Любі друзі, винаходи деяких менш знаних деталей, які осягають певні речі, запевняють великий тріумф наукових досвідів. Формування винайдених деталей порядку, невідкритих ще доказів Божого інтелекту в природі є законами науковими. Поступ у формуванні таких законів виявляє безмежну високість Законів Божих та нижчість і обмеженість людського інтелекту. Очевидно, ми подивляємо людину, яка після десятка, а то й десятків літ студій, відкрила деякі конкретні Божі правила, що їх Він вщіпив у природі, щоб вони спрямовували деяких Божих сотворінь до їм призначених цілей. Тих правил чи законів ми не сотворюємо, але з великими труднощами та накладом усильної праці лише відкриваємо, пізнаємо їх, описуємо їхню постійну непомильну успішну працю в природі. Й цей такий маленький і мізерний вислід усильної праці деяких науковців, що їх, досліджуючи природу, вони відкрили, ми подивляємо, начеб якийсь великий осяг. Але мусимо признати, що тих Законів чи правил Божих ми не "творили й лише, обсервуючи природу, з великим трудом відкрили. Коли ж ми опісля можемо ті закони практично використати, то незмірно радіємо, вважаючи, що нам вдалося запрягти природу для нашої приватної праці. Це, однак, не є нічим надзвичайним, бо Господь, сотворюючи наших прародичів, віддав їм усю природу, щоб її вони вживали на свій пожиток: "І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм: будьте плідні й множітеся, і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі" /Бут. 1. 26-28/.
Господь бажав, щоб людина вживала свого розуму на те, щоб користати з усіх дарів Божих на свій прожиток та прожиток її родини. Тож не диво, що людина, вживаючи свого, Богом даного розуму, при помочі пізнання Божих Законів змогла в свому приватному житті їх використати для власного добра. Людині потрібно мати гострий розум, щоб їх вивчати й призвичаювати до праці для пізнання деталей віддзеркалення Божого розуму в природі. Тому людина мусить важко й усильно працювати, найперше щоб віднайти ті Божі Закони в природі, опісля ж пристосовувати й уживати їх для своїх приватних цілей. До такої важкої й усильної праці Господь хотів, щоб людина піднялася, тому що тоді буде краще підготована до досліджування законів, укритих у природі, й коли зможе це знання краще в своїх дальших працях уживати, вона буде краще приготована до шукання й знаходження Божих доріг у природі. Тому й не диво, що справжній науковець у своїх дослідах над природою не може знайти нічого, що було б проти Господа Бога, або дійти до такого абсурдного висліду, що Господа Бога немає, бо літаючи в повітрі чи зіступаючи до глибин морських, він Його не бачив й не міг знайти: "Каже безумний у своїм серці: "Немає Бога!" Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би. Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога. Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного" /Пс. 14,1-3; 52,1-3/. Справжній учений може знайти сліди Божі навіть у найменшій частинці матерії - у протоні чи електроні, якщо він справді шукає за тою дійсно чудесною композицією - укладом найменших частинок матерії, та слідкує за її дією.
Кожний справжній науковець мусить подивляти пречудний порядок у природі, й то як у найбільших небесних тілах, так і в найменших частинках матерії - атомах, нейтронах та протонах. Вони бо подібні до певної міри до себе, як макрокосмос - всесвіт з його сонцями, місяцями, планетами, зорями, сателітами. Досліджуючи дальше, він знаходить пречудний порядок як у найбільших тілах небесних, так і в найменших частинках матерії - електронах. Як у найбільших небесних зорях, так і в найменших частинках матерії, той порядок не є вислідом людини, але найбільшого всеобнімаючого ума Божого. Він його вщіпив у матерію, про що людина нічого не знала, аж доки не віднайшла його, досліджуючи Закони Божі в природі. Так-то людина досліджувала й пізнавала Божий безмежний інтелект, з яким людський розум навіть порівнюватись не може, бо людина відкриває лише маленьку частинку Божих Законів, які кермують усім сотвореним світом. А тих особливіших Божих Законів є безмежне число кругом людини, й Господь бажає, щоб людина працювала й, відкриваючи їх у природі, подивляла й прославляла Божу мудрість і любов до свого сотворіння - людини. Поза тими численними Законами Божими й правилами, що людина вже своєю усильною працею відкрила, є ще безмежні скарби законів і правил, які кермують макрокосмосом і мікрокосмосом, які й далі ждуть на працю людини, щоб їх відкрила й у своєму житті застосувала. Цей пречудний порядок у світі є найкращим доказом Божого існування і Його присутности у вселенній: "Небеса повідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна. День дневі передає слово, ніч ночі об'являє вістку. То не слова, не мова, яких би голосу не було чути: по всій землі залунав їх звук, на край світу - їхні слова" /Пс. 9, 2-5/.
