Любі друзі, рішення ангелів проти бажання Господа Бога, проти Його Заповіді, тобто почитати Його Божого Сина як Бога у людській природі, зробили з них, колишніх щасливих та досконалих духів, найбільш нещасні сотворіння. З висот Божих дітей, з їхньої близькости до Бога, що нею втішалися від самого сотворення, не остало нічого, тому що справедливий Господь за непослух скинув їх у пекельну пропасть. Їхня краса, сила й почесне місце в близькості Творця, що його мали, пропали для них назавжди. Їхня любов до Творця перемінилася в скажену ненависть, тому що Він за їхній гріх непослуху скинув їх із ясного неба в кромішню пітьму пекла. Краса, сила й почесне місце, що його перед тим мали, пропали для них назавжди. Їхня краса перемінилася в таку погань, що вони самі не могли глядіти на себе та на їхніх товаришів по недолі. Горді й могутні ангели зрозуміли тепер свою помилку, воднораз же пізнали, що причиною їхнього сучасного положення й біди є ніхто інший, як тільки вони самі. Та це, однак, не виправдало їхніх оскаржень Творця, вони далі обвинувачували Його в своїй незавидній долі й далі намагаються в якийсь спосіб помститися на Ньому.
Розуміючи своє безсилля в боротьбі проти Бога Творця, бо що може немічне сотворіння зробити всемогутньому Творцеві, вони всю свою ненависть звернули проти людини, образу й подоби Божої. Бо хоч люди не спричинили їхнього нещастя, вони бачили в них Божий образ і подобу, спричинника їхнього нещастя. Як про те розказує Книга Буття: "Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі". І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив Бог їх і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі" /Бут. 1, 26-28/. Тому що подібність людини до Господа Бога полягає в її духовій та безсмертній душі, дияволи стараються опанувати її й відвернути від Господа Бога й тим способом докучити Творцеві. Так то вони в своїй ненависті проти Творця, якому нічого вчинити не можуть, стараються зводити людські душі, думаючи, що тим способом якось помстяться на Творцеві. Другою причиною ненависти збунтованих ангелів проти людей є їхнє знання, що ті, багато нижчі інтелектуально від них - ангелів тьми, так багато нижчі від їхньої природи, можуть осягнути місця, які первісно були призначені для них, тобто участкувати в Божому житті та Його безмежному щасті. Це майбутнє становище людей, можливість осягнути стан участкування в Божому житті та Його безмежному щасті дальше мучить гордість і заздрість духів тьми.
Цю страшну кару, що спала на збунтованих ангелів з причини браку їхньої покори й непослуху, збільшує ще й обставина нагороди Ісуса Христа, Сина Чоловічого за Його надмірне впокорення й послух Небесному Отцеві, бо "Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної. Тому й Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь, на славу Бога Отця" /Флп. 2, 5-11/. Зрозумівши втрату того щастя, що вони мали одержати як нагороду за послух Божого веління, ще більшими стали муки збунтованих ангелів, коли вони побачили славу й вивищення Божого Сина Ісуса Христа за Його покору й підкорення велінню Отця. Розбиття, що найшло на збунтованих ангелів, збільшило їхнє терпіння втрати свого призначення до участкування в Божому житті та Його безмежному щасті. Спротив приказові Бога Отця не приніс їм ніякої користи, але страшний біль, безмежне впокорення й недолю. Бачать вони тепер, як дуже коштували їм їхня гордість і непослух, що, очевидно, є невиносимою карою для тих, колись гордих, красних і щасливих духів
Розважмо:
Очевидно, не можемо сприйняти, що в небі була боротьба за і проти приказу Господа Бога серед ангельських чинів. Це було б можливим тут, на землі, бо це є спосіб діяння і розважання різних справ туземних людей. Ангельський гріх був справою однієї хвилини, що рішалася з проводом ангельським, і після цього справа закінчилася повіки. По закінченні того суду їм дісталася доля, подібна до тої, яка дістанеться всім грішникам, що зійшли з цього світу з важким гріхом на душі, як це виходить зі слів Спасителя: "Тоді скаже й тим, що ліворуч: "Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його" /Мт. 25,41/, вказуючи на провідника збунтованих злих духів, Люцифера. Приказ справедливости Божої полягає в тому, каже св. Тома, що той, хто послухає грішного впливу, буде підкорений тому, що його гадку прийняв, і карі, яку той, що його звів, дістав. Св. Апостол Петро говорить про це так: "Праведник (Лот), живучи між ними, мучився день-у-день, бувши праведною душею, глядівши й слухавши беззаконних учинки, - то Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день Суду; особливо тих, які лише шукають брудних похотей тіла і зневажають Всевладу. Зухвалі та нахабні, вони не бояться кидати наклепи на Величчя, тоді як ангели, хоч силою і міццю більші, не виносять на них перед Господом - зневажливого суду. Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили, зневажаючи те, чого не розуміють, у тлінні своїм будуть знищені" /II Пт. 2, 8-12/. Найвище сотворіння Бога Творця зневажило Господа. Тож ті всі, які послідували за ним (Сатаною), стали його невільниками, але вони не були для нього втіхою, лише збільшили його недолю. Дійсно, воно так є, там, у пеклі, він бачить, до чого довели його нерозумні рішення й намови, скільки вони біди й нещастя привели на ангелів, які пішли за ним. І вони, які тепер підкорені йому в тій недолі, ненавидять його з усіх сил, бо він став причиною їхніх страждань і недолі.
Молитва:
Господи мій і Боже, розважаючи страждання й недолю збунтованих ангелів, воднораз же й ненависть, яка зараз між ними панує, розумію, що за велике добро Ти мені приготував, коли вирятував мене від пекельного вогню й товариства, серед якого я був би знайшовся, коли б мав нещастя попасти до того місця вічної кари. Та я ще не є повністю певним у свому спасінні, бо ще живу й можу кожної хвилини згрішити й заслужити на вічну кару в пеклі. Тому рятуй мене, о предобрий Спасителю, й спасай від тої страшної майбутности. Дай мені силу й ласку уникати всяких спокус, які можуть звести мене до гріха. Коли вже не з любови до Тебе, доброго мого Спасителя, то принаймні зі страху перед палаючим вогнем зберігай мене перед тим страшним місцем вічного болю й прокляття. Мати Пречиста, Тебе Твій Єдинородний Син зробив і моєю Матір'ю, помагай мені в спасінні моєї душі. Я знаю, яким немічним я є, воднораз розумію, що на мою душу чекає ціле пекло ненавистю палаючих духів тьми. Вимоли в Твого Сина ласку спасіння, ненависти до гріхів і сильної любови до мого Спасителя, що себе віддав на муки й смерть заради мого спасіння. Моли Його також за всіх членів моєї родини, щоб ми всі уникли того страшного місця вічної кари. Моли Його також за нашу Святу Церкву й нашу нещасну державу, щоб і вони всі пізнали правду, яку Твій Божий Син оголосив тут, на землі, й щоб та правда спасла нас; Ти Господи сказав: "Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми; і спізнаєте правду, і правда визволить вас" /Ів. 8, 31-32/. Ти, Пречиста, знаєш добре, скільки неправди ми навчились від безбожного комунізму, й як вона ще й далі панує серед нашого нещасного народу. Допоможи нам, щоб ми вже врешті відкинули всю цю безбожну науку й підкорилися Божим Заповідям та прилягли до них цілим нашим серцем. Амінь.