Любі друзі, деякі люди запитують, чи Господь Бог може дати діючим причинам спричинювати зміни. Говорячи загалом, Господь Бог може робити все, що тільки забажає. Він може робити все сам, тобто сотворюючи нові речі, або змінюючи вже сотворені. Інакшими словами, Він може чинити все, що не включає в собі протиріччя, як наприклад, квадратове колесо. В своїй дії Господь глядить у свою Божу Істоту та рішає, котрі з Його безмежного числа досконалостей, які самі в собі є безмежними, можуть бути наслідувані сотворіннями, а тоді рішенням своєї всемогутньої волі переводить із світу можливостей у реальний, дійсний світ, тобто сотворює їх. Про цю Божу безмежну свободу в сотворюванні говорить Псалом: "Наш Бог на небі; усе, що захотів, створив Він" /Пс. 115, З/. "Хваліте Господа з неба, хваліте його на висотах! Хваліте Його, всі ангели Його, хваліте Його, всі воїнства небесні! Хваліте Його, ви, небеса небес, - і води, що над небесами, нехай ім'я Господнє хвалять! Бо Він повелів, і створились" /Пс. 148, 1-2; 4-5/. Про спромогу Господа Бога творити все, що тільки забажає, говорить Його Єдинородний Син Ісус Христос, запитаний Апостолами, як багаті люди можуть спастися, коли, згідно з Його власними словами, воно є дуже важко. Відповідає Спаситель: "Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство. Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: "Хто ж тоді може бути спасенний? Ісус глянув на них пильно й мовив: "У людей це неможливо. Богові - все можливо" /Мт. 19, 23-26/. Або на іншому місці каже Христос: "У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо" /Мк. 10, 27/. "Неможливе в людей можливе є в Бога" /Лк. 18, 27/
Господь Бог може все зробити чисто сам, але Він може дати цю владу кому зохоче, а особливо ангелам або людям. Зі Святого Письма Старого й Нового Заповіту знаємо, що багато пророків. Апостолів та святих чинили чуда, та й навіть у наших часах є деякі люди, наділені Господом привілеєм творення чуд. Коли ж, отже, не тільки ангели, але й деякі звичайні люди одержали від Господа той привілей творення чуд, тож, очевидно, не можна відмовляти всемогутньому Творцеві творити чуда, коли Він дає ту силу ангелам і людям, співпрацюючи з ними в творенні чуд, яких без Божої співпраці не могли б творити. Відносно того, й навіть відносно будь-якої праці, Ісус виразно каже, що без Нього, без Його співпраці ми не могли б нічого чинити: "У мені перебувайте, а я - у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас" /Ів. 15, 4-7/.
Помимо нашого знання про Божу всемогутність, ми все-таки деколи заскочені тим, що в Господа немає рук чи рамен, щоб щось підносити. Причиною цього є наше нерозумне сприйняття Господа, тобто ми уявляємо собі Його як людину й думаємо, що Господеві потрібно рамен і рук, щоб будь-що піднести. Та навіть тоді, коли ми думаємо про Господа як чистого Духа, без тіла, нам все-таки трудно зрозуміти, як Господь може будь-що робити, не маючи рук і рамен. Нам, врешті, треба зрозуміти, що діяння будь-якого Духа є цілковито відмінним від діяння людини, тому Він може робити будь-що без рук, Він бо творить усе силою своєї волі. Цей феномен завважуємо навіть у деяких людей тут, на землі, які є в спромозі порушувати малі речі силою своєї волі, хоч їхня звичайна дія є такою самою, як наша - при помочі рук і рамен. Діяльність Божого Духа, того безмежного досконалого Духа, є повністю відмінною від нашої людської дії, та передусім вона завжди успішна. Так, наприклад, ми дивуємось, як Дух міг перенести диякона Филипа, коли той охрестив євнуха, як про те говорять Діяння: "А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше... Филип же опинився в Азоті, й по дорозі звіщав Євангеліє всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію" /Ді. 8, 39-40/. Під тим оглядом Спаситель повчає своїх Апостолів, кажучи: "Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди - і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого" /Мт. 17, 20/.
