Любі друзі, досі ми розважали світ невидимий, тобто світ ангелів. Ми подивляли їхню незвичайну красу, могутній інтелект, що завжди осягає правду й не може робити помилок, тому що дістає ту правду від джерела всякої правди - Господа Бога самого. Ми застановлялися над їхньою силою, що перевищує нашу можливість її осягнути, а крім того, ми застановлялись над способом їхнього руху, що такий швидкий, наче наша думка. Далі ми розважали радощі добрих ангелів, що завжди перебувають у присутності Господа Бога Творця, споглядаючи Його Божу несотворену красу й участкуючи в Його безмежному щасті. Воднораз же ми застановлялись над постійною ненавистю до Бога з боку ангелів тьми, що вже не можуть собі в нічому допомогти, від того часу, коли свідомо й добровільно рішилися піти за їхніми провідниками й спротивилися Божому велінню, не хотячи віддати Божу честь Синові Божому, Ісусові Христові в людському тілі. Ми розважали їхні страшні терпіння в пеклі, що виключає всяку можливість спокою, щастя й радощів. Крім того, ми застановлялися над тим, що це положення останеться повіки, та й немає надії на зміну, тобто звільнення з того стану на полегшу, на спокій і радощі. Й це розважання пригадувало нам, що, як довго ми ще живі, ми також є на пробі й кожної хвилі вибираємо між щастям неба й страшними терпіннями й муками пекла.
Зайняті тими гадками, ми неначе віддаляємо себе від дійсности, тобто від нашого світу страждань і радощів. Ми неначе осліплені величчю краси, сили, інтелекту й щастя добрих ангелів. Все відносно них здається таким добрим, надзвичайним, що наче випробовує нашу спромогу абсорбувати цю правду. Й не дивно, бо в тому випадку так легко не довіряти тому всьому, бо все, що про них пізнаємо, здається нам задобрим, щоб могло бути правдивим. Нам, що живемо оточені оцим сумним, неприязним світом, звиклі до прерізних страждань, нещасть і прикростей, важко повірити, що десь там панує такий світ, де існує ідеальна любов! Світ, чужий всякій ненависті, зависті, стражданням і смуткові. Світ, де панують лише щастя й радощі, де виключені всі нещасні речі, що їх зазнаємо тут, на землі. Ми ж, однак, мусимо вірити, що такий світ справді існує, бо про те свідчить нам Святе Письмо. Вже пророк Ісая запевняє нас про те словами: "...коли Ти твориш страшні чини, яких ми й не сподівались, і про які ніхто ніколи не чув: ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім Тебе, що стільки вчинив би тим, що на Нього уповають" /Іс. 64, 2-3/. А св. Павло, перефразуючи ті слова, пише: "...але, як написано: Те чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /II Кор. 2, 9/.
Воно правда, чи як ми звикло кажемо: "свята правда", що такий вічно щасливий світ існує. Місце постійного щастя й радощів, місце, де живе лише любов, де всі жителі повністю задоволені, тому що всі їхні задушевні бажання й надії повністю сповнені, й тим місцем є наш батьківський дім - небо. Хоч нам і важко в те повірити, тому що тут на землі, не маємо такого прикладу, все-таки такий світ і таке місце існує, де Бог Творець уживає своєї всемогутности, своєї всесильної сили, де його вірні слуги чуються повністю безконечно щасливими. Нам важко в те повірити, тому що ми засліплені нашим звиклим довкіллям. Ми лише люди, оточені нашими звичайними недосконалими людськими істотами, що страждають, терплять і завжди невдоволені. Перед нашими очима все таке звичайне, недосконале, що його ми цілий час бачимо, й не диво, чому ми відкидаємо це, як щось прозаїчне, нудне й незадоволяюче.
Розважмо:
Та оцей наш світ не є позбавлений багатьох речей, тому що його створив також той сам Творець із усім його блиском. Він є інакшим, бо його мета є іншою та його мешканці мають відігравати різні ролі. Зайняті своїм власним життям і стараючись робити наше життя виносимим, ми не зауважуємо блиску людей з причини такої сліпоти, яка приймає всі багатства цього світу як трави, дерева, сонце, місяць, дощ тощо, навіть любов до життя, начеб те все нам належалося. Кажуть деякі, що люди вже на смертній постелі пізнають цей блиск життя, бо його вже залишають. Таким самим способом люди, переходячи з місця на місце, лише в останній хвилині бачать усе інакше та деколи жалують, що мусять попереднє місце опускати, тому що в тій хвилині старе місце видається їм таким красним, милим і для них дорогим. Щось подібне діється, коли ми тратим якусь любу особу, що перед тим ми її не дооцінювали, тому що вона була завжди коло нас. А щойно тоді, коли її тратимо, пізнаємо її вартість, так воно завжди з нами буває, що не дооцінюємо людей, а також речей, як довго вони є з нами.
Молитва:
Мій Господи й Боже, відкрий мої очі, щоб я бачив і пізнавав усі ті добрі речі, а передусім людей, що їх Ти сотворив, щоб мені допомагали осягнути мою мету, тобто спасти мою душу. Дай мені ласку зрозуміння, що всі речі, навіть наймеші сотворіння, Ти створив із гадкою про мене, щоб допомагали мені в осягненні моєї остаточної мети, тобто злуки з Тобою й участкування в Твоєму Божому житті й безмежному щасті. Не дозволь, щоб я пройшов життя на землі зі замкненими очима, не помічаючи, як дуже Ти любиш мене та якою опікою оточуєш кожної хвилини, з усім тим, що його Ти сотворив заради мене. Пречиста Діво - Мати Божа й Мати наша. Ти, що так дуже любила Бога й завжди була Йому вдячною за все, навіть за ті страждання, що їх переносила, глядячи на страшні муки свого розп'ятого на хресті Сина. Дай мені ласку, щоб і я також старався наслідувати Тебе в моєму туземному житті! Випроси в Твого Сина ласку бути завжди Йому вірним і сповняти Його святу волю. Допомагай своїми молитвами в Твого Сина, щоб наша Церква Свята поширювалася по Україні й своєю наукою та своїми Божественними Літургіями й Святими Тайнами освячувала наш народ і приводила до Господа Бога. Ти - Мати Пречиста, можеш усе вимолити в Твого Божого Сина, тож моли Його й заступайся за нашим знесиленим народом, що стільки терпінь переносив від ворогів Твого Сина, від грішників. Випроси йому, нашій Церкві й нашій державі ласку спокою, миру, добра й благочестя, бо вони своїм страдницьким житям собі на те в Нього заслужили. Я свідомий того, що Ти - наша правдива Мати, яка не тільки любить нас своєю матірньою любов'ю, але також і всемогутня Мати, бо своїми молитвами можеш усе випросити в Твого Божого Сина й нашого Спасителя. Він бо з любови до нас зіступив на нашу землю, прийняв нашу людську природу, щоб своїми стражданнями й хресною смертю визволити нас від гріха й привести до нашої остаточної мети, до Господа Бога. Щоб ми з ним перебували повік у Його Небесному Царстві, участкуючи в Його Божому житті й відвічному, безмежно щасливому житті. Амінь.