Любі друзі, багато так званих учених стараються пояснити все, тобто існування світу, пречудний порядок у ньому та його доцільну успішність без Господа Бога. Те все вони приписують самій природі. Людина, однак, що має хоч трохи розуму, відразу зрозуміє, що такий досконалий порядок і його доцільне виконання не може бути наслідком нерозумної природи. Коли ж розумна людина своєю усильною працею може з трудом лише віднайти в природі й подивляти його досконалість, виходить із того, що він не може бути вислідом нерозумної природи, коли людина, найдосконаліша істота в цьому матеріяльному світі, не може його створити, але лише його подивляє. Виходить із того, що нам треба прийняти створення того порядку й управу всього в світі й приписати Божому Провидінню. Божому безмежному знанню та Його всемогутній силі. Через те Господа не можна усунути набік і старатись пояснювати той пречудний порядок у природі як діло виключно нерозумної природи. То правда, що природа є причиною порядку в світі, але за нею стоїть Творець, який не лише все створив, але й всьому його роль чи працю призначив.
Порядок у природі походить від різних особливіших природ: природи небесних тіл - сонць, місяців, зір, планет тощо; з природи всіх рослин, трав і дерев, з природи всіх звірят, птиць і риб та всього, що лиш існує; усе це зробив єдиний Господь Бог Творець. Наше замішання відносно того походить від нашої практики брати Господа до нашого людського суду. Ми можемо накинути напрямок речей, але лише зі зовні, подібно, як стрілець насильно надає напрямок стрілі. Та того не можемо зробити відносно внутрішніх принципів речей, стосовно їхніх природ, бо вони не належать до наших людських продуктів. У багатьох випадках ми не знаємо точно про природи багатьох речей та як їх контролювати з нутра. В Господа Бога, однак, немає таких обмежень, тому що всяка природа належить якраз до його продуктів. Він не лише сотворює природи, але також напрямні їхнього розвитку та дороги, які ведуть до їхнього досконалого сповнення. Тому Його провід є не лише зовнішнім, насильним, як у людини, але й внутрішнім, вщіпленим у природу самих речей. Палець Божий накреслює Його дороги в кожному волокні, що його Він сотворює. спрямовує й контролює.
Так, наприклад, кожний атом величезних тіл небесних має в собі швидкість усього сонця чи планети, напрямок, кудою вона прямує, й усі інші рухи цієї маси матерії, й тому не має ані змін, ані замішання у вселенній. Ці напрямні виписані чи вирізьблені внутрі сотворіння. внутрішні всьому, що тільки існує в природі; й ті вириті напрямні називаємо законами природи або природними законами. Вони діють абсолютно, незмінно, стало й непомильно, наче якийсь досконалий точний годинник. Тому й не дивно, що людина не може знайти якогось зовнішнього директора, водія, щоб спрямував усе до його властивої мети, бо все походить і діє внутрі природи. В дійсності все, тобто рух, напрям, швидкість, було вщіплене в природу всемогутнім Богом природними законами - чи законами природи, згідно з Його волею. Так-то природа й усі речі, зв'язані з нею, не заступають чи заміщують Бога, але є радше записом, відтворенням Божої правлячої мудрости. Вони слухають і повинуються Божим приказам, що їх у їхній внутрішній природі Господь Бог записав своїми Божими Законами, що їх називаємо законами природи.
