Любі друзі, для тих, що обурюються проти втручання Провидіння Божого в самовистачальний світ, видається краще подобається вияснення досконалого порядку у вселенній, ніж всемогутнє й премудре правління Бога, Творця всесвіту. Розважмо, якими нерозумними вони являються, погляньмо лише на приклад: візьмімо будь-який годинник. Тепер, коли б ми їм сказали, що той годинник нагло появився без нікого, хто б зробив його, вони не тільки не повірили б нам, але й висміяли б нас. Казали б, що то неможливо, щось нечуване, щоб щось заіснувало без його властивої причини. Вони б з рацією не повірили нам, щоб заіснував годинник без людини, яка його зробила. Все-таки ті самі люди - вчені кажуть нам повірити, що наша вселенна, така скомплікована, може самостійно існувати й сповняти свою мету: гігантські тіла небесні, яких величезне число, можуть ширяти в просторах, воднораз же вони складаються з мікроскопічно маленьких світів, атомів, молекул, протонів і електронів, можуть існувати без їхнього Творця, який все те з нічого привів до існування. Вони далі вчать про неможливість сотворення або знищення, тому що лише існує переміна однієї енергії в іншу, без її збільшення чи зменшення. Випадок, що ним вони пояснюють існування світу та його премудрий порядок, не є знаним в історії світу, це є лише якийсь незнаний зудар різних причин, які заіснували й пішли своїми дорогами. Так, наприклад, птиця, вбита блискавкою, є жертвою випадку, але обидві речі, тобто птиця й блискавка, діяли згідно з законами природи й вони випадково зустрілись у дорозі, а вислідом тієї зустрічі була смерть птиці. Тим способом випадок є ледве чи виясненням знищеного порядку, але й він був би неможливим, якщо б якийсь попередній порядок не був би вже в процесі існування. Це все не робиться порядком, але супонується й обмежується лише причинами, які можуть бути спричинені різними іншими причинами.
Немає несподіванки для Господа Бога в довгій історії діяння природи. Його безмежного знання або, радше сказавши, Його співпраці потребує кожне сотворіння, від найменшого атома чи електрона до найбільших небесних тіл, сонць, зір чи планет. Все, що існує, живе чи мертве твориво, як скелі чи земля, абсолютно все потребує Божої співпраці внутрі та із зовні. Так що без тої Божої співпраці люди й інші живучі сотворіння не могли б існувати, порушуватись, рости, дихати, споживати харчі, їх асимілювати, перемінювати в своє тіло. Ми, люди, без Божої підтримки не могли б ні слова сказати, думки чи бажання повзяти, бо в тому випадку Господь Бог Творець є наче безконечним мотором: порушує, даючи життя всім і всіх піддержуючи в їхньому житті. Тому для Бога Творця не може бути жодної несподіванки, бо Він мусить бути всюди, все підтримувати й усе порушувати, інакше все спинилось би, завмерло б. Як про те згадується в Книзі Мудрости: "Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння. Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив; бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би. Як же щось могло б продовжувати існування, якби Ти того не захотів був? Або, як би щось могло б зберегтися, коли б Ти його (до існування) не покликав?" /Муд. 11, 23-25/. "Бо Твій дух нетлінний у всьому. Ось чому тих, що падають, Ти караєш легко і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в Тебе" /Муд. 12, 1-2/. Тому незбитою правдою є те, що зовнішній світ існує, вдержуваний у своєму існуванні підтримуючою силою Творця, та ним Він кермує при помочі своїх законів природи, законами інстинкту, а мудрими сотворіннями - при помочі законів моральних.
