю і йому об'явлю себе" /Ів. 14, 15-21/. Тож допоможи мені, Пречиста, щоб я справді любив Твого Божого Сина, але не словами тільки, але радше ділами, тобто зберіганням Його Божих Заповідей. Амінь.