Розважмо:
Тепер, Господи, мені ясно, чому багато тих псевдонауковців не є в спромозі відкрити Твого Божого Провидіння, яке діє в природі й при помочі природи, й тому заперечують Твоє існування й Твоє Боже Провидіння, що існує в природі, й той пречудний порядок у природі. Щоб знайти Твоє, Господи, Провидіння, яке діє в природі й через природу в оцьому безмежному всесвіті, треба зрозуміти випадковість і неконечність усього, що в ньому існує, тобто неконечність усіх існуючих речей у всесвіті. Вони бо існували перед тим, існують зараз, але після деякого часу зникнуть і перестануть існувати. В цілому сотвореному всесвіті немає нічого конечного, за винятком Тебе, Господи, бо Ти єдиний є Творцем усього, що існує, те все Ти створив, привів у існування - життя. Ти єдиний, Господи, встановив цілі всього, а воднораз Ти єдиний є тим, хто спрямовує й веде все до тієї мети внутрішніми законами. Ти ведеш до мети мертву природу законами природи, тобто землю, скелі й рослини. Спрямовуєш до їхньої мети живучі сотворіння при помочі їхнього інстинкту, людину ж - при помочі законів моральних, що їх вирізьбив у її серці, даючи їй воднораз і сумління, яке читає ті вирізьблені закони й тим способом веде її до остаточної мети, тобто до злуки з Тобою й до участкування в Твоєму житті й безмежному щасті. Всі інші сотворіння у вселенній підкоряються без спротиву Твоєму Велінню й тому, без сумніву, осягають мету, призначену їм їхнім Творцем і Богом. Єдино людина завдяки своїй свобідній волі може спротивитися Божому велінню, знищити плани Божі відносно її майбутности, тобто відносно її спасіння.
Молитва:
Господи й Творче мій! Я свідомий того, що Ти в своїй доброті супроти мене призначив мене до найвищої цілі, тобто до себе самого. То значить, до участкування в Твоєму Божому житті й безмежному щасті, що ним від віків втішаєшся. Дивно мені, що Ти мене також до того вибрав і в своїй доброті призначив, хоч я на те велике щастя собі ніяк не заслужив. Не тільки тому, що не прямую до нього в моєму житті, але радше відвертаюсь від нього й звертаюсь до туземних дібр, які дуже часто противляться Твоїй Божій волі. Я свідомий того, що тільки в Тобі зможу осягнути повний спокій, бо як запевнює нас св. Августин: "Ти створив мене для себе, й неспокійне серце моє, аж доки не спочине в Тобі, о Боже!" Під впливом Твоєї Божої ласки я дуже часто застановляюся, що роблю, й після короткої задуми знову повертаю до Тебе, але то є втрата часу. Замість Тобі всеціло служити й сповняти Твої Божі Заповіді, які є виявом Твоєї Божої волі щодо мене, я лише трачу час на ті нерозумні порушення моєї людської волі, яка майже завжди йде в розріз із Твоїм Божим Законом. Та Ти не караєш мене за той спротив, бо "Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння. Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив; бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би. Як же щось могло б продовжувати існування, якби Ти його не забажав був? Або як би щось могло зберегтися, коли б Ти його (до існування) не покликав? Та Ти щадиш усе, бо воно - Твоє, Господи життєлюбний" /Муд. 11, 23-26/. Ту Твою любов до нас, грішних, Господи, пояснюєш такими словами: "Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки й жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?" /Єз. 33, 11/. Чому ж не дооцінюю Твоєї Божої безмежної любови супроти мене, грішного, але за будь-яку земну марницю відкидаю її, щоб заспокоїти своє грішне бажання? Я бажаю, Господи, наче блудний той син, повернути до Тебе й сповняти Твою Божу волю. Пречиста Божа Мати, що є й моєю Матір'ю, допоможи мені Твоїми молитвами в Твого Божого Сина, щоб я, повернувши до Нього, вже більше від Нього не відходив, але служив Йому вірно аж до останнього віддиху життя. Ти можеш у Нього все випросити, а передусім, що відноситься до спасіння нас, Твоїх грішних дітей. Моли Його безустанно, заступайся за нас, бо Він не може Тобі ні в чому відмовити, а передусш у тому, що відноситься до спасіння наших безсмертних душ. Ми ж, коли дійдемо до нашої остаточної мети, хвалитимемо й прославлятимемо Твоє Пресвяте ім'я Матері нашої й Заступниці перед Твоїм Божим Сином, тепер і завжди та на всякий час. Амінь.