Розважмо:
Безмежна мудрість Божа не може помилятися з причини деякого маленького недотягнення природи чи випадку. Виходить, що не Божий противник, але якесь знаряддя зайшло дорогу одне одному і спричинило випадок. Бо як то говориться: немає правила без винятку, а той виняток не нищить правила, але радше його доказує. Як же ж ми могли б знати, що то є лише виняток, якщо б не було сталої дії, завжди діючого правила? Прийняти теорію деяких вчених, що цей так дуже скомплікований всесвіт постав унаслідок якогось сліпого випадку, це було б конечним назвати якимось чудом у природі, що те, що сталось саме від себе, без когось, що його спричинив. А як знаємо, Господь не творить чудес у природі, бо тоді ми б не знали чи радше не були б ніколи певні в природних законах, які стало й незмінно діють у природі. Як знаємо, чудо - це виняток від правила чи закону, так що й такий виняток вимагає існування когось, хто закон чи правило, яке діє постійно й незмінно, встановив. А твердити, що вселенна постала сама від себе, є безглуздям, бо щоб сама від себе постала, то найперше вона не могла б існувати, щоб змогти постати, а як же могла б сама себе спричинити, коли, згідно з тією теорією, її немає. А сам наш розум диктує, що з нічого ніщо не постає. Отже, така теорія включає в себе протиріччя. Бо всесвіт мусив би існувати, щоб себе спродукувати, воднораз же не міг би існувати, щоб бути спродукованим. Тобто мусів би існувати й воднораз не існувати, що противиться логіці.
Молитва:
Всесильний Господи Боже, Творче неба й землі! Допоможи мені висловити цю правду словами Символу Віри: "Вірую во єдиного Бога, Отця всемогутнього, Творця неба й землі й усього видимого й невидимого". Так, Господи Боже, Я вірю в Тебе, Творця всього, що існує, що виходить ясно зі звичайних роздумів, що мусить бути хтось, що все, що існує, з нічого сотворив. Бо вже сам наш розум каже, що ніщо не може постати з нічого. І то не лише оця така велична вселенна, з мільйонами й мільйонами світил, сонць, місяців, зір, планет та їхніх сателітів, але навіть найменше зеренце піску не може постати саме від себе. Для пояснення існування цієї нашої вселенної є конечним існування всемогутнього Творця, що існує сам від себе, що є самим життям, як це Господь заявив Мойсееві, коли той спитав Його про Його ім'я: "Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: Бог батьків ваших прислав мене до вас, а вони запитають мене: Як Йому на ім'я - то що мені їм відповісти?" І промовив Бог до Мойсея: "Я той, хто є". І додав: "Так промовиш до синів Ізраїля: "Я - є" післав мене до вас". І сказав Бог знов до Мойсея: "Так промовиш до синів Ізраїля: "Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова післав мене до вас. Таке моє ім'я повіки і таке моє найменування з роду в рід" /Вих. З, 13-15/. Та дефініція ймення Господа Бога "Я - є" означає, що Господь є самим життям, життям самим від себе, без початку й без кінця, тобто ніколи не почався, але все був і все буде. Він є джерелом усякого життя, бо від Нього єдиного все почалося. Він те все, що існує, наче кинув із нічевости до існування й у тому існуванні повсякчас удержує. Так, Господи, всемогутній Боже, Ти єдиний маєш безсмертя, бо дефініція Твоєї Істоти - це саме життя, без початку й без кінця. Допоможи мені до кінця мого життя вірити в цю правду, в Тебе єдиного, відвічного Бога Творця, який із нічого всю вселенну сотворив і її в існуванні вдержує. Все, що існує, Ти привів до життя й до існування, й усьому призначив його мету, до якої все своєю всесильною волею провадиш. Пречиста Діво, Мати Божа й Мати моя, закріпи в мені цю важливу правду, головно в наших часах, коли появилися різні ложні вчителі, які заперечують існування єдиного, правдивого Господа Бога, Творця вселенної. Допоможи й нашому народові сильно в цю правду повірити й її в своєму житті завжди визнавати, щоб часом лихий не звів його із дороги правої й тим самим не завів на манівці. Бо лише віруючи в правдивого Бога й сповняючи Його Божі Заповіді, він може осягнути життя вічне, тобто участкувати в Божому житті та Його безмежному щасті. Амінь.