Любі друзі, ми вже дізналися зі Святого Письма, що Господь Бог сотворив вселенну й, наскільки то було можливе, зробив її досконалою: "І побачив Бог усе, що сотворив, і воно було дуже добре" /Бут. 1, 31/. Й вселенна мусила бути до певної міри досконалою, бо Господь, сам Божий Архитектор-Творець, побачивши її, апробував. Книга Буття в кількох місцях звітує, що Господь Бог, створивши що-небудь, сподобав собі своє твориво, наприклад: "Тоді сказав Бог: "Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце, і нехай з'явиться суша". І так сталося. І назвав Бог сушу - земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре" /Бут. 1,9-10/. Все перед первородним гріхом було добре, але після первородного гріха Господь прокляв землю й тим способом знищив її досконалий стан: "Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голосу твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох" /Бут. 3,17-19/. Так-то земля, яка після сотворення: "...зростить рослини: траву, що розсіває насіння, й плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі..." - "І побачив Бог, що воно добре" /Бут. 1,11; 12/, після прокльону Божого вона спротивилася Адамові й перестала приносити йому добрі овочі, не співпрацювала з його важким трудом, бо то мало бути карою для людини за її первородний гріх. Вона не робила це добровільно, але була змушена до того первородним гріхом, як про те нагадує св. Апостол Павло: "Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через Того, хто його підкорив у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне й разом страждає у тяжких муках. Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися" /Рм. 8, 19-24/.
Разом із природою також є люди, які з причини первородного гріха й з причини своїх власних гріхів були підкорені суєті, й разом із природою терплять, очікуючи також свого власного визволення. Гріх людини знищив плани Божі, й тепер Господь розпочав працю відновлення. Цю натхненну працю не знаходимо на початку людських дослідів ані з фактів світу, але в правдах Божих, в Його безмежній доброті. Ця доброта Божа домагалась, щоб вселенна, нею сотворена, повернулась до попередньої досконалости, що її мала перед первородним гріхом, до чого мало довести її Боже безмежне знання. Навіть хоч і добра вселенної були гріхом людини зіпсуті, всемогутня Божа рука повертає її знову до досконалости. Бо це противилось би доброті Божій - залишити вселенну - всесвіт, який сотворив таким добрим і досконалим, залишити його зіпсованим людським гріхом. Щоб та дорога первісно сотвореної вселенної не була залишена так спотвореною, наче новонароджене дитя, залишене негідною матір'ю напризволяще.
Божа безмежна премудрість і її план провидіння відносно всесвіту включає кожну найменшу дрібничку тої дивовижної реставраційної роботи. Заперечення виконання того Божого реставраційного плану було б заперечуванням Божої премудрости, яка накреслила його, та Божої безмежної сили, яка привела його до виконання. Господь працює не тільки над відновленням світу, але також над відновленням того, хто його досконалий порядок знищив, тобто над людиною. Він послав свого Єдинородного Сина, щоб все привернути до древньої досконалости: "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти. Хто вірує в Нього, той не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" /Ів. 3,16-19/. А св. Апостол Петро додає: "Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, але як Той, хто вас покликав - святий, так само і ви самі усім вашим життям станьте святі. Написано бо: "Ви будете святі, бо я святий" ...І знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною Кров'ю Христа, непорочного й чистого Ягняти, передбаченого перед заснуванням світу і об'явленого, ради вас, останніми часами" /І Пт. 1. 14-16; 18-20/.
Розважмо:
Господь Бог ніколи не залишає своїх планів відносно своїх сотворінь, яких привів до існування. То лише плани людські дуже часто не довершуються, тому що є речі, про які людина не знає, коли ті плани укладає, або якісь протилежні сили противляться планам людським, так що вона не є в силі їх довершити. В планах Божих немає таких недостатків, бо Божий безмежний розум пізнає всі можливості, воднораз Божій всемогутності ніщо не може спротивитись, а затим не може Божих планів знівечити. Господь знає все, й ніщо не може скритися перед Його Божою всевідучістю, перед Його Божим знанням. Він знає не тільки все, що заіснувало, існує чи будь-коли існуватиме, бо все, що тільки існує, є наслідуванням Божих досконалостей. Очевидно, всі наслідування Божих прикмет - це тільки недосконала подоба. Божі бо прикмети безмежні під кожним оглядом, подібно як Його всеобнімаюче знання та Божа всемогутність. Про Боже знання говорить Псалом 139: "Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку. Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!" /Пс. 139,1-6/. Тому ніщо не може змінити ані знищити планів Божих. Він знає не тільки все, що існувало й що існує, але також усе, що існуватиме, а воднораз і те, що в будь-якому часі зможе існувати. Й ніщо тих планів Божих змінити не може, навіть людська свобідна воля, бо Він може навіть найбільш противних Його Божим планам змінити на таких, що, замість працювати проти Його волі, працювали б згідно з Його волею. Так, наприклад, первородний гріх, який сповидно перекреслив плани Божі, в дійсності радше підкреслив Божу волю стосовно людини й ясно вказав на Божу любов до Його непослушного сотворіння. Так що той гріх не лише не перекреслив Божих планів щодо людини, але радше унагляднив Його любов до непослушного сотворіння. Він-то. щоб спасти людину, послав свого Єдинородного Сина, щоб Він зійшов на землю, взяв на себе нашу, гріхом звихнену природу, переніс страшні терпіння, які завершив ганебною смертю на хресті, тільки для того, щоб відвернену людину назад притягнути до Господа, даючи їй свою ласку освячуючу, роблячи її наново дитиною Божою, мешканцем Царства Небесного.
Молитва:
Господи, Царю неба й землі! Я ніколи не перестану подивляти Твою доброту супроти нас, грішних Твоїх сотворінь. Якою великою любов'ю Ти, Господи, обнімаєш мене, грішного, що стільки разів Тебе ображав, не слухав Твоїх Заповідей, які Ти встановив для мене, для мого добра, а Ти далі стараєшся мені допомагати, щоб тільки спасти мою грішну душу, аби вона часом не пропала, відвертаючись від Тебе й ступаючи на дорогу нечестивих, і не дісталася до місця вічних мук - до пекла. Ти не бажаєш мене карати, як про те запевняєш устами пророка Єзекиїла: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33,11/. Скільки-то разів Ти звертаєш ті слова до мене, грішного! Не бажаєш моєї смерти, але бажаєш, щоб я знову повернув до Тебе й жив. Допоможи мені під тим оглядом, бо мені самому важко повернути до Тебе. Пречиста Діво Мати, Твій Божий Син зробив Тебе нашою Заступницею, коли, висячи на хресті, звернув до Тебе такі слова: "Жінко, ось син Твій". А тоді до учня мовить: "Ось Матір твоя" /Ів. 19, 26-27/. Тож опікуйся нами, борони нас перед наступами ворожих, бісовських сил і поможи нам, щоб ми назавжди оставались вірними синами Твого Божого Сина. Ми хочемо Йому служити, але ми, здані нашим немічним силам, не зможемо цього зробити. Змилосердись над нашим нещасним, стільки разів уже досвідченим народом. Допоможи йому двигнутися з його пороків та гріхів, щоб так, осягнувши нашу мету - Царство Небесне, могли Тебе разом із Пресвятою Трійцею славити на віки вічні. Амінь.