Любі друзі, всі ті зовнішні дарування, якими наш Небесний Отець осипав перших людей, здавались Йому недостатніми. Оригінальна невинність, свобода від утоми, захорона перед старістю й смертю, дар свободи від терпінь, - всіх тих позаприродних дарів здавалось Господеві, що було замало для Його улюблених сотворінь, перших людей. Щоб їх не посилати в світ непривиклими до світу. Господь помістив їх у саду розкоші, наче в теплиці, яку сам для них приготував, де було всього предостатньо на прихід царя сотворінь земних - людини. Все те приготування не вдоволяло ще Творця, Його милосердя й доброти відносно людини. Всіх природних ласк і дарувань, здавалось, ще не вистачало для Господа, але були вони лише фундаментом у будівлі, що її планував Божий Будівничий, бо те все ще не робило людину якоюсь надлюдиною. Коли розважаємо над тим, що Господь уже для неї зробив, мусимо разом із псалмоспівцем сказати: "Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що їх сотворив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук Твоїх, усе підбив йому під ноги" /Пс. 8, 4-7/. Так, Господи. Ти все можливе зробив для Твого грішного сотворіння - людини, обдарував її усім, що було конечним, та, крім того, далі планував, щоб ще чимось більше обдарувати.
Всі сотворіння Ти, Господи, віддав людині: "Підбив йому під ноги: вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіра, птицю небесну й рибу в морі і все, що морськими стежками ходить" /Пс. 8, 7-9/. Так, Господь вивищив перших людей так дуже високо, щоб вони могли участкувати в Його Божому житті, знанні й любові. Подібно як ангели Божі, наші прародичі були сотворені в стані Божої освячуючої ласки, що робило їх адоптованими - усиновленими дітьми Божими, які до певної міри вже за життя на землі участкували в Божому житті, маючи Божу ласку освячуючу. Вони одержали з ласкою освячуючою надприродні чесноти, щоб вдержували життя їхніх душ Богові подібним. Одержали від Творця віру, так що бачили речі згідно з волею Творця. Навіть сам Творець відвідував їх у Раї, повчав їх не тільки про їхнє туземне життя, але також про те, яке ждало їх після відходу з цього світу. В Раї вони мали знання надприродне, очевидно, відповідне до їхнього обмеженого розуму, аж доки не дійдуть до повноти знання після опущення землі, коли вже злучаться з Творцем.
Творець дав їм можливість участкувати в Його силі й вірності, дав їм Божу любов - Харітас, щоб провадила їх певно до Творця. Живучи в раї, тій Божій теплиці, вони вже мали передсмак небесних радощів, очевидно, ще не повнотою. Бо маючи видіння Бога, що є метою кожного розумного сотворіння, не могли його осягнути, тому що згідно зі словами Творця, що їх Господь звернув до Мойсея, який бажав бачити Боже лице, не можна Його бачити і жити: "І говорив (Мойсей): "Покажи мені, благаю, Твою славу!" І (Господь) відповів: "Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім'я Господа; і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись". І додав: "Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене й жити" /Вих. 33.18-20/. Господь наділив їхні душі ласкою повного підкорення Божій святій волі, так що вони чинили тільки те, що Госнодеві подобалося й було Йому миле, й те підкорення волі Творця було основою того чудесного порядку в людини, завдяки якому тіло та його всі пристрасті повністю підкорялись волі розуму, просвіченого світлом Божої ласки. Все було з волі Творця в повному порядку, в якому тіло підкорялось розумові людини, а світ, тобто природа й сотворіння, підкорялись людині - цареві усієї природи. Це було ідеєю в умі Творця вже при сотворенні людини, коли Господь Бог, сотворив першу пару людей: "І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм: "Будьте плідні й множітеся і наповнюйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі". По тому сказав Бог: "Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу" /Бут. 1.27-29/. Як бачимо, розважаючи Боже сотворення, все мало свій досконалий порядок. Тіло підкорив Господь людській душі, тобто духовій частині людини, душу ж її враз із всіма снагами, тобто інтелектом і волею, підкорив під свій Закон, тобто своїй Божій волі. Це був дійсно пречудний Божий план, якщо б людина змогла противитися спокусам і зоставатися вірною своєму Творцеві й бути Йому вдячною за всі ласки й добродійства, якими Він осипав її.
