Любі друзі, коли спитаємо, що є причиною порядку в цілій вселенній, відповіддю не буде: він є вислідом демократичних процесів в уряді. У вселенній немає демократичного уряду, який видає правила й закони, є лише один єдиний Господь Бог Творець, який кожному сотворінню дає свої Божі Закони, й усе підкоряється їм без жодного спротиву. Він бо є Творцем усякого сотворіння, який створив усе з нічого й усім своїм творивом опікується, як про це говориться в 104 Псалмі: "Усі вони від Тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу. Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш Твою руку, вони насичуються благом. Вони бентежаться, коли ховаєш вид Твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох. Зішлеш Твій Дух, - вони оживають, і Ти відновлюєш лице землі" /Пс. 104,27-30/. Це велика й важлива правда, що Господь Бог дбає про всі свої творива, їх повсякчасно живить і ними піклується та втішається видом своїх сотворінь: "Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння. Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив, бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би. Як же щось могло б продовжувати існування, якби Ти його не забажав був? Або як би щось могло зберегтися, коли б Ти його (до існування) не покликав? Та Ти щадиш усе, бо воно - Твоє, Господи життєлюбний" /Муд. 11, 23-26/.
Всемогутній Господь Бог, а не вчені творять закони, наука лише відкриває вже видані закони й пізнає їхню діяльність, при помочі якої їх пізнає. Та є єдиний Володар всесвіту, подібно як єдиний Архитектор і Творець. Бог передусім є всемогутнім, всезнаючим, із безмежним знанням, щоб могти те все зробити. Він єдиний є всесильним і безмежно мудрим. Очевидно, люди можуть до певної міри наслідувати дещо з Божого знання та його використовувати в здійснюванні певної роботи для себе, але лише в дуже маленькій мірі й після довгих років утяжливих студій. Але й у тих випадках, після студій і намагань, вони під кінець доходять висновку, що не знають достатньо сили природи й не вміють її властиво вживати без небезпеки для свого здоров'я, а то й життя. Як мало ми знаємо про природу, що нас оточує, й якими невпевненими ми є стосовно наших засобів, пізнаємо щойно тепер з атомових заводів, що продукують конечну енергію. Хоча вчені були певні, що все є в безпечнім порядку та досконало діє, пізнали, що так воно не є, і вони не були в спромозі поправити те, що зіпсувалося, і ми маємо такі катастрофи, як у Чорнобилі.
Ніщо в природі не є спричинене природним порядком, але навпаки - все є частиною Божого порядку. Ніщо в природі не є метою природного порядку, навіть той загальний порядок. Світ не існує сам для себе, тобто не існує сам від себе. Як ми вже пізнали, ніщо не існує саме від себе, бо існування речі самої від себе включає протиріччя. Бо все у всесвіті, а навіть сам всесвіт також є річчю неконечною. Тобто був час, коли певна річ, яка зараз існує, не існувала, а далі, по якомусь коротшому чи довшому часі, перестане існувати. Візьмемо, наприклад, високі гори й скелі, - в певному часі їх не було, вони не існували, але прийшов час, у якому вони заіснували. Вони існують тепер, але знову прийде час, у якому вони заперестануть існувати, розпадуться й розсипляться, подібно як й інші неконечні речі на землі. Отже, такі речі не можуть бути конечними, бо конечна річ ніколи не постала й ніколи не заперестане існувати. Вона не може ані набути будь-якої частини, ані її стратити, тому що річ чи істота сама зі себе, все, що має, те має конечно, і його ніяк утратити не може, ані нічого набути не може. Тому коли хтось твердить, що чогось не було перед тим, а тепер саме зі себе постало, говорить протиріччя. Бо щоб щось постало саме зі себе, найперше мусило б не існувати, щоб бути спродукованим, а воднораз мусило існувати, щоб себе самому спродукувати. Отже, мусило б бути й воднораз же не бути, а бути й не бути рівночасно - це річ неможлива, абсурдна.
