Любі друзі, гріх гордости ангелів був першим кроком до їхнього упадку. Непослух бажанню Небесного Отця, який вимагав від них почитання Його Єдинородного Сина, скинув їх із найвищих небесних висот та виключив їх з найближчих Богові духів, які служили Йому, своєму Творцеві. Ця їхня гордість почала діяти без устанку в усіх напрямках. Так що вони падали з їхніх найвищих становищ нижче найменших людей, нижче найслабших немовлят, які щойно почали своє життя. Але й там вони не зупинились, упавши нижче найгіршого грішника, який має в собі ще життя. Бачачи свій власний упадок та брак сил і могутности й не можучи вдержатись на найнижчому ступені найнижчих ангелів, або принаймні людини, їхня зранена й упокорена гордість та зависть почала підніматись і рости. Їхня ненависть звернулася проти Господа Бога, їхнього Пана й Творця, який своїм справедливим Судом покарав їх за їхній гріх та провину. Коли думаємо про ті почуття упалих ангелів, приходять нам на гадку подібні наші власні почування, коли нас самих позбавлено якогось вивищення, належної нагороди або становища. Часто в нас були великі надії одержати певне вивищення чи становище, так що нам здавалося, що вони нам належаться завдяки нашій щирій праці, інтелігентності чи нашому вишколу. Нам навіть до ума не приходило, що когось іншого поставиться на те місце, хоч згідно з нашою опінією він є невідповідним такої почести, яку ми вже вважали нашою власною. Подібні гадки, здається, приходили на ум збунтованим ангелам, що захоплювалися своєю власною красою й силою, які спонукали їх відмовитись повинуватися приказові Небесного Отця й почитати Його Божого Єдинородного Сина в людській природі. Вони вважали себе майже рівними своєму Богові й Творцеві, а тепер спала на них така страшна кара. Вони, що думали бути рівними Богові, тепер побачили себе нижчими від найбільшого грішника, в якому ще є ознака життя. Чому воно так? А тому що навіть найгірший грішник при помочі Божої ласки, як довго в ньому є ще іскорка життя, може пожалувати за свої гріхи, покаятися й одержавши прощення, стати наново дитиною Бога, учасником Його Божого життя і Його безмежного щастя. Роздумуючи над становищем, яке вони недавно мали, будучи в небі, коли в них ще була Божа ласка, й вони порівнювали те все з теперішнім їхнім станом і призначенням вічного пекельного вогню. Маючи знання того всього, воднораз же й тої правди, що той їхній стан і сучасне положення вже навіки не зміниться, вони бісяться і в розпуці ненавидять свого Творця та бажають на Ньому помститися. Але що може немічне сотворіння зробити всемогутньому Творцеві? Тоді вони бажають помститися на Його образові й подобі - на людині.
Вони добре розуміють слова Господні: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33,11/. Так, вони розуміють, що навіть найгірший грішник має все ще можливість каяття й повороту до свого Бога, до участкування в Його Божому житті й безмежному щасті. Для себе упавші ангели вже не бачать ніякої можливости, тільки зяючу безодню пекла. Ця різниця між ними й грішниками-людьми лютить їх, що ті, багато нижчі від них сотворіння, багато нижчі від їхньої гідности й досконалости, все ж таки мають можливість одержати ласку Божу, тобто ласку усиновлення, а для них всі ті можливості пропали повіки. Упавші ангели знають, що всі багато нижчі сотворіння, тобто люди, є кандидатами на їхні місця, які вони мали, але їх, через свій нерозум та гордість, навіки втратили. Через те заздрість, ненависть і розпач огортає їх у тих хвилинах. Ненависть, у першу чергу, проти Господа Бога, тому що Він прокляв їх і скинув до пекла, ненависть проти Нього, який позбавив їх усіх тих радощів та втіх, які вони вважали вже своїми власними, й навіть не уявляли собі, що їх хтось може позбавити насолоди невисказанного щастя. З другого боку, вони ненавидять усіх ангелів, які осталися вірними Богові, й тепер цілу вічність будуть учасниками безмежного щастя й радощів, яких їх самих позбавлено.
Розважмо:
Подібно їхня ненависть охоплює всіх людей, на їхню гадку мізерних сотворінь, які своїм становищем і даруваннями настільки нижчі від них, бувших Божих слуг, що замість них одідичили ті почесні місця, що перед тим належали до них. Вони також бачать, скільки разів люди ображають Господа Бога, як вони дуже гнівлять Його та заслуговують на Його кару, та, мимо того, мають можливість каяття й повернення до Його Божих ласк. Тож не дивно, що вони рішилися за всяку ціну перешкодити тому наближенню до Господа Бога, воднораз же помститися Творцеві, перешкоджаючи Його планам супроти людства. У першу чергу, старалися помститися на Божому Єдинородному Синові, виставляючи Його на помсту жидів, які оскаржили Спасителя найперше перед Синедріоном, опісля перед Пилатом і під кінець засудили на страшні терпіння й ганебну смерть на хресті. Не думали вони, що тим цькуванням жидів і засудами та смертю Спасителя вони сповняли волю Творця, що вже перед віками рішив, щоб Його Божий Син своїми стражданнями й ганебною смертю на хресті мав спасти рід людський. Так-то вони до певної міри, хоч проти своєї волі, сповнили бажання Небесного Отця щодо визволення людського роду. Їм оставалася лише одна потіха й можливість докучати Творцеві, зводячи людей від Господа, спокушаючи їх до гріхів і тим способом підтягаючи їх від Божих Заповідей на дорогу погуби, противну до дороги Божих Заповідей.
Молитва:
Мій Боже й Спасителю! Ти прийняв на себе нашу людську природу, щоб сповнити волю Твого Небесного Отця й спасти наш людський рід. Заради нас Ти переніс невисказанні страждання й умер ганебною смертю на хресті. "Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: "Проклят усякий, хто висить на дереві", - щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа" /Гал. З, 13-14/. Тими своїми стражданнями й ганебною хресною смертю Ти найкраще показав нам свою безмежну любов до нас, віддаючи себе самого на те, щоб нас відкупити від гріхів і примирити з Твоїм, нашими гріхами розгніваним Отцем. Мати Пречиста, що Твоїм Божим Сином Христом Ісусом була захоронена від усякого гріха, поможи мені спастися. Дай ласку уникати всяких спокус, служити всім серцем і душею Йому - моєму Богові й Його Єдинородному Синові, щоб удостоїтися ласки спасіння. Ти можеш мені в тому допомогти, та не лише мені самому, але також моїй родині, нашій Церкві й нашому народові. Захоронюй нас від наших відвічних ворогів - злих духів, які стараються відвести нас від Господа, й не дозволити осягнути те щастя, від якого їх усунено за їхній спротив Божій волі. Ми знаємо, що Ти можеш це зробити, бо Ти всемогуча своїми мольбами у Твого Божого Сина, який Тобі ні в чому не відмовляє, бо Ти не лише Його Божа Мати, але також найкраща й найбільш послушна й вірна послідовниця. Дай мені силу наслідувати Тебе в моєму туземному житті! Дай ласку нашому народові відкинути всі противні Твоєму Божому Законові пороки й налоги та набути всі чесноти, які допоможуть нам стати дітьми Божими й наслідниками Царства Небесного. Амінь.