Любі друзі, суд над ангелами потребував лише однієї хвилини, тобто однієї хвилини їхнього рішення. Не так як для нас. для них не треба було довшого часу для рішення, ані більше як одного суду, що робить для нас небо таким непевним для нашої слабенької, жевріючої сили. Ми тратимо ласку Божу дуже часто й знову її позискуємо, лише на те, щоб знову втратити. Можливо, що нашим найсильнішим зусиллям є те, що протягом нашої довшої боротьби ми дістаємо відвагу, помимо наших частих упадків, підноситися й знову зачинати боротьбу зі спокусами, помимо того, що наш досвід каже нам, що ми справді заслабкі, щоб довший час удержуватися в Божій ласці. Тож і не дивно, що Господь Бог у своїй доброті призначив нам суд, який триває протягом цілого нашого життя, і при помочі якого ми годні доказати Господеві, що ми дійсно вірні Йому, й нашу готовність пробувати знову й знову, помимо деяких унеможливлюючих обставин. Найкращим прикладом для нас є приклад царя Давида, який після чужоложства з Версавією, жінкою свого полководця, приказав його вбити, аби закрити свій гріх. Господь помимо тих двох гріхів царя, простив йому тільки тому, що він жалував за свій гріх і мав віру в Боже милосердя, що йому ті гріхи простяться, справді одержав прощення та на майбутнє старався уникати гріхів.
Вистачає прочитати 51 Псалом, що є плачевним криком про прощення: "Помилуй м'я. Боже, з милости Твоєї; з великого милосердя Твого зітри мої провини. Обмий мене повнотою від вини моєї, очисть мене від гріха мого. Провини бо мої я знаю, і гріх мій завжди передо мною. Тобі, Тобі єдиному, згрішив я, і зло на очах Твоїх учинив я, щоб Ти у вироку Твоїм був оправданий і правий, коли будеш судити" /Пс. 51, 1-6/. Повна щирість вражає нас у словах розкаяного царя. Він знає про свою провину та свій гріх, який стоїть перед його очима протягом цілого його життя. Він не шукає оправдання своєї провини ані не старається оскаржувати когось іншого замість себе, щоб тим самим себе якось оправдати за свій гріх. Він знає свою провину й те, що той гріх є проти Господа Бога й проти Нього єдиного. То правда, що він згрішив і проти свого ближнього гріхом чужоложства, а опісля знищенням його життя, гріх, однак, є в першу чергу гріхом проти Господа Бога, проти Його Заповідей. Бог бо наказав: не чужолож; і друга Його Заповідь забороняє вбивство ближнього, й ті дві важливі Заповіді домагаються абсолютного послуху від Божих сотворінь.
Прохаючи прощення, цар-псалмоспівець відкликується до своєї немічної людської природи та первородного гріха, який дальше її зробив прихильною до зла: "Я ж у беззаконні народився, й у гріху зачала мене моя мати" /Пс. 51,7/. Очевидно, що наша природа, схильна до злого з причини первородного гріха, дає нам багато клопоту, щоб її направити й навести на дорогу правди. Через те Господь Бог є милосердний над нами, даючи нам на поправу багато часу й багато своїх Божих ласк, помагаючи нам тим способом у тій боротьбі проти гріхів та проти спокус. У тій готовності помагати нам Господь Бог приймає наш жаль за гріхи, а передусім нашу щирість і покору, як про те свідчить цар Давид : "Ти бо не любиш жертви і всепалення, коли б я й дав, Ти не хочеш. Жертви Богові - дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним Ти, Боже, не нехтуєш" /Пс. 51, 18-19/. Вже в часах царя Давида розумілось, що для одержання прощення гріхів конечним є щирий жаль за них та розуміння, що вони в першу чергу є прогріхом проти Божого Маєстату, щоб просити прощення гріхів, треба найперше впокоритися й щиро обіцяти відвернутись від них на майбутнє. Таку умову Господь пропонує всім грішникам устами свого пророка Єзекиїла: "...Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/.
Розважмо:
Такою є справа з нами, людьми, бо з ангелами справа мається цілком інакше. В ангелів немає жодного незнання чи сумнівів, немає в них насилля пристрастей чи нестійности волі, які так дуже ослаблюють наші людські рішення й наші найсильніші зусилля. В них бо не було ослаблюючого процесу первородного гріха, вони ж були в стані вродженої невинности, й ніщо не перешкоджало їхньому свобідному рішенню за чи проти Господа Бога. В них, як і в нас, ласка є вдосконаленням природи. Їхнє надприродне життя - це історія Божої досконалости їх природних сил. Їхня надприродна любов є також негайною, повною й невідклично обнімаючою. Для них один акт любови є рішенням на цілу вічність. В їхньому рішенні не було вагання, коли їм прийшлося рішатися щодо неба. Тому Господь Бог, даючи їм лише одну хвилю для їхнього рішення, не обділив їх, але радше дозволив їм діяти згідно з їхніми природними силами. Подібно й нам не дає Він привілей, коли дає нам стільки нагод протягом нашого туземного життя, бо це є способом, що ним ми діємо протягом нашого туземного життя, особливо ж природною дією нашої людської природи, звихненої первородним гріхом.
Молитва:
Всемогутній Боже й мій Отче Небесний! Як мені дякувати Тобі за Твою доброту супроти мене, а передусім за те, що Ти так добре знаєш мою людську природу. Знаючи всі мої немочі й недостатки природи. Ти в особливіший спосіб милосердишся надо мною і допомагаєш мені Твоїми Божими ласками. Допоможи мені зрозуміти Твою Божу любов до мене, грішного, а передусім те все, що Ти зробив і завжди робиш заради мене, грішного. Допоможи мені зрозуміти Твою Божу любов до мене і бути завжди вдячним за все, що тільки Ти чиниш для мене. Пречиста Діво, допоможи мені любити Твого Божого Сина за всі Його страждання й муки, до яких Він піднявся, щоб мені помогти звільнитись від гріхів і повернути на дорогу, яка веде до Нього й до вічного щастя в небі. Ти - Мати наша й бажаєш, подібно як і Твій Єдинородний Син, тільки нашого щастя. Але щоб його осягнути, мені треба для себе в Нього те щастя заслужити. Та Ти добре знаєш, який я змінливий у моєму житті, як легко я сходжу з дороги Заповідей Твого Сина на дорогу гріха. Тому, прошу Тебе, будь милосердною для мене і вимолюй ласки в Твого Божого Сина, щоб я любив Його завжди правдивою любов'ю, тобто заховуванням Його Божих Заповідей. Бо такої любови Він вимагає, від нас, кажучи: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете." Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/. Амінь.