Любі друзі, щастя й радощі є незнаними в пеклі, не тому, що вони, в першу чергу, оминають те страшне місце, але радше тому, що прокляті в пеклі не могли б звести їх у тому місці болю й страждань... Вже тут, на землі, є такі випадки, що ми самі ненавиділи б радощі й людей, які в нашій присутності радіють. Як, наприклад, коли б ми втратили любу нам особу й від тої втрати заглибились у глибокий жаль, не бажали б мати довкола нас людей веселих і радіючих. Бо це ображало б наші почування, ображало б пам'ять дорогої особи, яку ми втратили. Або якби ми мали якусь дуже важку хворобу, що мучила б нас, якусь важку рану чи біль важкий, ми б ненавиділи всяку радість, щасливих і вдоволених людей. Бо є такі хвилини чи обставини в людському житті, які самі собою виключають всяке щастя, радощі й втіху.
Тепер, коли ми це все застосуємо до пекла, зрозуміємо, чому це місце виключає всякі радощі й щастя. Воно, в першу чергу, є місцем суворої кари, терпінь і болю, створене всемогутнім Творцем, щоб мучити й карати всіх Його ворогів, у першу чергу диявола-Сатану та його ангелів, що збунтувалися проти Нього. Вони, замість бути вдячними Йому за всі Його ласки й привілеї, що ними їх вже від початку сотворення безустанно осипав, замість Йому вірно служити, підкоряючись Його Божій волі та сповняючи Його прикази, воліли й вибрали свою власну волю, яка явно противилася волі їхнього доброго й могутнього Творця. Господь Бог, який приготовляв безмежне щастя й радощі для тих усіх, що Йому вірно служили, сповняючи Його святу волю, мусив мати також певне місце безмежної кари й нестерпного болю як санкцію та острах для всіх тих, що посміли б противитись Його велінню, переступаючи Його Божий Закон. Постійний біль і страждання пекла, воднораз же повсякчасне нагадування сумління, що є причиною того невиносимого болю душ у пекельному вогні, природно виключають усяку гадку про щастя й радощі.
Всі мешканці того страшного місця дісталися туди з власної, свобідної волі, а основний ступінь до осягнення вступу - несвобідне виключення всіх джерел радості. Ніхто не йде до пекла, хіба що з розмислом і свобідно бажає туди піти, обдумано, свобідно та з повним знанням переступаючи Заповіді Божі. Господь не бажає, щоб ми до того місця дісталися, як це виразно виходить зі слів пророка Єзекиїла: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33,11/. Що Господь не бажає, щоб ми дісталися до того місця вічної кари, виходить між іншими із таких слів Спасителя: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного, дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. 3,16-18/. Небесний Отець робить усе, щоб ми не дісталися того страшного місця кари, однак тому, що дав нам свобідну волю, не може здержати нас, коли ми свідомо й добровільно рішимося піти до того місця кари, сповняючи гріх важкий
Розважмо:
Коли існує пекло, знаймо, що там перебувають тільки ті люди, які свобідно й добровільно та з розмислом виключили для себе всі джерела радощів, і їм остається тільки смуток і біль. І то особливіший смуток, а саме такий, що приходить до душі, аби в ній знищити найменшу крихту радости й зробити нашу душу пустинею, позбавленою всякої надії й потіхи. Все-таки в душі не зроджується жаль за сподіяні гріхи, жаль, що ми своїми образами скривдили нашого доброго Творця. Це радше впертий жаль, жаль, повний ненависти до Творця, спричинника всіх терпінь душі у пеклі. Це жаль, повний ненависти до Господа Бога, бажання помсти на Ньому, помимо свідомості! власної немочі. Та провина й біль, згідно зі словами Спасителя, це "... де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає" /Мк. 9, 44: 46: 48/. Ця колючка сумління в душі проклятих - це свідомість, що причиною їхніх страждань є ніхто інший, тільки вони самі. Там уже вони не зможуть спихати причину їхнього нещастя на когось іншого або будь-що інше, як тільки на себе самих. А та свідомість виключає всяку можливість потіхи, навіть найменшої надії на будь-які радощі. Той жаль різниться від нашого туземного жалю. Там свідомість виключає можливість будь-якого джерела втіхи чи можливість втечі від себе самого. Цей жаль остає без наслідків повік і може лише тортурувати людину цілу вічність. Як довго ми живемо на землі й якщо ми жалуємо довший час досконалим жалем за наші гріхи, ласка Божа знову приходить до наших сердець, а з нею вступає в наші серця надія на Боже прощення наших гріхів. Ми знаємо й певні того, що ми маємо можливість прощення наших гріхів та провин без огляду на те, які вони були, про що свідчить пророк Ісая словами: "Ходіть же і розсудимось, - говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна" /Іс. 1, 18/.
Молитва:
Мій Боже й Творче, я свідомий моєї гріховности, бо безміром гріхів я ображав Тебе, переступаючи Твою святу волю. Та я воднораз же знаю про Твоє безмежне милосердя й любов до грішників, яким Ти бажаєш лише добра й готовий усіма способами допомагати, закликуючи нас словами: "У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви - гілки, Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють!" /Ів. 15, 4-6/. Спасителю добрий, поможи мені прийти до Тебе й перебувати по вік із Тобою. Хорони мене від усяких гріхів та спокус, які так легко поневолюють мене, відтягають від Тебе й роблять невільником диявола. Я бажав би бути завжди із Тобою, але я такий грішний і від того немічний, що ніяк не можу здержатися від гріхів, хоча й стільки разів запевняв Тебе, що сповнятиму Твою святу волю. Мати Пречиста, вступися за мною в Твого Божого Сина, щоб допомагав мені виконувати мої постанови. Ти - наша Мати, тож опікуйся нами й допомагай своїми мольбами, щоб ми всі були Йому вірними. Щоб наша Церква й наш народ, який стільки літ терпів переслідування ворогів Церкви й Бога, піднісся зі своїх упадків, щоб підкорився Божим Заповідям і їх точно сповняв у своєму житті. Мати Пречиста, опікуйся нашими родинами, нашими вірними, щоб вони справді навернулися до Твого Божого Сина, відвернулися від своїх важких гріхів і дійсно стали добрими людьми та вірно служили Господеві повсякчасно. Вони вже стільки натерпілися й далі ще терплять, помагай їм, щоб вони переносили ті терпіння, здавшися на Його Божу волю. Амінь.