Любі друзі, розважаючи деколи наші людські пристрасті й розкоші, які вони людині приносять, ми жалуємо деколи, що ми є людьми. Чому? Бо ми знаємо, що на нас лежить відповідальність перед Господом Богом і перед Його Божим Законом, які забороняють нам беззастережно віддаватися тим тілесним розкошам. То правда, що наша, первородним гріхом зведена природа тяжіє до тих земних розкошів так дуже, що ми відчуваємо деколи наче біль, бажаючи здержатися від обіцянок тілесного щастя, що їх нам пристрасті обіцяють. Через те людина деколи ненавидить Закон, що каже їй: не пожадай, бо то гріх. Чи як про те висловлюється св. Апостол Павло: "Що ж скажемо? Що Закон - гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через Закон: бо ж я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказав: "Не пожадай!" Гріх же, взявши привід від Заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх - мертвий. І я колись жив без Закону. Та коли прийшла Заповідь, гріх ожив, а я умер; так-то Заповідь, що мала б бути мені за життя, стала мені на смерть. Бо гріх, узявши привід від Заповіді, звів мене і вбив нею" /Рм. 7,7-12/. Виходить із того, що ми є в спромозі ображати Господа Бога, це наше знання Заповіді - Закону, який каже: не пожадай. Без того знання було б неможливим грішити - ображати Господа Бога.
Тож не диво, що ми деколи мучені пожаданням та його обіцянками великих розкошів, завидуємо звірятам, які мають спромогу заспокоювати свої тілесні пристрасті без жодної обави, без закидів сумління, що за призволення на розкіш можуть бути покарані. Й нас дивує те, чому воно так є, чому звірята можуть зазнавати всяких розкошів без жодних обмежень, ми ж завжди маємо якісь перешкоди в осягненні розкошів тіла, яких прагне наша людська природа? Вони бо, на нашу гадку, мають подібні пристрасті до наших, то чому ж вони можуть уживати розкошів, у той час, коли нам вони є заборонені? Передусім причина цього лежить у тому, що пристрасті звірини контролює інстинкт, даний звірятам, як засіб для їхнього добра, тобто для осягнення мети, що її Творець намітив для звірини. Він служить для добра звіряти, для розмноження й заховання їхнього роду чи ґатунку. Крім того, це їхня єдина розкіш, що її мають тут, на землі, за винятком задоволення, що його мають наївшись та напившись досита. Крім того, ті пристрасті мають свій власний контроль, який не залежить від звірят, бо їх контролює даний їм Богом інстинкт. Якщо б не було Закону для контролю пристрастей людини, вона б не мала жодного стриму, й вона б насилувала свою людську природу. Вистачить нам тільки глянути кругом, щоб побачити, що за насилля й нелад панував би, якби Закон не контролював людських низьких пристрастей. Нам знані всякі злочини, спричиненні неконтрольованими людськими пристрастями. А що такі пристрасті годні робити, вистачить приглянутись усім злочинам, що їх допустилась людина під впливом пристрастей. Їх є величезне число, хоч би навести декілька з них, як убивства, насилля, гомосексуалізм, лезбіїзм, зігнання плоду, уживання наркотиків і багато інших.
Таких злочинів чи насилля не бачимо серед звірят, вони лише стараються заспокоїти свій голод та спрагу. Вони спілкують тоді, коли приходить їх час, назначений природою, в іншому випадку ті пристрасті не стоять ніяк на перешкоді їхнього життя. Чому, спитаєте? Тому що Творець дав їм інстинкт, який досконало контролює їхні пристрасті, роблячи їх знаряддям їхнього розвитку, вдосконалення їхньої природи, природного вибору для вдосконалення їхнього роду - Гатунку. Людина не добачає факту, що звірята не живуть дико під оглядом своїх пристрастей. В нашому випадку ми не добачаємо одної страшної правди, що наш інтелект повинен дати той контроль. Очевидно, що інтелект просвічений Божим Законом повчає нас, що є добрим та дозволеним, а що Божий Закон забороняє, бо воно є злом, шкідливим для нашої людської природи й через те забороненим. Людські пристрасті не є під насильством, коли дитині забороняється переїдатись, чи коли дорослий задержується після келішка, замість випивши багато - впиватись. Розкіш статева дозволена в законному подружжі, бо вона служить приказові чи благословенню Бога, даному нашим прародичам ще в раї: "Будьте плідні і множіться, й наповняйте землю, та підпорядковуйте її собі" /Буг. 1,28/. Але та сама статева пристрасть без Богом наміреної мети, лише заради розкошів, щоб задоволити статевий гін є, очевидно, проти волі Творця й тому заборонена Божим Законом. Тому що вона контрольована Божим Законом, відділяючи тим способом нерозумне сотворіння від інтелектуальної людської істоти. Звіря має свої пристрасті, які абсолютно під контролем його інстинкту, який має на меті вдосконалення звіряти, підбираючи в спілкуванні час і вибір породи. Отже, не ненажера чи пияк є людиною пристрасною, але свята, яка вміє держати свої пристрасті у своїй владі. Перші два приклади - це жертви нелюдської пристрасти, пристрасти, яка не має стриму, отже, її називаємо дикою пристрастю, примхою чи капризом природи.