Розважмо:
Тепер бачимо всі ті багатства Божих дарів і привілеїв, даних людині, а передусім дару ласки Божої освячуючої, що була основою всіх інших дарів. Через те застановляючись над тими ласками, дивуємось, як людина, так обдарована Творцем, а крім того, з обіцянкою майбутньої злуки з Ним у небі й участкування в Його Божому житті й безмежному щасті, могла згрішити? Що тим першим людям ще бракувало, що ж вони могли бажати понад те, що вже мали? Коли так думаємо, то в словах Святого Письма знайдемо розв'язку цього питання. Жінка, відповідаючи дияволові на його питання, сказала: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "Не їжте його ані не доторкайтесь, а то помрете" /Бут. 3. 2-3/. Отже, тут вона вже переборщує, бо Господь не сказав нічого про доторкування до овочу, лише про його їдження. Тому диявол, помітивши невдоволення Єви з приводу заборони їдження овочу з дерева пізнання добра й зла, йде дальше до наступу і запевняє Єву, що вона не помре: "І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло" /Бут. З, 4-5/. Зі звичайного їдження овочу з дерева пізнання добра й зла переходить справа на наслідок скуштування овочу, отже, справа стати, як сам Бог Творець. "Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував" /Бут. 3. 6/. Виходить із того, що в людини, тут у Єви, ще було бажання стати, як сам Бог Творець, і через те вона рішилася переступити Заповідь Божу, щоб осягнути добро, якого, на її гадку, їй бракувало. З прикладу Єви вчімось ніколи не вдаватися в розмову зі спокусою, бо вона врешті-решт нас переможе. Найкраще звернутися до Господа з проханням про поміч і при Його допомозі прогнати спокусу.
Молитва:
Виглядає нам дивним, що перші люди, чи радше Єва, рішилася переступити Заповідь Божу, щоб осягнути те, що їй ще бракувало. Якби вона трохи подумала, то пізнала б, що Господь мав остаточно на гадці дати їм те, що вони хотіли ще осягнути. Ласкою освячуючою Він зробив їх своїми усиновленими дітьми, так що в тому включалось і обожествлення, як виходить зі слів Святого Письма: "Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі. Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: "Авва! Отче!" Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; а коли діти, то й - спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа" /Рм. 8, 14-18/. Спасителю мій добрий, Ти бажаєш тільки нашого добра й для його осягнення даєш нам усе, що є доконечним, аби його осягнути.
Нещастя є в тому, що ми не зважаємо так на волю й на Закон Божий, але радше на нашу людську грішну волю й за нею слідуємо. Допоможи нам, щоб ми звернули з дороги неправди на Твою Божу дорогу, бо вона єдина доведе нас до вічного щастя, за яким ціле наше життя шукаємо. Мати Пречиста, Ти знаєш наші немочі, а з другого боку, знаєш силу й підступи нашого відвічного ворога - диявола, супроти якого наші людські снаги заслабі. Тож не опускай нас ніколи, але борони й заступи перед його нападами. Дай нам силу противитися його спокусам, заступайся своїми молитвами в Твого Божого Сина, щоб допомагав нам прогнати диявола й зоставатись вірними нашому Спасителеві. Ми хочемо бути слухняними Заповідям Твого Божого Сина, бо в цьому є наше вічне життя, як про те Він повчає молодця, який питав, як спастися: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Тож дай нам, Господи, ласку заховувати Твої Божі Заповіді, бо в них Ти виявив нам свою Божу волю, яка єдина доведе нас до вічного щастя. Амінь.