Любі друзі, відносно апетиту діяльности людської волі Адам був також відповідно випосаджений, бо для нього було конечним мати бистрий і скоросхоплюючий інтелект, щоб пізнавати й вивчати все, що було йому конечним для вдержання при житті. І він справді пережив усі труднощі після первородного гріха. Так також йому конечним було мати відповідно й добре підготовану волю, щоб міг осягнути цілі, назначені йому Творцем. Так-то Адам був людиною доброї, в повнім значенні того слова, волі. Його серце не ходило крутими й непевними дорогами чи тайними та таємними місцями. Ця правда виходить ясно зі студій примітивної людини, яку можна б було порівняти до малих дітей, які довірливо й уважно слухаються старших осіб, а передусім їхніх батьків. Вони широко відкриті, щирі, без обману чи заздрости, ошуканства чи крутійства, сліпі на притягання менше вартісних речей, а передусім штучних речей, яких повно в світі сучасної людини. То правда, що кругом Адама не було нічого такого, щоб повчило його про щось інше, як у людей в наших часах, що живуть у переповнених містах, учаться, безпощадно борючись, щоб могти прожити у ворожому довкіллі. Його борня з ворожою природою не була такою важкою, тому що його життєві вимоги не були ні вибагливими, ані вишуканими. Свої життєві потреби, досить примітивні, він міг задоволити без великої праці чи пильности.
Перший чоловік, Адам, був людиною великих пристрастей, однак, не в значенні нашого сучасного слова, але радше він був людиною сильного й здорового апетиту до життя, який не слабіє з причини надуживань, ані не є скривлений незнанням його людської природи. Він не був брутальним у своєму житті, втративши панування над своєю природою, що так часто трапляється з людиною наших часів. Так, Адам був дитиною природи, грішною, бо переступив Божу Заповідь після первородного гріха, схильною радше до злого, ніж до доброго. Однак не покрученою, злобною, як люди наших часів. Дійсно, є велика різниця між людською природою Адама, першої людини, й нашою сучасною людською природою, бо стільки літ уже проминуло від часу життя Адама до наших часів. Протягом тих літ, від Адама й до нас, природа Адама, що після сотворення її Господом була досконалою, багато погіршилася протягом тих довгих літ. Все-таки те погіршення не наступило відразу ж, але прийшло поступово, що стає видним у житті людей, що живуть ближче до наших часів. Скільки літ різниці між нами й Адамом - важко сказати: бо числа в Святому Писанні є умовними, тому що не є основними в передаванні Божого Об'явлення людям. Все-таки число літ Адама й людей, що жили в часах ближчих Адама, дають нам розуміння, як довго жили люди сучасні Адамові, в порівнянні з людьми сучасними нам.
Навіть хоч у тих часах не було вчених лікарів ані вишуканих ліків, що їх маємо в наших часах, хоч у них не було стільки досконалих шпиталів з тисячами визначних лікарів, сестер милосердя, навіть хоч у них не було таких вишуканих машин для заховання й рятування життя, то все-таки не здається, що вони надзвичайно терпіли від важких хвороб. Вони жили, як то кажеться, на лоні природи, дихаючи повітрям, яке в тих часах ще не було занечищене газами численних автомобілів, яких у тому часі не було, ані нуклеарними викидами наших часів. Вони споживали свіжі овочі й інші харчі, які самі вирощували з землі, яка хоч і проклята Творцем через первородний гріх, все-таки давала плоди Адамові, які він у ній посіяв чи посадив. Очевидно, на рослинах не було тих різних трутизн, що ми, захоронюючи городину, впорскуємо чи поливаємо, щоб відганяти від неї комах. Тому що їли свіжі харчі з дня на день, не треба їм було вживати різних засобів чи холодильників, що їх уживаємо зараз, щоб захоронити харчі перед знищенням. Під тим оглядом перші люди наслідували звірят та інших сотворінь, бо харчі в них були майже ідентичні: польові рослини, що були їхнім головним харчем, згідно з волею Творця: "Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини" /Бут. 3,18/. Ісус Христос звертає увагу людям, кажучи: "Ось чому кажу вам: не турбуйтесь вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш їжі, тіло - не більш одежі? Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш Небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?" /Мт. 6, 25-26/. "Отож не турбуйтеся, промовляючи: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш Небесний знає, що вам усе те потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться" /Мт. 6. 31-33/. Ми можемо бути певними, що Адам і його наслідники мали більше віри в Господа, ніж наша сучасна генерація. Вони жили близько природи й тому відчували близькість Творця, який повсякчасно опікувався ними.
Розважмо:
Наш праотець Адам. помимо свого первородного гріха, мав більше віри в Господа Бога, та й ми можемо бути певними, що він жалував за свої гріхи, покаявся й, згідно з навчанням нашої Церкви, став Святим Церкви Христової, разом зі своєю дружиною Євою. Й ми тепер обходимо їхню нам'ять в неділю перед Різдвом Христовим - неділю Прародичів. Це означає, що він, перенісши терпіння за свій гріх, покаявся й повернув до свого Бога Творця й тоді, обмитий кров'ю Христа Господа, дістався до місця Божого супочинку, до Царства Небесного. Зараз же він зі своєю жінкою Євою участкує в Божому житті та Його безмежному щасті. Так само й ми можемо бути певними в нашому спасінні, коли пізнаємо, що без каяття й без повороту до Господа Бога не знайдемо щастя після смерти. З прикладу нашого праотця Адама маємо доказ, що перед Господом немає такого гріха, якого б він не простив, коли ми щиро каємося з наших гріхів, повертаємо до нашого Небесного Отця й бажаємо з того часу уникати всього, що могло б нашого Бога Творця образити.
Молитва:
Господи її Творче мій, навчи мене тієї правди, що її знаходимо в пророка Ісаї: "Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчітеся добро чинити; захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! Ходіть же й розсудимось, говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять" /іс. 1, 16-20/. Допоможи, Господи, мені вглибити цю превелику правду, що Ти готовий простити всі гріхи, хоч би не знати якими важкими вони були, лише нам треба покаятись, обмитися з них і оставатися вже далі вірними Тобі. Я знаю про те, але біда в тому, що я, обмившись із них у Тайні Сповіді, знову повертаю до них і знову ображаю Тебе. Зі мною стається як у Приповідці, про яку говорить св. Апостол Петро: "Ліпше було б їм дороги справедливости не спізнати, аніж, спізнавши, відвернутися від переданої їм Святої Заповіді. З ними трапилося те, про що Приповідка влучно каже: "Пес повернувся до своєї блювотини." або "Свиня, вимита, качається у грязюці" /II Пт. 2, 21-22/.
Допоможи мені, Пречиста, щоб я, обмившись у купелі Святої Тайни Сповіді, вже не грішив, але сповняв Заповіді Твого Божого Сина. З прикладу св. Апостола Петра пізнаю, якім нерозумним стаю, коли, очистившись від гріхів, знову до них повертаю. Тож допоможи мені Твоїми святими молитвами в Твого Божого Сина, щоб я пристав до Його Божих Заповідей і всіма силами старався їх заховувати в своєму житті, бо лише заховуючи їх зможу осягнути життя вічне: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Амінь.