Розважмо:
Петро говорить про таких людей, які повністю віддаються тілесним розкошам: "Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених до кари, тримати на день суду; особливо тих, які лише шукають брудних похотей тіла й зневажають Всевладу. Зухвалі та нахабні, вони не бояться кидати наклепи на величчя, тоді як ангели, хоч силою і міццю більші, не виносять на них перед Господом - зневажливого осуду. Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили, зневажаючи те, чого не розуміють, у тлінні своїм бдуть знищені і зазнають кари як відплати за несправедливість. Вони повсякденні розкоші за щастя вважають, - брудні й мерзенні, насолоджуються в своїх облудах, бенкетуючи собі з вами. Очі в них сповнені перелюбом і грішать безнастанно; вони зваблюють нестійкі душі; серце в них до зажерлости вправне, - діти прокляття! Вони, покинувши дорогу просту, заблудили... Верзуть вони пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді. Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття, бо хто ким був переможений того він і невільником став. Бо коли ті, що, спізнавши Господа й Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу, а знов обплутані нею, їй улягають, то останнє їхнє гірше, ніж перше. Ліпше було б їм дороги справедливости не спізнати, аніж спізнавши, відвернутися від переданої їм Святої Заповіді. З ними трапилося те, про що Приповідка влучно каже: "Пес повернувся до своєї блювотини" або: "Свиня, вимита, качається в грязюці" /II Пт. 2. 9-22/.
Молитва:
Господи Боже й Творче мій. Я свідомий того, що, знаючи Твої Божі Заповіді й у Святій Сповіді обіцяючи уникати всяких, а передусім важких гріхів, поповнюючи знову ті самі гріхи, я дію, як нерозумні звірята. Вони, щоправда, не ображають Тебе своїми вчинками, бо в них немає розуму й свобідної волі, й тому сповняють прикази їхнього інстинкту, який непомильно веде до їхньої, Богом їм наміченої мети. Я ж, із мого боку, переступаючи Твій Божий Закон, прогрішуюся проти Твого Божого Маєстату, бо за Твої добродійства й Твою Божу любов відплачуюся невдякою. Ти ж, однак, не відкидаєш мене від своєї Божої опіки та любови й все ще ждеш на мою поправу та повернення до Тебе й підкорення Твоїм Заповідям. Допоможи мені, Господи, справді поправитися, відкинути всі мої гріхи й служити Тобі єдиному; любити Тебе, так, як Ти собі того бажаєш: "Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша Заповідь" /Мт. 22, 37/. Пречиста Мати, вимоли мені в Твого Божого Сина ласки справді навернутися до Господа й полюбити Його не лише на словах, але на ділі, як цього Він вимагає, кажучи: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете" Бо: "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14,15; 21/. Я певний того, що Ти можеш мені вимолити в Твого Божого Сина всі ласки, які мені конечні, щоб, ступивши на дорогу праву, я вже до кінця мого життя держався її. Прошу твоєї материнської помочі й для нашої Святої Церкви й нашого нещасного, збаламученого народу, що його деякі отці не тільки, що не напоумляють, а ще й своїми спорами й незгодами до гріха схиляють. Я сильно вірю, що Ти не відкинеш просьб нашого поневоленого народу, але допоможеш йому пізнати Божу правду, яка виведе його з поблуджень, яких набрався в часі окупації комуністів, і доведе до Богом призначеної мети! Амінь.