Любі друзі, інтелектуальні досконалості наших прародичів Адама і Єви були ще більші, як їхні фізичні досконалості. Бог Творець зробив їх, під кожним оглядом, найкращим зразком туземного сотворіния не лише стосовно їхнього тіла, але також щодо їхнього інтелекту й волі. Господь сотворив їх дорослими істотами, тож вони не мали тратити часу, щоб набувати знання повільним вихованням, як діти при батьках чи по школах. В них не було батьків, яких могли б наслідувати, ані вчителів, бо вони були першими людьми на землі, отже, не було в них нікого, хто міг би їх у будь-чому навчити. Крім того, в них не було часу, щоб переходити звичайну інформативну науку, що їх діти в наших часах дістають від батьків чи вчителів. В них, як у дорослих людей, вже не було еластичности ані податливости сприймати навчання, що їх мають діти. Тому Адам, замість вчитися й пізнавати життя, вже сам мусив бути вчителем роду людського, джерелом знання, що його людина потребує, щоб інших навчити. Згідно зі справедливістю, Адам не міг починати життя без будь-якого приготування, так що Господь Бог мусив дати йому досконалий розум, властивий дорослій людині, вчителя цілого людського роду.
Ідеї й спромогу застосування уяви, конечної йому в житті, Адам мусив би мати від Господа Бога негайно, бо на них не міг ждати, як то ми можемо в наших нормальних часах. Те все Адам одержав від Господа Бога у великій щедрості. Господь Бог, який забезпечив усі сотворіння всім, що було конечним для їхнього життя, дав також цареві всього творива преобильно всього, що йому було конечним для туземного життя, й більше, ніж йому було треба. Адам був мудрішим і більш ученим, ніж будь-яка людина в світі, хоч очевидно, менше від Господа нашого Ісуса Христа, що є Богочоловіком, Сином Єдинородним Бога Отця. Так-то Адам мав усе конечне знання, природне, очевидно, в його головних справах, подібно як і надприродне знання, конечне для нього самого й для його дітей. Про те природне знання дізнаємось зі Святого Письма, де кажеться, що в Раї Господь Бог поручив йому упорядковувати та порати його: "Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати й доглядати його" /Бут. 2, 15/. Воднораз же Господь Бог дав йому Заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш" /Бут. 2.16-17/. Ця Заповідь, а особливо її санкція, супонує в Адама знання смерти, що ждала його від самого Господа. Очевидно, про смерть Адам не знав нічого з власного досвіду, тому що в Раю ані в світі до того часу не було смерти. Вона бо вступала на землю, щойно після первородного гріха.
Про початок смерти й про її прихід на світ розказує св. Апостол Павло, кажучи: "Тим-то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили: бо і до Закону гріх був у світі, але гріх не рахується, коли нема Закону; одначе смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібним переступом Адама, що є образ того, що мав прийти" /Рм. 5. 12-14/. Тому що смерть є наслідком первородного гріха Адама, вона не була відома першим людям, через те Господь Бог мусив повчити їх про те, щоб та санкція смерти мала зрозуміння й могла бути спонукою заховання тої першої Заповіді. Зі Святого Письма слідує, що Господь Бог перебував із першими людьми, наче їх батько, й напевно, повчав їх про багато речей. З того перебування з їхнім першим Учителем - Господом Богом вони були свідомі, що то є смерть. А що так було, виходить із того, що вони, почувши голос Господа в Раї, відразу ж поховалися; це значить, що розуміли Заповідь Божу й погрозу смерти: "Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік зі своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду" /Бут. 3. 8/. З того виходить, що вони були ознайомлені з Господом, який напевно вже перед тим об'явився їм у виді людини, подібно як Він появлявся пізніше Авраамові й Яковові. Бо почувши Його голос, знали напевно, що то Господь, який був із ними й який дав їм Заповідь не їсти овочу з дерева знання добра й зла. "Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: "Де ти?" Той відповів: "Я чув Твою луну в саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався" /Бут. 3. 10/.
Розважмо:
Господь Бог забезпечив першу людину Адама всім, що йому було конечним для життя, подібно як і його жінці Єві. В нього було велике практичне знання, бо. як розказує Книга Буття, він міг назвати всяке сотворіння, що Господь привів до нього. "І сотворив Господь із землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка, побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звірові польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі йому придатної" /Бут. 2, 19-20/. Після сотворення першої жінки, Адам дав також їй ім'я: "І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка". Так-то полишає чоловік свого батька і матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом" /Бут. 2, 23-25/. Так всяке знання дав Господь Бог Адамові, інакше він не міг би нічого пізнати ані навчитися, бо на світі не було нікого, крім Господа Творця, щоб першого чоловіка про все повчити.
Молитва:
Господи Боже й Сотворителю мій, яким дивовижним Ти є в Твоїх діланнях. Ти не залишаєш нічого недоконалим чи незакінченим, але все допроваджуєш до досконалого кінця. Це все вказує на Твою безмежну мудрість і доброту, бо все, що існує, Ти з нічого привів до існування й до життя, а особливо царя землі - людину - що її Ти наділив особливими ласками, мудрістю й знанням, що їй були конечними в житті на землі. "Господи Боже наш, яке предивне Твоє ім'я по всій землі! Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив його єси від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук Твоїх, усе підбив йому під ноги... Господи Боже наш, яке предивне ім'я Твоє по всій землі" /Пс. 8, 2; 4-7; 10/. Справді, Господи, дивні діла Твої по всій землі. Ти стільки всього створив, що доказує не тільки Твою всемогутність, але воднораз же й безмежну мудрість. Але всесвіт вказує на Твою, Господи, доброту й щедрість, бо ці незліченні творива Ти сотворив, щоб людина могла пізнавати Твою доброту супроти неї й тим безмежнім багатством усього була спонукана до пізнавання Тебе, Творця всього, і пізнавши, була вдячна Тобі за те все. Добрий Господи й Творче мій, навчи мене бути вдячним Тобі за все, що робиш, бо в Тебе на гадці є й моя нікчемна особа, яку тим багатством сотвореного світу бажаєш притягнути до себе, щоб і я Тебе за Твою красу й доброту полюбив над усе, як того собі бажаєш, тобто: "Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого" /Лк. 10, 27/. Мати Пречиста, дай мені ласку глядіти на оцей сотворений світ, яким Господь об'явив людям свою красу й могутність, та й подивляти діло Його Божих рук. Дай ласку, щоб оця краса світу збудила в мене подив, любов і вдячність до мого Бога й Творця. Амінь.