Любі друзі, цей світ, в якому живе людина, є Божим особливим дарунком для людини, найбільшим і найбільш досконалим, очевидно після світу ангельського. Без сумніву, що місце оселення ангелів і самого Творця вселенної Господа Бога є без порівняння величнішим і кращим, але й цей наш світ, тобто земля, є також висловом Божої любови й опіки до її сотворінь, тобто людини, звірят, птиць і риб та всякої рісні. Під тим оглядом туземний світ має щось, чого навіть небо не має, хоч дуже бажало б мати, а саме Пречисту Діву Марію, Божу Матір. Вона протягом свого туземного життя жила між нами, подібно, як і кожен із нас, терпіла й переносила всі труди земного життя, а особливо терпіла, дивлячись на муку свого Божого Сина на хресті. Вона, Мати Божого Сина, правдивого Бога, живе тепер у тому найкращому небесному світі, куди її, після її Успіння, забрав Ісус Христос, щоб зробити її Царицею Небес, воднораз же нашою Матір'ю, заступницею нашою, перед Його Божим Престолом у Небесному Царстві. Вона тепер, сидячи в небі по правиці свого Божого Сина, царює над усіма ангелами в небі й над усіма людьми, що живуть на землі. Земля також мала Бога самого, живучого на ній повних 33 літ. А зіступив Він із небесних висот до нас на землю і прийняв нашу людську природу з любови до нас, щоб опісля своїми стражданнями й ганебною смертю на хресті спасти нас, тобто відкупити від наших гріхів і зробити синами Божими, як про те свідчить св. Іван: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував у ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 16-19/. Так, любі друзі, земля має й мала багато визначних і досконалих людей-мешканців, яких після смерти Господь забрав до свого Небесного Царства, винагородив їх у небі участкуванням у своєму Божому житті й у своєму безмежному щасті за їхнє богоугодне життя на нашій землі. Так, дорогі, наша земля є не менше важливою для нас, як і небо, тому, що вона є місцем, на якому маємо заслужити собі в Господа вічне щастя. Без цієї землі й без нашого життя на ній, повного різних терпінь, невигод і страждань, ми не були б у спромозі вислужити собі в Бога вічної нагороди, вічного щастя, тобто місця відпочинку нашого Бога й Творця.
Ця наша земля й наше життя на ній - це наш людський блиск, блиск життя. Сам факт, що ми є чимось іншим, як земля, каміння, вода, хмари, океани, гори й долини, вказує нам, що ми є чимось важливішим від тих туземних мертвих речей, а навіть від усіх живих сотворінь земних. Ми є частиною життя туземного, почавши від рослин аж до найвищих ангелів Божих, й від них аж до безконечно досконалого життя самого Бога Творця. Ми всі, живучі сотворіння, належимо до тої найбільшої сили, що її прищепив нам Господь Бог, що є наче іскрою Божого безмежного вогню - життя самого Бога Творця. Всіх нас, що живемо, тобто всі живучі сотворіння, Господь покликав не тільки до існування, як усю мертву природу: землю, скелі, сонця, зорі й планети чи їхні складові частини, як атоми, та їх частини: протони, нейтрони й електрони. Навіть у тій існуючій неживій чи мертвій природі є щось незвичайно величне, як ті величезні, Грандіозні самі в собі небесні тіла з їхніми рухами по Богом визначених дорогах, які, помимо їхньої заворотної швидкости, завжди вдержують певний, Богом їм назначений біг і порядок, безустанно прямуючи по безмежних просторах, постійно й якнайточніше виконуючи волю, призначену їм Богом Творцем. їхньою величиною, красою й досконалим порядком прославляють свого Творця й Бога. Ця мертва природа, частинки тих великих тілес небесних, появляються на землі як каміння. Деякі з них є дуже цінним, дорогоцінним камінням, яке ми подивляємо й не можемо намилуватися його красою. Ми дуже часто бажали б його собі мати не тільки заради його прерізного блиску, але також і багатства, що його воно представляє. Це все створив Божий Творець, щоб ми їх подивляли, воднораз прославляли Того, хто дав їм їхню красу та їхній пречудний блиск і вартість.
