Любі друзі, радощі неба полягають у тому, що ми свідомі посідання Бога, а з Ним - посідання всього, що спричинює й приносить безконечне щастя душі людини. Як уже було сказано, щастя полягає в знанні; отже, чим більше знання предмета чи суб'єкта, тим більшим є щастя в того, що його посідає. Щастя, однак, збільшується з приявністю самого предмета чи суб'єкта (особи), тобто, чим вищий, досконаліший предмет чи суб'єкт, тим більше дає у висліді щастя з приводу його посідання. Та тому що немає більшого, досконалішого й вищого предмета чи суб'єкта, як Господь, що є найдосконалішою красою й найвищою добротою, чи, як називаємо. Господь Бог - це сама краса й сама доброта, тож Його пізнавання й посідання мусить приносити людині найбільше й найвище щастя. Крім того, Господь Творець призначив все від самого сотворення для себе самого, як про те свідчить св. Августин: "Ти сотворив мене для себе самого, й неспокійне моє серце, аж доки не спочине в Тобі, о Боже". Призначивши нас для себе самого, Господь Бог спрямував до себе всі наші снаги й здібності, так що лише осягнувши Його, ми зможемо відпочити, й у тому досконалому спочинку знайдемо повне вдоволення й безмежне щастя. Щоб те щастя осягнути, як говориться в Листі до Євреїв, треба уникати всього, що противиться Заповідям Божим чи, інакшими словами, - Божій волі. Так-то напоминав Дух Святий жидів у пустині: "Коли ви почуєте сьогодні Його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині, де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали! Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! Їм не увійти в мій відпочинок" /Євр. 3. 7-11/.
Такою першою снагою в людини, яка шукає за Господом Богом, є наш інтелект, який шукає правди, й то не якоїсь, але досконалої правди. Тому що такої тут, на землі, немає, тож не знайшовши її, не є повністю задоволений. Правди цього світу неповні, недосконалі, тому не можуть заспокоїти нашого ума, що шукає правди повної, досконалої. То істина, що всі правди цього світу недосконалі, лише частинно задовольняють наш розум, він, однак, тим не вдоволений, бо прагне повної й досконалої правди Бога самого, й лише її знайшовши, в Бозі зможе заспокоїтись. В Бозі, який є самою, досконалою правдою, наш розум, пізнавши її, тобто Господа Бога, осягнувши свою мету, зможе відпочити. Хоч наш розум знає, що не є й не буде в спромозі зглибити Божу правду повністю, бо сам він є недосконалим та обмеженим. Ми, однак, свідомі того, що в небі люди матимуть можливість цілу вічність оглядати красу й доброту Божу, так що, хоч і частинно, оглядатимуть і пізнаватимуть Його. Все-таки цілу вічність знаходитимуть у Господа завжди щось нового, щось досконалого, й таке пізнавання Божих досконалостей сповнятиме серця й уми їхні безмежним щастям. Це буде заняттям всіх блаженних у небі, яке ніколи не скінчиться, все буде відкритим перед їхніми очима, й це видіння Бога таким, яким Він сам у собі є, сповнить уми й серця блаженних нависказанною радістю. Тим більше знання, що його кожний із блаженних у небі буде мати, що ті радощі й те знання, пізнавання Господа ніколи не скінчиться; усуне від них усяку обаву, що ті радощі можуть мати кінець. Так бо кажеться в Листі до Коринтян: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять" /I Кор. 2, 9/.
Очевидно, що ніхто не бачив ні Божої краси, ні доброти, отже, не міг досвідчити того щастя, що його видіння Бога лицем у лице може дати людині. Мойсей просив Господа показати йому своє лице, у відповідь на те Господь відповів: "Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім'я Господа; і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись". І додав: "Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачачи мене й жити" /Вих. 33. 19-20/. Чому людина, живучи, не може бачити живого Бога? Причина цього лежить у тому, що краса Божого лиця така безмірна, й вона на живу людину спричинить такий величезний тиск щастя видіння Божої безмежної краси й доброти, що її серце не зможе витримати й розірветься. Тому Господь Бог не показується ніякій живій людській істоті, щоб їх не усмертити, аж доки вони не зійдуть із цього світу, тобто доки не умруть, і щойно тоді зможуть побачити Господа лицем у лице. Видіння Господа Бога лицем у лице має бути нагородою за їхнє богобоязне життя на землі. Тому,що щастя небесне має бути вічною нагородою, а нагорода людині має дістатися аж після осягнення мети, після смерти, тоді вже щастя видіння лиця Божого не спричинить смерть людини, бо вона вже зійшла з цього світу. Служба людини Богові триває ціле її життя на землі, й нагорода може їй дістатись аж по закінченні дороги до Бога, бо будучи в дорозі до Бога, людина все ще може згрішити й утратити свою нагороду. Тому час на нагороду може бути лише після смерти людини. Бо після смерти людина не зможе змінитися, тобто не зможе вже ні згрішити, ні поправитися. А це все наступить тоді, коли людина переступить поріг туземного життя, тобто в хвилині смерти.
