Любі друзі, роздумуючи про людину, св. Апостол Павло в Листі до Євреїв питає себе: "Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього? Ти вчинив його мало що меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю. Усе підкорив йому під ноги. А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати смерти за всіх" /Євр. 2, 6-9/. То правда, що людина є істотою трохи меншою - нижчою від ангелів, тому що її душа обтяжена матеріальним тілом, узятим із землі - пороху, яке перешкоджає їй у ЇЇ діяльності. Воно для душі є неначе в'язницею й в'яже та перешкоджає душі в її духових дійствах. Тіло в'яже й спиняє вільного духа нашими обмеженостями та не дозволяє діяти свобідно, як ангели, вільні, безтілесні духи. Все-таки людина є багато вищою й досконалішою, як інші сотворіння земні, які повністю погружені в матерії, не маючи свобідної духової душі з її власним життям, незалежним від тіла. Так, воно правда, що людина є дещо меншою від ангелів, бо вона зложена з тіла й душі. То значить, що обнімає всі слабості людського тіла, що є радше тягарем для її духової душі. Все-таки людина є чимось багато вищим від фізичного світу, в якому її душа живе. Та ми в нашому засліпленні не дуже здаємо собі справи з тої вищости нашого духа над нашим чуттєвим тілом.
Видається, що існує дуже велика подібність між сплячою людиною і сплячою звіриною. Зусилля обидвох при повороті з глибокого сну до свідомости, витягнення м'язів рук і ніг та позіхання. Звіря, однак, не може зробити собі кави, щоб повністю прогнати сон, не може читати зранку часописи, щоб пізнати, що діється в світі, не може укладати плани ділання на цілий день та на дальше майбутнє. Дійсно, так воно є, звіря не може робити всіх тих речей, що робить людина, бо в нього немає того духовного елемента, що міститься в людині, тобто душі, яка думає, збирає інформації про зовнішній світ із вражень її відчуттів, не може робити рішень чи заключень. Одне слово, не може робити духової роботи. Людський інтелект - єдина сила душі, яка діє незалежно від її тіла, й його діяння є повністю відмінним від ділання тіла, на значно вищій площині. Подібно як і воля людини, що послідує за розумом, не порушується при помочі інстинкту, як у звіра, але її порушують мотиви й рації, що їх подає волі людський інтелект. Тож і не дивно, що діяння людини так дуже різниться від дії звіряти - якраз завдяки тому особливішому елементу - людській духовій душі. Вона подібна до чистих ангелів, та й її дія дуже подібна до їхнього ділання, бо воно є діянням свобідного духа, що злучений із фізичним тілом. Якраз завдяки духовості людської душі Господь вивищив людину понад іншими ділами Його рук, як про те кажеться в Святому Письмі: "...Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі" І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі" /Бут. 1, 26-28/. Господь подбав воднораз про їхню поживу, кажучи: "Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу" /Бут. 1, 29/. Так-то Господь підкорив кожне земне звіря володінню людини, щоб панувала над ним та щоб вживала їх на всякі собі потреби, тобто на харчі, одежу й пристановище. Так що людина стала наче царем на землі. Тому з причини первородного гріха людина не могла далі оставатися в раю. Господь мусів прогнати її звідти: "І сказав Господь Бог: Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!" Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий. І вигнав Він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя" /Бут. 3. 22-24/. Так-то людина стала подібною до Господа Бога, не лише через свою духову душу, що є безсмертною, обдарованою Творцем гострим інтелектом - розумом і волею сильною й свобідною, але також способом, яким вона від того часу почала володіти над сотворіннями земними.
Розважмо:
Після первородного гріха Господь повинен би покарати людину так, як Він покарав ангелів за їхню гордість та за спротив волі їхнього Творця. З причини свого милосердя супроти людини, Господь рішив відкупити людину при помочі свого Єдинородного Сина: "Годилось бо Йому, заради якого все і через якого все, що вів багато синів у славу, — вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню. Бо Той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, коли каже: "Я звіщу ім'я Твоє моїм братам, хвалитиму Тебе серед громади". І ще: "Буду надіятись на Нього..." Та й "Ось я і діти, що їх Бог мені дав". А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві" /Євр. 2.10-15/. Тому що метою Спасителя, Божого Сина, було спасти людство, Христос мусив стати подібним, як і воно. Тому Лист до Євреїв заявляє: "Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним Архиєреєм в справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу" /Євр. 2,16-18/. Господь не послав Спасителя помагати упавшим ангелам, але тільки людям, що згрішили. Може тому, що вони не мали змоги поодиноко рішатися, вибираючи між добром і злом, але всі згрішили в своєму прабатькові Адамі. Тому що диявол завдяки свому вищому інтелекту звів Адама з дороги, що вела до Бога. Господь у своїй доброті знищив ті всі перешкоди, які загородили дорогу до Бога й до неба, даючи кожній людині з осібна рішитися, на яку дорогу піти: до Бога, чи до Божого противника - диявола. Разом із можливістю нового вибору Господь Бог дав людині Заповіді, напрямні на дорозі до себе, щоб вона сама, самостійно рішалася за ким іти: за Богом чи за його противником - дияволом. Крім дороговказів на тій дорозі до Бога, при помочі свого Єдинородного Сина, Господь дає також засоби спасіння, тобто Тайни Святі, які заховав у своїй організації - Святій Церкві.
Молитва:
Мій Боже й Отче Небесний. В Твоєму милосерді Ти дав мені ще одну нагоду спасати мою душу. Бо Ти не бажаєш, щоб я пішов на вічну муку до пекла, як це підкреслюєш, словами свого Пророка Єзекиїла: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, — я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/. Я знаю, що Ти, Господи, є безмірно милосердним супроти мене й усіх грішників, та й бажаєш, щоб ми всі дійшли до Тебе, тобто осягнули вічне спасіння, очевидно, підкоряючись Твоїм Божим Заповідям і виконуючи їх у нашому житті. Але Ти знаєш добре, які ми грішні люди, яких не цікавить дорога покути, але дорога грішного, розкішного життя, тож наставляй нас, карай, але не позбавляй Твоєї Божої допомоги, щоб ми вкінці навернулись і стали Твоїми послушними дітьми. Мати Божа, заступнице наша перед Твоїм Сином, втихомирюй Його справедливий гнів супроти нас, непослушних людей, які не користають із Його милосердної допомоги. Випроси в Нього ласку нашого навернення, щоб ми закинули гріх, зійшли з дороги неправди та гріхів, а ступили на стежку, що веде до нашого вічного спасіння. Ти все можеш випросити в Твого Божого Сина, тож не відкидай прохань наших, але допоможи нашому нещасному народові закинути дороги неправди, блудів та гріхів. Допоможи навернутись до Бога, ще поки час, бо ніхто не знає, що може статись із нами в найближчому часі. Допомагай нам Мати милосердя, щоб ми навернулись до Сина Твого й оставались із Ним аж до останнього віддиху нашого. Амінь.