Очевидно, що наша земля та наш туземний світ є дуже важливим і дуже ціним даром Божим. А передусім важливим у ньому є життя, почавши від різних трав, рослин, кущів, дерев. Ми дуже часто подивляємо їх з причини їхнього пристосування до пір року та до різних сфер, у яких живуть на землі. Вони є близько полюсів і в екваторійних зонах. Вони різні на горах, горбах, в низьких долинах; все так чудно улаштував Божий Творець, що вони всюди можуть жити, множитися й служити цілям, що їм Господь призначив. Тобто служити поживою, пристановищем для всяких звірят а також і людини, як про це говорить Псалом 104: "Вирощуєш траву для скоту, зела - на вжиток людям; щоб хліб із землі здобували: вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське" /Пс. 104, 14-15/. Створивши ті трави й зела, Господь звернувся до людини: "І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі... Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. Всякому ж дикому звірові, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав" /Бут. 1, 27-30/ Дивним воно є, що ми, живучи усе наше життя на землі, так дуже мало думаємо про всі ті сотворіння, що нас оточують, бо вони не припадково появилися тут, на землі, але їх створив безконечний Божий розум та залишив тут, на землі, заради особлившої цілі, а саме, щоб вони служили поживою для вищих сотворінь. Було б добре, якби ми так час до часу відкрили наші очі й глянули на всі ті трави й рослини як вияв Божої батьківської опіки до нас і час до часу подякували Йому за Його любов і дбайливість відносно нас, грішних.
Розважмо:
Про життя навіть найменшого сотворіння та про його значення ми дізнаємось щойно після того, як воно це життя утратить. Гляньмо так на звичайні трави й рослини, якими гарними й приємними вони є, коли вони ростуть, розвиваються й поширюють прегарні пахощі кругом себе. Але як вони корчаться, коли ми їх зірвемо, чи скосимо й позбавимо того Божого дару - життя. Так що б то не було: скошена трава чи інша рослина, звірина чи тварина, яка втратила життя, й умерла людина, всі вони без життя, в яких іскорку життя погашено. Вся краса пропала, й лише пам'ять, згадка про минуле життя їхнє дає певну гідність їм, яких спалено після їхньої втрати життя. Всі ті речі, все, що живе, є повним радощів і щастя, тому що в них є ця Божа іскорка життя, коли ж їх тієї Божої життєдайної іскорки позбавимо, вони стають сумно виглядаючими речами. Під кінець вони повертаються у порох, в елементи з яких увесь світ складається, — в молекули й атоми.
Молитва:
Мій Творче - Господи. Якою важливою й чудесною мусить бути сила життя, що її Ти прищепив у кожне живуче сотворіння, що дає йому таку красу, блиск і гіднісь. Навіть мені самому, хоч я з причини мого нерозуму не дуже ціную оце моє життя. Я навіть не думаю, якою важливою істотою являюся, доки живу, доки в мені остає ця Твоя Божа іскорка безмежного Твого вогнища - життя. Може, мені самому так дуже воно не видається, як довго я живий, здоровий, та як довго мені нічого не бракує. Все-таки, я є важливою особою для членів моєї родини, моїх друзів та й інших людей, які мені бажають добра. Я важливий також відносно мети, для якої сотворив мене Божий Творець, тобто, щоб я Бога Творця пізнав, Його полюбив, Йому служив і тою своєю вірною службою вислужив собі життя вічне, тобто участкування в Божому житті й у Його безмежному щасті. Тим способом я дуже важлива особа, з огляду на службу, яку маю сповняти в моєму туземному житті. Зі слів самого Господа Бога ясно виходить, що я, чи пак кожен із нас, дуже важливі нашому Богові Творцеві, бо Він так устами свого Єдинородного Сина Ісуса заявив: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. З, 16-18/. Пречиста Діво, Мати Божа, допоможи мені пізнати мою важливість перед Богом, у очах твого Єдинородного Сина Ісуса Христа. Він дозволив мені прийти на світ, дав мені добрих батьків, які старались виховувати мене в страсі Божому. Водили щонеділі й свята до Храму Божого, навчали молитися й посилали до добрих католицьких шкіл. Своїм богобоязним життям прикладно вчили мене, як жити, щоб Богові подобатися. Коли ж прийшов час, вони не противилися моєму покликанню й, хоч вже не могли самі вказувати на Божі дороги, це вони передали Церкві й моїм наставникам. Дякую Тобі Пречиста, що своїми молитвами Ти вимолювала в свого Сина конечних мені ласк. Не опускай мене й на будуче, бо ласк нам усім треба. Молися, Пречиста, за нашу Церкву, наш народ і нашу державу, щоб ми не пропали. З усіх усюд вороги збираються проти нас. Ми, однак, віримо в силу Твоїх молитов і в силу Твого Єдинородного Сина Ісуса Христа, що Він може, бо всемогутній, і хоче допомогти нам у нашій біді, бо безмежно милосердний. Амінь.