Розважмо:
Радощі й любов волі є наслідком того щастя, що його людина осягне від видіння Бога лицем у лице, а не його причиною. Причиною того щастя є злука з безмежним Господом Богом, Його посідання й участкування в Його Божому житті й безмежному щасті. Причиною того безмежного щастя людини є посідання Божої краси й доброти, що є нагородою за богоугодне життя на землі, тобто сповнювання Божих Заповідей, в яких Господь об'явив свою волю людям. Передсмак неба й майбутнього щастя ми досвідчаємо на землі при помочі Божої любови в наших серцях, тобто свідомим досвідом Божої ласки освячуючої в наших душах, яка запевняє нас Про Божу любов і спокій, який Бог дає всім тим, що люблять Його й остаються в Його любові. Це є радощі кожної праведної людини, яка знає, що любить Господа Бога, й що очі Всемогутнього спочивають на ній з уподобанням, і Його благословення є завжди з нею. Ці почування висказує Святе Письмо словами: "Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі Заповіді та накази Господні бездоганно" /Лк. 1, 5-6/. Те знання свободи від гріхів дає людині великий спокій, внутрішнє вдоволення та свідомість щастя, яке походить від знання, що Господь Бог її любить.
Молитва:
Господи Боже, мій Небесний Отче, я бажав би осягнути знання того, що Ти мене любиш, воднораз же й спокій, що з ним сходить на людську душу, яка свідома своєї свободи від гріхів. Очевидно, що зараз у мене того спокою немає, бо я все ще є грішником, який ображає Тебе багато разів, хоч, може, й не важкими гріхами, але зате повсякденними, яких я дуже часто, можливо й не все свідомо, допускаюся. Я бажаю поправитися й уникати не лише гріхів важких, але також і тих повсякденних, бо вони також ображають Тебе і дуже часто доводять до гріхів важких. Я бажаю служити лишень Тобі єдиному, але Ти знаєш добре мої немочі, як я дуже легко й дуже часто обіцяю, але майже ніколи тих обітниць не додержую. Дай мені, Господи, Твою ласку, яка помагала б мені відвернутися від гріхів і повністю звернутися до Тебе. Я прошу не тільки про себе, але також про мою рідню й нашу Церкву та наш український нещасний, покривджений народ. Він за комуністичної окупації набрався різних вад і не знає, як від них звільнитися. Не карай його за його немочі, але допоможи піднестися з тих усіх упадків, бо Тобі все можливе. Мати Пречиста, що вже наш князь Ярослав Мудрий віддав наш народ під Твою опіку, зробивши Тебе Матір'ю нашого нещасного народу, опікуйся ним. Допомагай йому піднестися з того багна гріхів та пороків, щоб він пізнав свого Бога, полюбив Його й старався служити Йому цілим серцем і душею. Ти все можеш вимолити в свого Божого Сина, тож випроси в Нього ласку для нашої Церкви й народу. Допоможи нам, щоб ми відреклися гріхів і навернулися до Нього, бо тільки тим способом відвернеться від нас Його Божа караюча рука. Випроси в Нього ласки милосердя й повернення до Його стада, бо лише тим способом зможемо осягнути мету нашого життя, тобто постійною молитвою й сповнюванням Його Божих Заповідей. Народ наш був добрили але втратив свою мету під впливом поганах прикладів із життя наших сусідів, які не лише полонили наше тіло, але й нашу безсмертну душу. Через те просимо Тебе, не залишай нас, але допомагай нам, бо Ти наша Мати й заступниця перед Ним. Амінь.