Любі друзі, той момент рішення ангелів пройшов, і одні з ангелів рішилися підкоритись Божій волі, інші ж, знов у своїй гордості, не захотіли повинуватись приказові Всевишнього та пішли за своїм провідником Люцифером. Вони остаточно перейшли на сторону Божого противника. З їхнім рішенням закінчився й суд над ангелами. Для ангелів не було вже другої можливості, другої нагоди застановитися й повзяти інше рішення. Спитаєте: Чому? Тому що вони вже в одному моменті розважили всі можливості "за" і "проти", й свобідно їхня воля рішила, та в тому рішенні наче закам'яніла, так що вже змінитися не може. Хоч би не знати, скільки можливостей вони мали, рішення зоставалось би таким самим. Вони були повністю вільними від незнання, не було жодної іґноранції, миттєве зрозуміння всіх можливостей, і все ж із повною відвічальністю, вони рішилися проти волі Творця, й із тим рішенням закінчився їхній час проби. Із закінченням часу проби, щось подібно як і в нас із нашою смертю, закінчиться можливість зміни нашого рішення. Відвернувшися від Господа Бога, їхньої остаточної мети, вони такими остаються повік, і вже їхнього рішення ані їхньої незавидної долі ніхто змінити повік не зможе. Місце їхньої попередньої любови до Творця й підкорення Його Божим Законам зайняла ненависть до Нього й непослух Його волі, що їх у них вже ніщо повік змінити не може.
Ми під тим оглядом щасливіші від збунтованих ангелів, бо в нас аж до смерти завжди є можливість завернути остаточне рішення і пожалувати за попереднє нерозумне рішення, жалувати й, каючися, просити прощення. Того збунтовані ангели вже не мали, їхнє рішення було остаточним. Подібно буде й із нами, коли рішення за підкоренням Божому Законові буде остаточним, і з таким рішенням помремо, тоді його вже не можна буде змінити, і ми будемо спасенні. Коли ж ми в своїй гордості рішимось проти волі Творця й не підкоримось Його приказові, й коли з таким, Богові противним рішенням помремо, для нас також уже не буде вороття, уже не буде можливости покаятись і жалувати за непослух. Бо смерть запечатала наше рішення, й із ним оставатимемося повік, відкинені від Його Божої любови, а затим позбавлені нашого вічного щастя. Перед нами відкриється бездонне пекло із його вічнопалаючим вогнем. Виходить із того, що коли ми помремо з освячуючою ласкою на нашій душі, тобто з нашим рішенням послуху Творця, такими останемось повік, і вже ніщо не зможе змінити того нашого рішення. Наша душа останеться повік усиновленою Божою дитиною, нащадком і мешканцем Царства Небесного. Тому за всяку ціну уникаймо важких гріхів, передусім у час нашої смерти. Каймося, доки маємо час, збуджуймо в душі совершенний жаль за всі наші гріхи, воднораз же збуджуймо в нашому серці акти досконалої любови Господа Бога та совершенного жалю за всі наші гріхи, скоєні за час нашого туземного життя, щоб смерть не застукала нас неприготованими, із важкими гріхами на душі. Спаситель наш остерігає нас перед таким нерозкаянним відходом із цього світу словами: "Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду - до суду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а щоб возний не кинув тебе до в'язниці. Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага" /Лк. 12. 58-59/. То правда, що з повсякденними, чи, як кажемо, малими гріхами на душі зможемо уникнути пекла й заплатити за них у чистилищі, але за гріхи важкі на душі треба буде платити справедливості Божій цілу вічність у пеклі.
