Любі друзі, на нашу гадку, чи мужність чоловіка й жіночість, що властива жінкам, не основується на вегетативних чи звіринних засадах. То правда, що ми включаємо веґетативне й звіринне життя, тобто ми, подібно як і вони, зачинаємось, при помочі сімени чоловічого й яєчка жіночого. Ми ростемо й розвиваємося, подібно як рослини, звірята, птиці й риби, асимілюємо поживу, множимося, як і вони. Все-таки ті всі процеси росту й розвитку є повністю відмінними від розвитку у рослин чи звірят, бо в людини вони мають свій особливіший людський елемент, що є багато вищим, ніж у всіх нижчих сотворіннях. У нас є подібне відчуттєве життя, як у звірят і в інших живучих сотворінь, тобто при помочі вражень, що їх за допомогою органів чуття одержуємо від зовнішнього світу, творимо наше поняття про нього. Ми чуємо, тобто сприймаємо звуки, як і звірята, відчуваємо смак, подібно як і вони; маємо відчуття дотику, відчуваємо біль, тепло й холод, шорсткі поверхні й гладкі. Все-таки ті відчування мають відмінне значення в людини, як у звіриному світі. Ми нюхаємо й розрізняємо різні пахощі, відмінно від звірят, і вони в людини мають інше значення, відмінне від того, як у звіряти. Для звірят нюх звіщає лише наближення ворога або близькість їхньої жертви. Виходить із того, що сприйняті відчуттями зовнішні враження мають інше й глибше значення для людини, відмінне від усіх звірят.
Так-то, очі дані нам не лише, щоб бачити, а вуха наші - не лише щоб чути. Вони є для того, щоб приготувати нам сирий матеріял для сприйняття, а воднораз і розуміння далеко поза світом відчуттів. Вони лише сконтактовують нас із зовнішнім світом, що дає матеріял для нашого інтелекту, який над тими зовнішніми враженнями відчуттів постійно працює, творячи наші власні поняття про світ, що нас оточує. Тоді наш розум застосовує ті наші набуті знання в практичному житті, їх складає й розвиває, набуваючи чи творячи нові матеріяли для нашого матеріяльного й духового життя. Так-то, наприклад, із зовнішнього світу людина заключає про Творця вселенної, на Його досконалості, безконечні щодо числа й безграничні самі в собі. Що, очевидно, є неможливим і недоступним для будь-якого звіряти, тому що це вимагає співпраці духової душі, яка працює, вживаючи людський інтелект, подібно як звірята, що мають свій особливий простий розум. Вони, однак, не можуть ним послуговуватися на подобу людини, бо їхня душа, яка є простою й незложеною, хоч і оживляє їхні тіла, все-таки не є духовою й заради того не може виконувати духових чинностей. Тобто думати, робити заключення, порівнювати, що належить лише до чинностей людської духової душі.
Так, наприклад, наш людський дотик має своє значення, інакше, ніж звіриний, який служить виключно для пізнання холоду, тепла або вологости. Звірячий дотик має на меті схопити, тримати або шарпати й рвати. Людський смак веде до пізнання властішого лише людині, яка розвиває смак, удосконалює його, й те знання вона вживає до різних комбінацій, щоб виробити різні смаковиті речі, варення, печива, чого звірина очевидно не має, й вони їй не потрібні, бо звірі не мають знання такого смаку, який є в людини. Подібно й пристрасті в звіряти мають цілком іншу мету, як у людини, вони мають служити звіриному інстинктові спонукати чи змусити звірину осягнути мету, намічену для неї її Творцем. При Його помочі має змогу подбати про своє насліддя (малят), захоронювати себе перед ворогами, воднораз же хоронити малята перед небезпекою. Їхні пристрасті мають контроль, але вони все-таки є контрольовані інстинктом, який в них вложив Творець, щоб могли осягати Його мету, що її звірятам призначив. Людські пристрасті є понад міру брутальні понад усяку людську подобу, коли вони контролюють нашу дію - активність. Чому? Бо в людини всяка акція, згідно з Божою волею, належить до людського інтелекту та його свобідної волі, тобто належить до вищої частини її істоти, яка діє при помочі людської духової душі, що єдино відповідає за свої чинності.
Розважмо:
Тепер розуміємо, чому згідно з Божим Законом людина має опиратися пристрастям свого тіла й підкорити їх під провід її ума, інтелекту, просвіченого Божим світлом, бо це є волею Творця відносно людини. Вона не сміє дозволити собі піддатися нерозумним пристрастям, навіть у тому випадку, коли її пристрасті й бажання тіла її природи, звихненої первородним гріхом, змушують її слухатись приказів тіла, людської, до певної міри не-погамованої природи. В тому полягає служба людини Богові - підкорити нашу чуттєву, пристрасну природу під Божий Закон. Бо хоч ті пристрасті в звіряти, контрольовані інстинктом, є добрими й Богом наміреними, в людини вони є недозволеними, бо противляться Божим намірам щодо людини. Господь бажає, щоб ми їх контролювали, підкорили під повний контроль нашого розумного інтелекту, бо тільки тим способом ми зможемо привернути нашій природі оригінальну невинність, що її мали наші прародичі Адам і Єва в раї. Відносно того, нам треба слідувати за гадкою св. Апостола Павла, який каже: "Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лише один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми - нетлінний. Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б'ючи, а умертвлюю своє тіло й поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам бува, не став непридатним" /І Кор. 9, 24-27/.
Молитва:
Господи й Спасителю мій: Я також став до змагання, біжу також, щоб одержати незнищимий вінець слави з рук мою Творця. Тож, Господи, дай мені силу й охоту постійно боротися проти всіх спокус та пристрастей, щоб я також осягнув призначений мені Господом вінець слави. Допоможи мені, Спасителю, в боротьбі проти тілесних спокус, які можуть мене довести до пекельної безодні, а затим, до втрати Царства Небесного. Я свідомий того, що, полишений моїм власним силам, не зможу опертися ворогам мого спасіння, тобто хотінням природи, звихненої первородним гріхом, спокусам і змисловим добрам цього світу. А передусім дияволові, цареві цього світу, який набагато хитріший за мене й знає, як уживати всіх способів, щоб перемогти мою волю й потягнути за собою. Пречиста Божа Мати, Син Твій віддав нас усіх під Твій покров, допомагай мені в моїх зусиллях в боротьбі проти спокус цілого світу. Вимоли в Свого Божого Сина сили волі для мене й для всього нашого народу, який переніс уже стільки терпінь та нещасть за останніх літ панування безбожних сил. Він був добрим та богобоязним народом перед останньою займанщиною; служив Тобі вірно, хоч його доля щербата була завжди для нього мачухою. Заступайся за ним у Твого Божого Сина, щоб Він змилосердився над його нещасною долею й дозволив спокійно та мирно зажити на його рідній землі. Я вірю, що Ти не відмовиш проханням нашого нещасного народу, але випросиш йому в Твого Сина кращу долю. Бо Ти добра й ласкава наша Мати, воднораз же могутня Мати, бо Твій Син ні в чому не відмовить Тобі, головно коли проситимеш про добру долю Твоїх грішних, але нещасних дітей. Допоможи нам, предобра Мати, змилосердися над нами й поможи нам Твоїми молитвами в Твого Божого Сина. Амінь.