Любі друзі, всі ті причини зависти й ненависти мали б рацію, якщо б згрішили лише найнижчі з ангелів. Але в тому випадку зайшла велика втрата найвищих становищ у небі, бо відпали від Бога Творця духи найближчі Богові, з найвищим інтелектом, без порівняння вищим від людського. Своєю красою вони суперничали з красою ясного сонця чи ранньої зірниці. Силу й могутність мали таку, про яку ми й мріяти не можемо, й це вони через свій гріх нараз і безповоротно навіки втратили. Та це ще не все нещастя, бо з утратою їхньої незрівнянної краси вони одідичили такий страшний, поганий вид, що навіть вони самі не можуть його знести. Замість давньої близькости до Творця, що наповняла їх безграничним щастям та радощами, прийшло нещасне відкинення від Господа, й то навіки. Їхня гидкість, противний вид та страшна ненависть відпихає їх наскільки змога найдальше від їхнього Творця, від джерела щастя й краси, якими вони радше втішалися. Їхнє знання, розуміння й захоплення усіма ділами та планами Творця перемінились після гріха в ненависть до всього, що було злучене з Ним, з Його добротою, красою й порядком. Той непорядок, що його вони самі своїм гріхом спричинили, звернувся тепер проти них, бо вони, як незвичайно розумні сотворіння, також ненавидять усе, що погане, незугарне чи, іншими словами, невпорядковане. Те все огидне, страшне, стало їхнім власним, назавжди злученим із ними; неподільно пристало до них назавжди.
Згідно з традицією вчених-богословів, нам треба було почати не з останніх, але з перших, найбільш досконалих ангелів, які зачали й спричинили це все лихо. То був Люцифер (Світлоносець), найвищий зі Серафимів, що стояв на найвищому ступені ангелів, найбільш досконала подоба Бога Творця, який ступив дорогою гордости до вічного, найбільшого нещастя. Це був він, як вказує його власне ім'я, Люцифер - Світлоносець, який зачав та був основною причиною всього зла, бо він збунтував і звів велике число ангелів та потягнув за собою. Дивним, однак, є те, що він, який був завжди близько Господа, що досвідчив найкраще щастя, яке дає близькість Господа, повинен бути мудрішим, як збунтуватись проти свого всемогутнього Творця й з тим бунтом втратити все, що ним до того часу втішався. Він, однак, не зумів пізнати, на яке лихо рішається, ступаючи на прю зі своїм Творцем. Він, хоч був вождем збунтованої частини ангелів, не був у силі зрозуміти і передбачити, яке нещастя приготував для себе самого й усіх тих, які за ним пішли. Його приклад та його намови спонукали багатьох з ангельської ієрархії, що повірили в його самовистачальність і що в злуці разом зможуть встояти проти Творця, й тому рішили не повинуватися Його велінню почитати Його Єдинородного Сина в людському тілі, який не лише підкорився велінню Небесного Отця, тобто не лише прийняв на себе людську природу, але як продовжує св. Апостол Павло: "Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. Тому й Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця" /Флп. 2, 6-11/. Бачачи свою неміч супроти всемогутнього Господа Бога, вони стараються принаймні перешкодити Його планам допомогти людям осягнути щастя небесне, від якого Господь збунтованих ангелів відкинув. Ця гадка, що людина - істота без порівняння нижча від них під кожним оглядом, є постійною колючкою в гордості злих духів. Що людина призначена до недосяжних висот додає палива диявольській, уже й так великій ненависті до Бога й людини. Це все спонукує Сатану й із ним ціле пекло противитися й не допустити людину до радощів неба. В той спосіб вони посередньо думають помститися на своєму Творці, мстячись над улюбленим сотворінням Божим - людиною. Не думаймо, однак, що дияволи те люблять; вони те ненавидять, але їхня ненависть перемагає й вони спокушують людей до гріхів, а передусім - важких. Вбачають у тому єдиний спосіб помститися на своєму Творцеві за їхнє відкинення, помимо того, що вони свідомі про те, що таку кару добровільно й справедливо собі заслужили. Йдучи за прислів'ям, що лихо-нещастя любить мати товариство, будучи самі дуже нещасними, стараються мучити й переслідувати ті душі, які дісталися до їхнього місця кар, щоб тим способом якось втишити свій біль та заспокоїти чи задоволити свою ненависть до свого Творця.