Коли ж хвилина проби перейшла, добрі безгрішні ангели були вже певні своєї майбутности в небі, повік вільні від гріха чи, як воно кажеться, утверджені в ласці Божій, і в ній зостаються повіки. Подібно кожний із нас, якщо йому за ласкою Божою доведеться зійти з цього світу в ласці освячуючій, не зможе вже більше змінити свого наставлення до Господа, але повік останеться Божою дитиною, учасником Божого життя і Його безмежного щастя. Спитаєте чому? Тому що всі ті, які в ласці Божій освячуючій зійдуть із цього світу, одержать видіння Божої безграничної краси й доброти, й, подібно як і ангели Божі, які успішно перейшли свою пробу, будуть утверджені в Божій ласці, тому що видіння Божої краси й доброти повністю опанує їхню істоту, й усе інше поза Господом буде для них нічим. Тому можна казати, що ангели чи люди, утверджені в ласці, вже не будуть грішити в майбутньому, бо вони вже не зможуть більше грішити, не будуть уже більше вільними, але повік будуть віддані повністю Богові. Вибрати те, що заперечує найбільше бажання волі, тобто завернути з добра до зла - це вже не є свободою, але запереченням надуживанням свободи. Побачивши раз несотворенну красу й доброту Божу й осягнувши безграничне щастя, ангели, що успішно перейшли свою пробу й осягнули невисказанне щастя, того щастя ніяк не зможуть залишити. Бо Господь їх, подібно як і нас, призначив до тієї небесної щасливости, й ми за нею нудьгуємо й до неї стремимо з усіми силами нашої волі. Господь Бог єдиний є джерелом усякого щастя, й поза Ним немає ніякої щасливости. Вона повністю сповняє всю істоту людську чи ангельську, так що в розумних істот уже немає інших бажань. Подібно й ангели, побачивши красу й доброту Божу, вже не є вільними, бо вона повністю полонить їх, так що вони звільнитися від неї вже не можуть. Так само буде й із нами, коли перейдемо з туземного життя у другий світ і побачимо велич нашого Творця та скоштуємо того щастя, що таке видіння дає людині, тоді вже не будемо більше вільними, але повністю належатимемо Богові, подібно як те, нами осягнене щастя вже не зможе відділитися від нас, і ніхто й ніщо вже не зможе його від нас узяти.
Розважмо:
Деякі з нас, тобто св. Апостоли Петро, Яків та Іван, які бачили лише Спасителя, який перед ними переобразився, були безмежно щасливими, хоч вони побачили Його лише на кілька хвилин. Те щастя висловив св. Апостол Петро, кажучи: "Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі" /Мт. 17,4/. Вони були щасливими, воднораз же повними страху, знаючи й відчуваючи близькість Божества. Коли ж відблиск Божої краси й доброти, що сяяла з обличчя прославленого Спасителя, наповняв Апостолів невимовним щастям та страхом, то яке ж щастя, задоволення й радощі для кожного розумного сотворіння буде становити участь усіх тих, які зможуть оглядати обличчя всемогутнього Бога, Божої досконалої краси й доброти. Тож і не диво, чому пророк Ісая визнає: "Коли ти твориш страшні чини, про яких ми не сподівались і про які ніхто ніколи не чув: ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім Тебе, що стільки вчинив би тим, що на Нього уповають" /Іс. 64, 2/. Ці слова Пророка перефразує св. Апостол Петро, кажучи: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /II Кор. 2, 91/.
Молитва:
Мій Господи й Боже! Як мені дякувати Тобі за те безмежне щастя й радощі, які Ти в майбутньому приготував мені за моє туземне життя, згідне з Твоїми Божими Заповідями? Ти уживатимеш свою безмежну силу, щоб зробити всіх тих, які сповняли Твої Божі Заповіді, безмежно щасливими на цілу вічність у Твоєму Небесному Царстві. Словами пророка Ісаї запевняєш: "Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м'ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м’ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте. Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи. Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу зі свого люду по всім світі, бо Господь сказав так. Того дня скажуть: "Ось Він, наш Бог! На Нього ми надіялися, і Він нас спас. Ось Він Господь! На Нього ми надіялися. Радуймось і веселімся Його спасінням" /Іс. 25, 6-9/. Я вірю, Господи, що Ти в своєму милосерді винагородиш безмірно всі наші терпіння, болі й нещастя цієї землі, які мені треба було переносити за життя на цій долині сліз, щоб зберігати Твої Божі Заповіді. Діво Пречиста, наша Мати, допоможи мені своїми мольбами в Твого Божого Сина, щоб я видержав у ласці Його в моєму туземному житті. Я знаю, що Ти можеш усе в Нього вимолити, головно, коли йдеться про ласку сповняти Його Божі Заповіді. Бо Ти, подібно як і Твій Божий Син, бажаєш нашого спасіння й вічного щастя в Його Божому Царстві. Очевидно, що мені те щастя треба собі заслужити своїм богоугодним життям, додержуванням Його Божих Заповідей. Але Ти добре знаєш, який я нестійкий, як дуже прив'язаний до цих земних розкошів, тож помагай мені й дай силу відмовитися від цього земного дочасного щастя задля майбутнього, довічного, безмежного щастя в Царстві Небесному. Амінь.