Любі друзі, виключення зла, як можливого вибору ангельського гріха, видається, дуже обмежує обрій гріха. Актуально границі є значно вищими, ніж нам здається. Немає відкритих широких можливостей гріха, як, наприклад, зведення чи насилля, чи якісь інші пристрасті, щоб були можливими в ангелів. Ті всі поля є можливими лише для людей, що є чуттєвими й розумними сотворіннями. Бо багато є предметів і суб'єктів (людей), які можуть подобатися людям і тим способом спроможні спокушувати їх до гріха. Завдяки відчуттям людини та прерізним предметам змислового світу, які людині подобаються, стає вона відкритою для багатьох спокус. Є забагато багатств у світі, які відповідають її прагненню й бажанню мати якнайбільше тих земних дібр. А тому що власності чи гроші відкривають людині можливість набути багато різних дібр, воднораз же втішатися розкошами, з ними зв'язаними, людину знову спокушує можливість осягнення прерізних розкошів. Крім того, багатства дають людині силу. можливості, й тим самим відкривають нові дороги спокус, злучених з її гордістю. То значить можливість надуживати силою, з чим лучиться здатність шкодити багатьом людям і тим способом грішити проти чесноти любови ближнього.
Багатства й із ними злучена захланність спонукають багату людину передусім нагромаджувати добра й багатства цієї землі, що так займає розум людини, аж вона не має навіть часу думати про щось інше, а передусім про спасіння її душі. Злученим з багатствами є ще й інший бік захланности, тобто жадоба й страх перед утратою всіх тих багатств, що перешкоджає людині дати нагоду іншим людям участкувати в її багатствах, особливо тим, що в нужді й у біді, що очевидно є проти Заповіді Божої любови ближнього. Й такий гріх уже заслуговує на проклін Найвищого Судді, як про те згадує Спаситель, говорячи про Страшний Суд: "Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене" /Мт. 25, 41-44/. На їхнє запитання, коли вони цього не зробили, відповіддю Спасителя буде: "Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, - мені також ви того не зробили" /Мт. 25, 45/.
Ті всі спокуси й пристрасті є неможливими в ангелів, що є чистими духами без тіла, якого і не можуть мати. Принада відчуттів, що належать до сфери пристрастей, є також поза світом ангелів. Так-то, як самі бачимо, вони були забезпеченими від усіх тих спокус, на які ми, чуттєві люди, є виставленими і тому, з причини браку сильної волі, дуже легко улягаємо. Отже, для них лише одна хвилина розваги й рішення була вистачальною на пробу їхньої вірности Богові. Єдина можливість їхнього бунту була чисто духовою, тобто гордости й заздрости. Але й тут також треба виключити пристрасть заздрости, тому що лише дурень може бути зависливим до добра, що є безмежно поза можливістю його осягнення. Ангели ж, мудрі духи, не були дурними, тому не могли завидувати досконалостям та силі Господа Бога, тому що ті є зависокими для їхніх спромог та можливостей. Отже, остає лише єдина можливість гріха для них, тобто можливість гріха гордости, тому що лише гріхом гордости вони могли образити Господа Бога.
Розважмо:
Без сумніву, в них було багато гордости й було багато більше причини гордости, коли скеля їхньої ангельської досконалости піднеслася до найвищих висот, тобто до найвищих Серафимів. Ті досконалості ангелів постійно виставляли їх на небезпеку захоплюватися тими своїми досконалостями, блиском дарів їхнього Творця і запереченням Його як Дателя усіх Його ласк та дібр. Думаючи про свою власну красу, силу й досконалості, вони забували, чиїми ті дари й досконалості були. Отже, є дуже можливою річчю, що Сотворитель, бажаючи поставити на пробу їхній послух Йому та їхню покору, виставив їх на цю пробу. Багато вчених богословів уважають, що пробою для тих досконалих духів Божих було висловити їхню вдячність Богові, підкоряючись Його приказові, та почитати Його Єдинородного Сина в людській природі, Богочоловіка, як Ісус Христос звик був себе називати. Єдиною можливістю випробувати їх було вимагати від них, щоб упокорилися, й тим виявили їхню вдячність за всі ласки й добродійства, що від Творця одержали, й бути щасливими з Творцем, участкуючи в житті самого Бога Творця, й бути щасливими щастям, яким сам Бог Творець ділився щедро з ними. Тим досконалим Божим духам видавалось річчю неможливою, щоб вони почитали людину - Богочоловіка й віддавали Йому честь, належну самому Сотворителю. Богочоловік, послідуючи за бажанням Небесного Отця, став людиною, щоб спасти людський грішний рід. Про те говорить Ісус Христос, входячи у цей світ: "Тому, входячи у світ, говорив: "Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити Твою волю, Боже". Сказавши вище: "Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі", дарма, що вони приносяться за Законом, тоді сказав: "Ось я іду вчинити Твою волю". Касує, отже, перше, щоб установити друге. Силою тієї волі ми освячені приносом Тіла Ісуса Христа раз назавжди" /Євр. 10, 5-10/.
Молитва:
Господи Спасителю мій і Боже! Щоб сповнити цю Твою обітницю. Ти не завагався впокоритись так дуже, щоб прийняти на себе природу свого сотворіння, грішної людини, у противенстві до гордости Твоїх ангелів, які вважали таке впокорення неможливим для них, сотворенних Божих духів, Ним так дуже обдарованих визначними прикметами й Божими ласками. Тим способом Ти вказав нам велич Твоєї покори й підкорення Твоєму Небесному Отцеві. Навчи мене, Господи, наслідувати Тебе в Твоєму Божому впокоренні й підкоренні Твоєму Отцеві. Вкажи мені велич і вартість зберігання Твоїх Божих Заповідей, без огляду на те, що вони будуть від мене вимагати. Додай мені відваги й сили зберігати їх протягом мого туземного життя, щоб я удостоївся ласки осягнення Царства Небесного, бо Ти того від мене вимагаєш кажучи: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Діво Пречиста, Мати Божого Сина, допомагай мені своїми молитвами сповняти Його Божі Заповіді. Я знаю мої немочі, тобто що я лінивий та непослушний, але я знаю й вірю, що Ти можеш усе випросити в Твого Божого Сина. Я бажаю спастися, але, знаючи моє лінивство й брак витривалости, без Твоєї помочі того зробити не зможу. Я вірю, що Ти також бажаєш мого спасіння й готова допомогти мені в осягненні вічного щастя. Крім того, знаю з досвіду людського та з пісень, зложених у Твою честь: "Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла у нещасті чи недолі цього земного життя!" Тож допоможи й мені, грішному, допоможи моїм рідним, нашій Церкві й нашому народові, який зараз у великій небезпеці. А Ти, як всемогуча й любляча наша Мати, заступайся за нами, грішниками, дай нам змінити нашу настанову й стати добрими й послушними Твоїми дітьми. Амінь.