Любі друзі, завдяки досконалості ангельської природи й їхніх дарувань та з причини способу їхніх рішень Господь Бог дав їм лише одну хвилину на рішення такої важливої справи - їхньої вічної майбутности. Згідно з Божою волею рішення відкривало їм двері до вічного спокою й безмежного щастя в їхньому участкуванні в Божому житті та Його безмежному щасті. А з другого боку, невідповідне рішення потягло за собою Божий проклін і вічність у пекельному вогні, бо то був бунт проти волі Творця, що спричинив відкинення від Бога. Це був справедливий Божий осуд, бо вони точно знали, що повинні були зробити, як рішатися, щоб осягнути вічне щастя. В них не було незнання ані непевности, як це має місце в рішеннях людських. В них не було насилля пристрастей, не було нестійности волі, яка ослаблює навіть найсильніші людські зусилля заховати Божий Закон і підкоритись Божій волі. Їхній ясний та нічим не перешкоджений розум знав і розумів важливість їхнього рішення та діяв у повній свободі, розвазі та сильній і непохитній остаточній згоді й рішенні. В одній хвилині час їхнього рішення відбувся, і ця хвилина у висліді виявила остаточне їхнє призначення; бунтівниче рішення в одну мить припечатало їхню нещасну вічність. Рішення добрих ангелів, які остались вірними Богові Творцеві, запевнило їм вічне щастя в Бозі з їхньою участю в Божому житті та безмежному щасті.
Друга частина ангелів, тобто ті, які не погодилися з волею Творця, бо вони радше воліли свою власну волю, в одну мить принесла для них відкинення від Божого лиця й безмежний біль у відвічному пекельному вогні. Обидва суди й висліди в обох випадках були справедливими, через те кара й винагорода в обох випадках були згідні з їхніми власними свобідними рішеннями. На прикладах ангелів та їхніх рішень пізнаємо, що майбутнє повністю залежить від індивідуального рішення не тільки ангелів, але також і людей. У випадку збунтованих ангелів, всі вони мали однакові умови, вони однаково одержали вистачаючі ласки, які могли їм дати нагоду до правильного рішення, якщо б були з тими ласками успішно співпрацювали. Бо Господь Бог бажав їх усіх мати коло себе, але воднораз бажав, щоб вони те місце й безмежне щастя собі в Нього вислужили, Єдино від них самих та від їхнього свобідного рішення залежало їхнє безмежне щастя або вічне відкинення й безмежна мука в пекельному, ніколи не згасаючому вогні.
Це саме відноситься й до нашого особистого суду та рішення, від якого залежатиме майбутня вічність. Кожен із нас одержує досить Божих ласк, щоб, підтриманий ними, міг побороти всі спокуси й труднощі туземного життя, враз із немочами нашої, первородним гріхом звихненої людської природи, і стати переможцем. Господь Бог розглянув усі наші можливості та всі ласки, які рішив нам дати, Він точно оцінив наші спромоги, докладно знаючи характер кожного з нас і наші зусилля, які могли в усяких випадках принести нам перемогу над спокусами, відповідно до того призначив конечні ласки. Отже, ми були забезпечені всім, щоб стати переможцями, про що свідчить св. Апостол Павло словами: "А щоб я не згордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, та Він сказав мені: "Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі". Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала. Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради, бо коли я немічний, тоді, я міцний" /II Кор. 12. 8-10/. Там, де наших власних сил не достатньо, Господь дає нам свою силу, тобто вистачаючу актуальну ласку, так що при її помочі ми завжди можемо осягнути перемогу над нашими немочами й спокусами, як про те згадує св. Апостол Павло: "Я можу все в тому, хто укріплює мене" /Флп. 4, 13/, тобто в Спасителеві нашому Ісусі Христі, який дає нам відповідні та доконечні ласки для кожного доброго діла.
Розважмо:
Подібно й ми, люди, також сподіваємось від Господа ласк, як у випадку ангелів, що відповідно до їхньої гідности та їхніх ступенів дістали остаточні ласки, щоб осягнути Богом намічену мету. Велич у світі ангелів відповідає нашим умовинам у природному світі та відносно ласк, що їх Господь розділює між своїми сотворіннями, ми нічого певного сказати не можемо. Але знаємо одне, а саме, що Господь, будучи безконечно справедливим та милосердним, дає кожному сотворінню досить ласк, співпрацюючи з якими воно може осягнути мету, призначену йому Богом Творцем, згідно зі словами Спасителя: "Досить тобі моєї благодаті, бо сила моя виявляється в безсиллі" /II Кор. 12, 91/. Можливо, що в ангельському світі деякий менший ангел може одержати більше ласки відносно завдання, даного йому Господом, подібно як і ми, люди, тут, на землі, одержуємо досить ласк, щоб осягнути призначену нам Господом мету, бо розподіл ласк повністю залежить від волі Творця, як про те говорить св. Апостол Павло: "А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: "Навіщо зробив єси мене не так?" Хіба гончар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?" /Рм. 9, 20-21/. Так, любі друзі, Господь є абсолютно більшим у розподілі своїх ласк між людьми; в кожному разі Він дає кожній людині досить своїх Божих ласк, щоб могла осягнути мету, до якої Господь її призначив.
Молитва:
Господи Боже, я знаю, що Ти безмежно справедливий та милосердний. Ти дієш із нами не тільки по-справедливости, але також по Твоєму безмежному милосердю, бо Ти досконало знаєш наші немочі й наші труднощі. Я свідомий того, що Ти в своїй доброті бажаєш, щоб кожен із нас дійшов до Твого Небесного Царства і участкував у Твому Божому житті й безмежному щасті. Й згідно з тим, вже при нашому зачатті Ти призначив нам усі конечні ласки, щоб ми ту мету, співпрацюючи з Твоїми ласками, осягнули. До осягнення того щастя Ти поставив єдину умову, а саме, щоб ми доказали Тобі, що ми справді гідні Твоєї Божої нагороди. Вже Твій Єдинородний Син повчив нас про те словами: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. І якраз ця любов наша до Господа є мірилом, яке вислужить нам Царство Небесне, тобто участкування в Божому житті та Його безмежному щасті. Мати Пречиста, що також бажаєш нашого вічного щастя, допомагай нам своїми мольбами у Сина Твого, бо Ти можеш у Нього все осягнути. Про що запевняє нас і пісня, яка каже: "Ще не чувано ніколи, щоб Вона (Пречиста) не помогла, у терпіннях чи недолі цього земного життя". Тож ми, повні надії на Твою поміч, з довір'ям віддаємось Твоїй материнській опіці, бо Ти наша найкраща Мати, воднораз же й всемогутня Мати, тож допоможи нам в осягненні нашого Господа Бога, щоб ми дійшли до Нього й злучилися з Ним у Небесному Царстві. Амінь.