Любі друзі, многогранна залежність людини від Господа Бога виявляється в нашому надбанні знання. Ми розуміємо, що ми не є незалежними, але як Божі сотворіння нас у нашому житті Господь Бог не лише вдержує, але також є причиною нашого руху й життя. Тому що кожне порушення нашого тіла, подібно як наш розум і його дія, що є також дійсністю, мусить залежати від абсолютної дійсности, що нею є наш всемогутній Господь Бог. Лише Бог Творець спроможний діяти в нашому інтелекті, й це є привілеєм Першої Причини, що є єдиним виясненням того, що наш розум діє.
Як це можна доказати? Очевидно, що воно важко. Хто інший, як тільки не єдиний Господь Бог, є спроможним увійти в людський інтелект і там діяти? Все-таки існує можливість досвідчити й доказати Божу дію за допомогою філософських правил. Наш розум при помочі звичайного простого розумування свідчить нам, що не буває нічого без відповідної причини, тобто що ніщо не походить з нічого; дія від пасивности, бездіяльности, досконалість від недосконалости. Та існує один виняток, а саме єдиний Господь Бог - всемогутній Творець, який може зробити щось з нічого, подібно як це зробив на початку сотворення, створивши всю вселенну із нічого. І все те Він творить своєю всемогутньою силою, коли-то Він увесь світ перевів із нічевости до існування. Та поза всемогутнім Творцем, ніхто інший доконати того не може, бо до того конечною є Божа всемогутня сила. Застановімось трохи над тим, що воно означає - зробити щось із нічого.
Щоб це зрозуміти, пригляньмося до діяльности людини. Щоб людина могла щось зробити, їй потрібно багато речей, а саме їй треба матеріалу - якусь субстанцію - щоб із неї щось зробити. Далі їй треба якогось зразка чи моделі, щоб його наслідувати та щось подібного до нього зробити. Це вона може наслідувати з моделі, яка перед нею, або з тих речей, які вже перед тим у природі бачила. Крім того, людині потрібні й знаряддя, бо самими руками вона не спроможна всього виконати. Отже, як бачимо, людині треба багато речей, щоб будь-що зробити. Господь Бог не потребує усіх тих речей. Богові не треба матеріалу, щоб із нього щось витворити, бо Він, сотворюючи якусь річ, воднораз же й сотворює конечний для того матеріал. Йому не треба ні зразка, ні моделі, бо у Божій природі Він має все. Глядячи в свою природу-есенцію, Господь бачить там усі свої безконечні числом досконалості, що самі в собі є безконечними; воднораз бачить, як ті Його досконалості можуть бути здійснені в дійсному, реальному світі, хоч і не досконало, бо Божі ідеї, як уже було згадано, є досконалими самі в собі. Богові не треба жодного знаряддя, бо ним є Божа всемогутня сила.
Під кінець, кожна людина потребує знання, вправи чи вишколу в тій її роботі. Очевидно, всемогутньому Творцеві того всього не потрібно, бо Він може зробити все, що тільки захоче, як про те говорить псалмоспівець: "Наш Бог на небі; усе, що захотів, створив Він" /Пс. 115, 3/. Або на іншому місці кажеться: "Хваліте Його, ви, небеса небес, - і води, що над небесами, нехай ім'я Господнє хвалять! Бо Він повелів, і створились" /Пс. 148, 4-5/.
Застосуймо тепер те до діяльности Творця в людському умі, щоб допомогти людині в її діяльності здобути знання. Коли ми переходимо зі стану можливого знання до дійсного знання, ми не можемо приймати, що наш інтелект, який не мав знання, сам дав собі те знання. Бо в тому випадку він діяв би, як сам Господь Творець, тобто творячи щось із нічого. Ми з нашої практики знаємо, що всяке знання про зовнішній світ приходить до нас при помочі наших відчуттів, що їх детермінує зовнішній предмет поза нами. Ним можуть бути особи, речі, різні звірята, риби, птиці, що про них знаємо. Знання, що його одержуємо з книжок, детермінує нас, подібно як предмети чи люди поза нами. Вони всі були сотворені нашим Господом Творцем. Він нас також сотворив, дав нам наші відчуття, що їх зовнішній світ і предмети в ньому детермінують. Так-то Господь Бог підтримує нас і співпрацює в нашому збиранні знання. Він це робить так близько й так конечно, що без Його помочі ми не могли б набути жодного знання. Правди, так при Божій помочі одержані, творять наше, особисте знання. Але в нашому знанні включає Бог усяку дійсність; Він спричинює та підтримує наше знання у цьому дійсному, реальному світі.
