Любі друзі, людина є чудесним Божим зразком у фізичному світі. Щоб належно оцінити Божий Ґеній і Його дивовижний зразок - людину, нам треба розважати себе самих у тому фізичному світі, але без змішання себе самих із будь-якою частиною його. То правда, що ми існуємо, подібно як наша земля чи як небесні тіла, чи як інші сотворіння, що заселяють нашу землю, подібно як вода, повітря чи скали, ми, однак, не є тими лише існуючими речами. Ми маємо, подібно як дерева, кущі й трави, вегетативне життя, тобто спромогу асимілювати поживу, рости, множитися кожен у своєму роді. Подібно як звірята ми можемо порушуватися, маємо різні органи чуття, якими пізнаємо довкілля, маємо пристрасті, але все-таки ми не є звірятами. Всі повищі вичислені речі знаходяться й у світі людини, але в ній ті речі мають інше забарвлення, інший наголос, що відповідає тільки людині. Не звертати уваги на ці характеристичні різниці в людини було б вандалізмом, який стремить до знищення чудесного зразка сотворення Божого, що його Творець осягнув, створюючи людину.
Так, відносно людини, в ній є щось особливішого, навіть коли візьмемо під увагу всі ті характеристичні риси туземних сотворінь, що її оточують. Бо єдино людина не лише бачить схід чи захід сонця, але вона може описати його красу. Для звіряти схід сонця є лише знаком часу для неї вже вставати зі сну, спочинку та йти шукати за поживою для себе й своїх малят, або забавлятися, не звертаючи увагу й не дооцінюючи краси оточуючого довкілля. Бо звірина глядить лише за поживою або можливістю втікнути й заховатися перед своїми ворогами. Навіть у своїх забавах звірина не відчуває якихось розкошів, але слідує лише за інстинктом, який в тих забавах має на меті розвиток м'язів чи відчуттів, їхнє вдосконалення, що має на меті старання про поживу та захорону перед ворогами. Витончений слух звіряти дає йому знак близькости ворогів, які чигають на його життя, або на близькість поживи. Людина, однак, пізнає більше із самого звуку, що може передавати якийсь приказ, або при помочі звуку давати іншим прикази. Звук людських слів відкриває перед людиною цілий світ можливостей висловів, комунікації, гадок, почуття, бажань тощо. Звуки людської мови - це засоби комунікації знання чи різних винаходів, що якась людина винайшла й має спромогу передавати іншим, щоб могли своє знання побільшити чи його розвинути. Тим способом людина є в спромозі передавати іншим те, що з трудом винайшла, щоб вони, пізнавши це, могли передавати грядучим поколінням, які, пізнавши це без труду, можуть тим знанням ділитись із іншими, для їхньої користи й їхнього збагачення.
Ніхто інший, як людина відкриває світ музики, що є призначена на втіху людей, та й ніхто інший, як людина, віднайшла різні інструменти, які спричинюють звуки, що разом творять гармонійну цілість, приємну для людського вуха. Смак людини допоміг їй вдосконалити харчі й записати в книжках різні способи приготовляти з сирих матеріялів смачні поживи - печиво, вино чи пиво, горілку та соки. Чого звіря не могло б винайти: для нього харчі - це лише засіб вдержатися при житті, заспокоїти свій голод. Жодне звіря не комбінує різних додатків, щоб головний матеріял, тобто м'ясо чи трави, ставали смачнішими чи більше сприємливими до вжитку, чи до вимог тіла та його лікування на випадок захворювання. То лише люди піднайшли різні вітаміни й додатки до харчів, які підносять їхній смак, більш поживний і більш сприятливий до піднебіння, чи більш стравний. Людина вживає квіти, щоб з них мати пахощі - духи, які чи то придушують неприємні смороди довкілля, й підносять приємні запахи деяких пахучих квітів. Для звірят відчуття нюху служить лише для пізнавання своїх приятелів або ворогів, перед якими мусять ховатися або боронитися. Так само справа мається з відчуттям дотику, що може повідомляти людину про пошану чи ненависть, про любов чи зневагу, прохання чи подяку. Всі ті речі ніяк недоступні для звіряти, можливі лише для людини, лише заради її розумної душі.
Розважмо:
Розважаючи це все, нам треба разом із псалмоспівцем сказати: "Що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою і честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук Твоїх, усе підбив йому під ноги: вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіра, птицю небесну й рибу в морі, і все, що морськими стежками ходить" /Пс. 8, 5-9/. Так воно, дорогі, це людина, що її Творець так щедро винагородив усіма привілеями. Маленьким порухом Твоєї Божої всемогутности всі ті прикмети чи досконалості, що є в звірятах. Ти зробив у людини такими досконалими й відмінними від звірят. Всі відчуття, які такі гострі та витончені в звірях, є такими відмінними в людини. Вони не лише дають їй спромогу контактуватися із зовнішнім світом, але є воднораз предметом та джерелом розкошів для неї, певного роду приємною пригодою. А деякі з них, як, наприклад, звуки й мова, є знаряддям людського почитання Творця.
Молитва:
Господи й Творче мій: яким великим і чудесним Ти є в Твоїх сотворіннях, що їх привів до життя тут, на нашій землі. Ти зробив нас подібними до них відносно нашого тіла, та водночас додав нам щось більше, чого в звірят немає, хоч відносно деяких характеристик тіла деякі з них є досконалішими й практичнішими від наших. Ми, щоправда, нижчі від ангелів, тому що вони вже є в Твоєму супочинку, сповнивши Твою волю, коли Ти поставив їх на пробу, тепер вони втішаються видінням Твоєї безмежної краси, участкуючи в Твому Божому житті й Твоєму безмежному щасті. Ми ж, однак, є справжніми царями тут, на землі, завдяки Твоїй доброті й привілеям, що ними Ти нас осипав у Твоїй Божій щедрості й любові до нас. Як же ж мені, так дуже Тобою обдарованому, дякувати Тобі за всі ласки й привілеї, яких Ти мені ніколи не щадив? Допоможи мені, Господи, бути Тобі вдячним за всі Твої добродійства. Я бажаю добровільно віддати Тобі всі мої снаги й спроможності, щоб вони Тебе прославляли й тим способом свідчили про мою вдячність. Вживай їх, добрий мій Творче, на Твою славу та не дозволь, щоб я будь-коли вживав Твоїх дарів проти Твоєї Божої волі. Діво Пречиста, Ти, що в усьому угодила Твоєму Творцеві, допоможи мені гідно віддячитись Творцеві за його ласки та доброту супроти мене. Допоможи нашому знесиленому й комунізмом зведеному народові ступати на дорогу праву, що веде до Господа Бога й до вічного щастя в небі. Ти можеш те все осягнути, просячи Твого Божого Сина, який ні в чому Тобі не відмовляє, бо Ти бажаєш добра для Твоїх грішних дітей, а Його нещасних сотворінь. Тож вимоли в Нього ласку навернення й повороту до Нього, щоб ми після смерти з'єдналися з нашим тілом, дійшли до Нього й змогли участкувати в Його Божому житті й безмежному щасті. Амінь.