Розважмо:
Це є таїнством для нас, що заздрість і ненависть підсичують диявольську відразу до людських гріхів. Вони ненавидять людей, що грішать, бо це ніщо позитивного, але радше брак краси, порядку та гармонії із Законом. Злі духи, будучи високоінтеліґентними сотворіннями, знаючи про те, це все ненавидять, тобто гріхи, до яких спокушують людей. Вони ненавидять приниження людини, що їх спричинює гріх, бо в тому бачать своє власне приниження. Очевидно, вони знають, що їхня провина є далекою від любови тих речей, приводять людину до упадків та гріхів. Людина, годячись на спокусу, насилля чи пристрасть, занурюючи себе в світі чуттєвому, стає невільником гріхів, тобто речей, які мали б їй служити, це все є відражаючим для дияволів, що є чистими, тобто безтілесними духами. Вони не знають нічого про задоволення чи розкіш, що його зазнає людина з грішних утіх. Тому що вони не мають тіла й ніколи не досвідчили розкошів з тих земних дібр, які мають таку велику силу притягання для людей, вони лише їх ненавидять, бачачи задоволення й щастя людини з ужитку земних розкошів, яких вони не мають ані не можуть осягнути, а через те не можуть мати навіть крихти щастя, що його люди при помочі тих тілесних задоволень осягають. Тож хоч дияволи мають свою частину, а то й головну частину в людських гріхах, що спричиняють приниження людини, вони ненавидять людину, тому що людина помимо свого приниження знаходить певне вдоволення, певну розкіш. Отже, розуміють, що людина, навіть у своєму пониженні, знаходить якесь певне своє добро, грішачи, інакше не грішила б.
Молитва:
Мій добрий Господи Боже! Навіть дияволи ненавидять мене, бачачи, до якого пониження я знижуюся, коли переступаю Божий Закон і грішу, слухаючи й призволяючи на спокусу. Вони все-таки ненавидять мене, знаючи, що помимо моєї гріховности я все ще можу мати надію на прощення гріхів і на Боже помилування, в той час, коли вони те все навіки втратили. Я свідомий того, що та моя можливість, помимо моєї злоби й гріховности, є Твоєю ласкою, Господи, що переніс такі великі страждання й ганебну хресну смерть. Бо ними Ти звільнив мене від гріхів, коли, вмираючи на хресті, усмертнюючи свою людську природу, враз із нею Ти знищив всі людські гріхи, які взяв на себе при хрещенні від Івана в Йордані. Я щиро жалую, що мої гріхи спричинили Тобі стільки болю й терпінь, хочу й обіцяю при Твоїй Божій помочі в майбутньому їх уникати. А Ти, предобра Мати Божа й Мати наша, допомагай мені в моїх постановах. Я не обманюю себе самого, знаючи, що без ласки Твого Божого Сина я не зміг би нічого доброго зробити. Молю Тебе, Пречиста, допомагай мені, моїй родині, нашому народові й нашій Церкві, щоб ми відкинули гріх, прилягли до Божих Заповідей і старалися їх завжди у нашому житті додержувати. Ти - єдина наша Мати, що не тільки любить нас своєю материнською любов'ю, але, будучи могутньою у Твого Божого Сина, можеш виєднати для нас безмір Його Божих ласк. Просимо Тебе ми, всі грішні люди, заступайся за нас у Нього, за нашу Церкву, наш народ і державу. Ти добре бачиш, скільки ворогів бажає нас знищити й стерти з лиця землі. Не дозволь, щоб вони могли це зробити. Ти бачила, скільки наша Церква й народ витерпіли від безбожного комунізму, тож випроси ласк у Твого Божого Сина, щоб Він своєю всесильною рукою захоронив нас від усіх ворогів. Амінь.