Розважмо:
Як уже було сказано, вселенна не є самою зі себе, бо вона не є конечною річчю. Це означає, що її передше не було, тепер вона є, але з часом вона зникне. Вона себе саму не продукувала, бо, як ми вже доказали, продукція сама зі себе є неможливою, бо мусила б існувати, щоб себе спродукувати, воднораз же мусила б не існувати, щоб бути спродукованою. Через те все, що існує, а воднораз є неконечним, мусить мати когось, що його з нічого сотворив. Отже, всесвіт походить від Господа Бога, єдиного Творця всього, й у всьому підкоряється Йому, від Нього залежить та в усьому залежить від Його волі. Вся енергія звертається до Нього, бо від Нього, від Його Божої сили має свою силу - енергію й старається повернути до свого Творця, бо в Ньому осягає свою досконалість. Як уже на початку ми натякнули, кожна річ наслідує безчисленні досконалості Божі, бо вони є лише слабенькими віддзеркаленнями Божих безмежних досконалостей, яких самих у собі є безконечне число. Та й як усе постало, прийшло від Бога, так само все тяготить до Нього як до своєї досконалости. Як кожна рослина - трави, кущі й дерева - звертається до сонця, від якого одержує свою поживу, дістає свій ріст, так само кожне сотворіння прямує до свого Творця - Бога, щоб від Нього дістати все, що йому конечне до існування, розвитку й життя. Як Псалом 104 це підкреслює: "Усі вони від Тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу" /Пс. 104, 27/.
Молитва:
Господи Боже, Творче вселенної! Коли так споглядаю на оцей всесвіт - діло Твоїх Божих рук, мене огортає подив, бо яким безмежним мусить бути, Господи, Твій Божий ум, що те все обдумав. Яким досконалим Ти сам мусиш бути, коли ті всі незліченні речі є лише недосконалим наслідуванням Твоїх Божих безграничних досконалостей, які самі в собі є досконалими. Бо вселенна є повна незліченних сотворінь, які є лише слабким наслідуванням Твоїх Божих досконалостей. Серед них і я, Господи, мушу бути якимсь наслідуванням, віддзеркаленням Твоєї досконалості. Тому і в мене є до певної міри тяжіння до Тебе, Господи, щоб до Тебе дійти й спочити в Тобі. Як це вже так гарно висказав св. Августин: "Ти, Господи, сотворив мене для себе, й неспокійне серце моє, аж доки не спочине в Тобі, о Боже!" Але щоб я міг у Тобі спочити, я мушу постійно й без упинку до Тебе прямувати. Та й Ти, Господи, закликаєш нас до Тебе стреміти й до Тебе завжди прямувати. Ти запрошуєш нас прямувати до Тебе словами: "Прийдіть до мене, всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий" /Мт. 11, 28-30/. Ти, Господи, бажаєш, щоб ми наслідували Твої досконалості, а передусім Твою лагідність і покору. Ти, Господи, Володар неба і землі, хочеш нас, грішників, навчити таких, на нашу гадку, слабких досконалостей, тобто Твоєї лагідности, яку показуєш нам, грішникам, на кожному кроці. Бо якими ми були б, якби Ти не відносився до нас лагідно, прощаючи нам всі наші гріхи й злодіяння. Ти бажаєш, щоб ми, грішні люди, наслідували Твою Божу покору, заради якої Ти підкорився волі Твого Небесного Отця, взяв на себе нашу, первородним гріхом звихнену природу й став людиною, щоб піднятися до тих страждань і ганебної смерті хресної, бо лише тим способом Ти міг за нас, за наші гріхи й злодіяння заплатити Небесному Отцеві. Допоможи мені, Спасителю добрий, наслідувати Тебе в тих, на перший погляд, незначних досконалостях, набуття яких вимагає в нас великого самозречення. Допоможи мені йти за Тобою в тому сенсі, бо вони якраз підходять мені, грішному, й з причини моїх гріхів я повинен бути покірним та лагідним, бо мені не можна судити інших, коли я сам в стількох речах прогрішуюся. Наблизившись до Тебе, Спасителю, в тих двох Твоїх досконалостях, зможу до певної міри перебувати в Тобі, а Ти в мені. Я свідомий того, що "Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині" /Ів. 15, 4/, ось так і ми, якщо не перебуватимемо в Тобі, Спасителю. Пречиста Божа Мати, Ти, що в досконалий спосіб наслідувала свого Божого Сина, допоможи й мені старатись уподібнитися до Нього. Бо я бажав би бути близько Нього, як у тому житті, так також у майбутньому. Бо як Він сам це сказав: "Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете" /Ів. 15, 5/. Я свідомий того, що, залишений собі самому, я нічого не зможу ні зробити, ні осягнути. Тож, Мати Божа, допомагай мені своїми мольбами в Твого Божого Сина, щоб я міг до Нього прийти й у Ньому спочити, знаючи, що тільки при Його помочі зможу дійти до моєї мети - до Царства Божого. Амінь.