Любі друзі, ми вже пізнали, що в світі існує досконалий порядок, тому що все в природі, за винятком людини, підкоряється волі свого Творця й точно сповняє Його Божу волю. Мертва природа, тобто небесні тіла: сонце, зорі, планети та наша земля, скелі й гори, слухаються волі Божої без найменшого спротиву, бо вони не мають ні інтелекту, ні свобідної волі. Подібно як усі сотворіння на землі, тобто звірята, птиці, риби, також не противляться Божому велінню, але повинуються повністю своєму інстинктові, який досконало веде їх до осягнення їхнього призначення й їхньої досконалости.
Через те у вселенній немає анархії, але успішне чергування й послух Божій волі у цілому світі. За винятком лише людини, що її Господь наділив розумом і свобідною волею, вона єдина не слухається приказів Божих і старається завжди чинити власну волю. Але з причини тієї свобідної волі вона також відповідає за всі свої ділання, слова, гадки й бажання.
То правда, що лише людина може противитися порядкові любови в світі, метою якого є Царство Небесне, тим, однак, спротивом вона не може уникнути Божої влади, але сама впадає в порядок Божої справедливости, який підкреслює її вибір - тобто пекло. Основуючись на свобідній волі людини, Господь Бог Творець вже першій людині дав свободу вибору, випробовуючи її послух тим, що дав їй Заповідь із прив'язаною до неї санкцією, коли вона не повинується Божому приказові: "Та й дав Господь Бог чоловікові таку Заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш" /Бут. 2,16-17/. І Господь сповняє погрозу покари після того, як Адам переступив Його Заповідь, скуштувавши овочу з дерева пізнання добра і зла: "Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голосу твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох" /Бут. З, 17-19/.
Подібні Заповіді дав Господь Бог Ізраїльському народові: "Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, що ненавидять мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, що люблять мене і бережуть Заповіді мої" /Вих. 20. 2-6/. Тут також Творець включає свою санкцію, тобто нагороду за заховання Його Заповіді й кару за її переступлення.
Тою санкцією за заховання й переступлення своїх Божих Заповідей Господь Бог підкреслює свою владу над світом і людиною та над її провадженням до Богом наміченої мети. Бо не тільки нагорода за заховання Божих Заповідей, але також і кара за їх переступлення є доказом упорядкованого правління. Нагорода належиться тим, що є Господові послушні, кара ж є осторогою для тих, що не хочуть Його слухати, щоб їх остаточно змусити до покори й послуху Божим Заповідям. Так що вони, хоч може, без охоти, але з боязню перед покаранням підкоряються Божій волі.
Розважмо:
Всесвіт існує тільки з ласки і завдяки Божій доброті, й він залежить від Бога не тільки в своєму почині, тобто в сотворенні з нічого, але також у продовженні свого існування. Як уже ми не раз підкреслювали, не тільки початок існування всього залежить від всемогутньої Божої сили, але також і його продовження існування, бо воно є тільки постійним сотворюванням існування всього. Все, що існує, залежить від Творця в своєму початку, тобто в своєму сотворенні, в переході від світу можливого до дійсного існування; але також у продовженні існування. Бо й воно вимагає всемогутньої Божої сили, яка б його в існуванні втримувала, в тому вже одержуваному існуванні. Все, що існує, вимагає Божої постійної співпраці відносно кожного об'яву життя чи існування. Так, наприклад, не тільки людина потребує тої Божої співпраці в існуванні, у кожному вияві свого життя, тобто в діянні, говоренні, гадках і бажаннях: так само й всі інші Божі сотворіння: звірята, риби, птиці та різні роди рослин, дерев та квітів. Та не лише ті, але також неживі сотворіння, як тіла небесні, зорі, сонця й планети, залежать від всемогутньої Божої сили, яка б їх не лише в існуванні підтримувала, але й у їхніх дорогах спрямовувала відносно їхньої швидкості, бо якраз від тої Божої опіки все діє правильно. Й тому Боже Провидіння і Його нагляд мусить бути завжди з кожним сотворінням, бо вони не відлучні від Божої опіки. З того виходить, як дуже всесвіт залежить від свого Творця й без Нього не міг би існувати, але вже навіть одержавши своє існування, далі полягає на Божій підтримці й співпраці, а залишений собі самому, пропав би. Це детально з'ясовує Псалом, кажучи: "Усі вони від Тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу. Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш Твою руку, вони насичуються благом. Вони бентежаться, коли ховаєш вид Твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох. Зішлеш Твій Дух, - вони оживають, і Ти відновлюєш лице землі" /Пс. 104,27-30/. Ніщо з того, що існує, не може повністю відділитися від залежности від свого Бога Творця, інакше воно б негайно зникнуло. Очевидно, це не залежить лише від самого сотворіння, бо воно не може відмовитись від Божої підтримки або не може перестати співпрацювати в усьому з Божою дією. Цього ніхто з живучих зробити не може. Єдиний Господь Бог Творець усього, може відкликати свою підтримку. Бо Він одинокий сотворює, тобто дає існування й усе те. що до того існування потрібне. Він єдиний також може той довг, тобто те все, що нам дав, назад забрати. Заради Його доброти Він нічого не нищить із того, що сотворив, як про те говорить Книга Мудрости: "Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаятися. Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив, бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би. Як же щось могло б продовжувати існування, якби Ти його не забажав був? Або як би щось могло зберегтися, коли б Ти його (до існування) не покликав? Та Ти щадиш усе, бо воно - Твоє, Господи життєлюбний" /Муд. 11, 23-26/.
Молитва:
Господи мій Боже, коли так думаю: чому помимо всіх людських гріхів та неправди Ти все ще вдержуєш всесвіт та все, що є в ньому, при існуванні, - одинокою відповіддю буде те, що каже про це Книга Мудрости - тому що Ти все з нічого сотворив. А сотворив тому, що, розважаючи свої Божі досконалості бачив, що вони можуть бути наслідувані в дійсності. Й тому Ти все сотворив і в існуванні вдержуєш, не нищиш нічого з того, бо воно - Твоє. Так само, коли думаю про себе, чому Ти мене, Господи, держиш ще на світі, помимо того, що я грішу й противлюся Твоїй волі. Відповідь буде така сама: бо Ти мене, грішного й негідного, любиш, бо ж якби бридився мною. то б не сотворював мене. Мати Пречиста, допоможи мені в якийсь спосіб виявити вдячність Твоєму Синові за те, що помимо моїх гріхів, удержує мене при житті. Моли, Пречиста, і за наш народ, за державу й за нашу Церкву. Заступайся за нами перед Твоїм Божим Сином, щоб ми завернули з дороги гріха, підкорились Його Божим Заповідям й жили згідно з ними. Ти все можеш зробити, бо Твій Син напевно не відмовить Твоїм проханням. Ми всі покладаємось на Тебе, на Твою материнську поміч, тож вислухай наші прохання і допоможи нам. Амінь.