Розважмо:
Мій Господи і все моє! Коли так, Господи, думаю про себе самого, коли розважаю над моїм цілим життям, не можу заперечити того, що в усій моїй діяльності, без огляду на те, чи в інтимній, чи в моїй власній, я все-таки залежу від Тебе, мій Творче й Господи. Ми вже згадували, що стосовно нашого знання ми повністю залежимо від Творця. Найперше тим, що Він творить предмети нашого знання, тобто зовнішній світ, як людей, звірят, птиць, риб та різну рістню, як дерева, квіти й трави тут, на землі. Крім того, Господь створив макрокосмос - небесні світила, як сонце, місяць, зорі й планети, які ширяють у просторах, виконуючи свою дію, як про те згадує Святе Письмо: "І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло - день, а темряву назвав ніч" /Бут. 1. 3-5/. "Тоді сказав Бог: "Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі, й нехай вони будуть знаками для (пір) року, для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю". І так сталося. І зробив Бог два великі світила: світило більше - правити днем, а світло менше - правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви" /Бут. 1, 14-18/. Ми ж, бачачи ті небесні тіла, подивляємо їх, головно ніччю, й дивуємось, як ті величезні небесні тіла, з яких деякі є набагато більші від нашої землі, можуть вдержуватися й ширяти в просторах без якоїсь підтримки та без водіїв, щоб так непомильно держатися своїх доріг і не спричинювати жодних катастроф. Головно, коли пізнаємо, що їх незліченне число, зібрані в констеляціях, де групуються коло своїх осередків - сонць, і так разом, із шаленою швидкістю простують своїми дорогами. Дивлячись на ті чуда природи, ми можемо тільки дивуватися і подивляти мудрість і силу їхнього Творця.
Та коли розважимо дальше мікрокосмос - маленькі світи, що складають матерію, тобто складові частини всіх тіл, не тільки тих велетнів на небозводі, але всякого сотворіння, починаючи від землі, скель, дерев, трав та квітів. Крім того, матерію, що утворює тіла всяких живучих сотворінь, почавши від звірят, птиць, риб та всяких комах, яким немає числа, а під кінець і царя всього сотвореного на землі, й вони також зложені з маленьких світів, молекул і атомів, які мають свої осередки - протони й нейтрони, а побіч них - їхні сателіти - електрони. І всі ті мікроскопічні світи, подібно як макрокосмос - всесвіт, є в постійному русі, а проте вдержуються разом, творячи тіла всього, що існує; тож справді, думаючи про те, дістаємо головокружіння - як Господь міг те все так пречудно обдумати, все з нічого сотворити й так уладити, що все існує й діє? Думаючи про те все, мусимо з псалмоспівцем сказати: "Страшний Бог у своїй святині" /Пс. 68, 36/. "Великі й чудесні діла Твої, Господи, Боже Вседержителю; праведні й істинні шляхи Твої, Царю святих" /Од. 15, З/.
Молитва:
Господи мій Боже! Як мені не подивляти Твоїх незліченних величних діл, яких повна вселенна. Та коли застановлюся над моїм життям, то в ньому не можу доглянути того подиву діл рук Твоїх. Та не тільки в тому прогрішуюсь, але також, замість прославляти Тебе, я ще грішу проти Тебе! Ти ж, Господи, не караєш мене, Твого грішного слугу, але дозволяєш жити, сподіваючись моєї поправи та повернення до Тебе, як про те згадує Книга Мудрости: "Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш, і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння. Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив, бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би" /Муд. 11, 23-24/. Тепер сам розумію, чому Ти ще держиш мене, грішника, на землі, бажаючи дати мені час на роздуми й на повернення до Тебе. Дякую Тобі, мій Боже, за Твою доброту. А Ти, Пречиста Мати, дякуй Твоєму всемогутньому Синові, Спасителю моєму, й випроси в Нього ласку навернення цілого нашого народу, залишення усіх наших гріхів і провин, щоб ми всі були вірними Йому повсякчас. Амінь.