Розважмо:
Справжній учений школи не заперечує й не заперечував існування Господа Творця вселенної, безмежно мудрого Сотворителя усього світу й усього, що в ньому існує. Тому й не диво, що Святе Письмо називає глупою людину, яка заперечує існування премудрого й всемогутнього Творця вселенної: "Каже безумний у своїм серці: "Немає Бога!" /Пс. 14, 1; 52, 1/. "Які великі Твої діла, Господи! Думки Твої вельми глибокі. Безумний не знає, дурень того не розуміє" /Пс. 92, 6-7/. Людина можливо й дивується, як може Господь допустити, щоб люди нищили той пречудний порядок у світі. Але ті злочинні люди мають також своє місце у вселенній і своє призначення, як про те висловлюється псалмоспівець: "Хоч грішники, немов трава, буяють і процвітають усі лиходії, та все одно згинуть навіки. Ти ж, Господи, повіки на висотах! Ось бо вороги Твої, Господи, ось бо вороги Твої загинуть, розсипляться усі, що творять беззаконня" /Пс. 92. 8-10/. У всесвіті навіть лиха людина й лихі духи мають своє місце й роль у Божому світі, а коли вони її виконають. Господь займеться ними й пішле до місця вічної кари - до пекла.
Молитва:
Господи Боже, Творче неба й землі! Коли так думаю про моє життя, пізнаю, що я Тебе стільки разів ображав, переступаючи Твої Божі Закони, які є виявом Твоєї святої волі. Тими своїми прогріхами я збурював пречудний порядок, що Ти його установив у вселенній. Прости мене, добрий Господи, й не нищ мене, як тих лихих, які не хочуть покаятися зі своїх проступків і повернути до Твого стада. Мені щиро жаль, що я Тебе, доброго мого Батька, ображав, тож бажаю поправитися й Тебе вже більше не ображати. Але я вже стільки разів каявся й обіцяв поправу, та що з того, я знову повертав до моїх давніх гріхів. Я свідомий того, що без Твоєї Божої помочі я сам не зможу встояти в боротьбі проти світських приман, проти моєї переородним гріхом звихненої природи. А передусім у боротьбі проти хитрого духа тьми, який без порівняння хитріший та більш досвідчений за мене. Знаю, однак, що при Твоїй Божій помочі зможу перемогти того противника мого спасіння, тільки, добрий Спасителю, не залишай мене самого, але подай свою помічну руку, бо за Твоєю поміччю я зможу осягнути моє спасіння, як про те каже св. Апостол Павло: "Я зможу все в Тому, хто укріплює мене" /Флп. 4, 13/. Мати Пречиста, вимоли мені ласку в Твого Божого Сина, щоб я зійшов із дороги, що веде до вічного пекельного вогню, на дорогу, що веде до спасіння вічного. Я свідомий того, що Ти могуча в свого Божого Сина мольбами, яким Він ніколи не відмовить, а й у тому випадку Він вислухає Тебе, бо просиш про спасіння Твоїх грішних дітей. Тож включи нас усіх у Твої молитви, тобто нашу Церкву, священиків, єпископів і увесь наш нещасний, страждаючий народ, який і далі терпить та очікує від Тебе спасіння з тих терпінь і кращої долі. Не відкидай наших прохань, але вислухай їх і допоможи нам навернутись до Заповідей Божих та їх завжди зберігати. Я певний, що Ти не відмовиш нам у своїй помочі, бо ми Твої діти, хоч і грішні, але все-таки нещасні, які вже стільки літ терпіли й далі терплять. Допоможи нам, бо Ти наша Мати! Амінь.