Розважмо:
Розважаючи дію нашого Творця і Господа Бога, нам треба разом із псалмоспівцем вигукнути: "Воскликніте Богові, вся земле! Співайте славу імени Його, воздайте Йому хвалу преславну. Скажіте Богові: "Які Твої діла предивні! Задля великої Твоєї сили підлещуються до Тебе Твої вороги. Уся земля нехай поклониться Тобі, Псалми нехай Тобі співає, оспіває Твоє ім'я у Псалмах". Прийдіте й погляньте на вчинки Божі: діла Його предивні над людськими синами! Він обернув у сушу море; вони ріку перейшли пішки: тим-то й радіймо у Ньому! Потугою своєю Він повік володарює; очі Його за народами наглядають... Благословіть, народи, нашого Бога і возвістіть всехвальну Його славу. Він зберіг життя душі нашій, не дав, щоб похитнулися ноги наші" /Пс. 66,1-9/. "Які великі Твої діла, Господи! Думки Твої вельми глибокі" /Пс. 92, 6/. Це незбита правда, Господи, що Твої діла чудесні, тож і не диво, що вони викликають у нас подив, тому що нам важко зрозуміти, як Господь може творити такі великі дива. Може, колись прийде той час, що після нашого відходу з цієї землі - долини сліз, коли зможемо бачити Творця в Його Божій дії, зможемо й ми зрозуміти та воднораз оцінити те все, що Він чинить. Подібно як і те все, що Він вчинив для нас, але ми, зайняті нашими буденними заняттями й турботами, не завважили того всього й не дякували Йому за Його доброту й терпеливість супроти нас. Все-таки одне нам треба тямити, а саме: Господь Бог завжди діє, й без Його діяння не було б ніякої діяльности в світі, як у тому чуттєвому видимому світі, так і в невидимому, духовому. Бо все: чи чуттєве, чи позавідчуттєве-духове залежить від того самого Творця.
Молитва:
Мій добрий Господи Боже! Щиро дякую Тобі за все, що зробив і далі твориш для мене, грішного. Ти перевів мене зі світу можливого в цей дійсний, реальний світ. У ньому Ти мене цілий час удержуєш, даєш усе, що мені до життя й існування потрібне. Ти співпрацюєш із кожним моїм ділом, словом, гадкою й бажанням, бо без Твоєї співпраці я не міг би нічого чинити. Як каже наша приказка: "Без Бога ні до порога!" Твоє Боже Провидіння передбачило все, що мені до життя й існування потрібно, так що мені нічого не бракує, бо Твоя доброта й всемогутня воля мною завжди опікується. Ти не бридишся мною, помимо всіх моїх гріхів, але далі мені помагаєш своїми ласками, бо хочеш, щоб я дійшов до Тебе - моєї остаточної мети. Тож допоможи мені, Господи, бути Тобі вдячним за Твою Божу любов до мене, грішного. Навчи мене й допоможи мені виявляти мою вдячність тим, що сповнятиму Твої Божі Заповіді, бо Ти сам вказав, як нам Тебе любити: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете." Бо "Той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 15; 21/. Ти ж, однак, не даєш перевищити себе в любові, кажучи: "Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе", а крім того: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло" /Ів. 14, 21; 23/. Сам всемогутній Творець обіцяє прийти до людини й поселитись у її серці й душі й там замешкати, так що людина зможе разом із Апостолом Павлом сказати: "Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене" /Гал. 2, 20/. Пречиста Мати, вимоли мені ласку в Твого Божого Сина, щоб я міг жити так праведно, як Апостол Павло, так щоб разом із ним я міг сказати, що справді вже не я живу, але живе в мені мій Господь і Спаситель Ісус Христос. Вимоли всім нам цю ласку, щоб ми в усьому наслідували Його й тим способом якнайбільше вподібнились до Нього. Амінь.