Любі друзі, як ми вже згадували багато разів, Господь Бог мусить бути діючим у кожній акції-дії, інакше не буде дійсности в діючому, та в Його діяльності. Спаситель наш натякає на цю правду стосовно нашої діяльности, яка б осягала свою мету, кажучи: "У мені перебувайте, а я - у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, і вони згоряють. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас" /Ів. 15, 4-7/. Подібно і Діяння Апостольські підкреслюють ту багатогранну залежність сотворіння від Творця: "Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах, ані не приймає служби з рук людських, немовби Він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все. Він сотворив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи й границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть Його, хоч Він від кожного з нас недалеко. У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо..." /Ді. 17,24-28/.
Та Боже порушування, однак, не є брутальним насиллям, що кладе кінець усякому спротивові - "право пястука". Господь створив людину й згідно з її розумною природою дав їй закон, що має кермувати нею й доводити її до мети - до досконалости. Господь Бог дав розум і свобідну волю, дав знання мети й дорогу, як її осягати. Людина, випосажена інтелектом, може пізнавати Закон, щоби знати, в чому є її користь із Закону. Він дав також можливість інформувати волю про її властиве рішення, що тільки тим способом може осягнути досконалість, воднораз же, сповняючи Божу Заповідь, осягати заслуговуюче діло. Господь Бог, однак, ніколи не силує нікого підкорятися Його Заповідям, Він залишає це свобідному рішенню людської волі. Відносно себе Господь заявляє: "Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся. От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним, і він зо мною. Переможному дам сісти зо мною при Престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на Престолі Його" /Од. З, 19-21/.
З тих слів Спасителя ясно видно, як Він веде людей до їхньої досконалости - мети, тобто до злуки з Отцем Небесним. Як і кожний закон, Божий Закон має спосіб переконати людей діяти згідно з ним. З одного боку, Спаситель ганьбить і карає непослушних людей, щоб не допустити до переступлення Закону й знищити себе самих тим способом. А з другого боку, Він притягає їх до зберігання Закону обітницею життя з Ним і Його Небесним Отцем. Він, однак, ніколи не вживає насилля, що також виходить ясно зі слів Спасителя: "От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним, і він зо мною" /Од. З, 20/. Так-то Спаситель не втискається силою до сердець людей, але терпеливо жде на їхню співпрацю. Коли ж є непошанування поодинокої особи, воно не походить з боку Творця, бо Він порушує кожного згідно з його природою
Розважмо:
Неживу природу, тобто скелі, землю, всі небесні тіла - сонце, місяць, зорі й планети, подібно як і нашу землю, Господь веде з конечністю законами природи, які діють постійно й незмінно. Подібно й на землі, дерева, кущі, зела й трави кермуються їхніми законами природи. Звірята, птиці, риби та інші животини Господь веде до їхньої мети інстинктом, якому вони безумовно повинуються, тому що в них немає свобідної волі, як у людини, щоб не слухатись інстинкту. Людина ж, навпаки, крокує свобідно до своєї мети, тому що конечність чи примус не має місця в її моральній природі. Все ж таки це є також правдою, що кожне діло людини є воднораз і ділом Божим, бо щоб людина могла будь-що вчинити, вона потребує Божої співпраці в кожному ділі, а головно в діяльності моральній. Господь Бог є Першою Причиною всякої дійсности, але діло є також моїм, бо його зробити я свобідно моєю волею рішився й акцією моєю, тому що Господь Бог сповняє чи підтримує все, що я роблю при помочі тих сил, які Він дав мені. Воно означає, що Господь Бог співпрацює з кожним ділом людини, інакше без Його співпраці нічого не можна б було довершити. Однак зрозуміти, як Господь Бог може з нутра кожної людини діяти, співпрацюючи в її діяльності, й то свобідно від властивого людській природі принципу, цього людський ограничений розум зрозуміти не може, тому що до зрозуміння того є конечним Божий необмежений досконалий інтелект. Скажемо лише те, що участкування Бога Творця є частиною нашої свободи, а не противенством, тобто є запевненням дійсности. Бо у всьому, щоб було дійсним, реальним, конечною є співпраця Першої Причини, що переводить усе зі світу можливостей у дійсний, реальний світ.
Молитва:
Господи мій Боже! Я розумію тільки, що мій інтелект є замалим та заслабким, щоб розуміти Твої недосяжні гадки й дороги, якими провадиш усе до призначеної Тобою мети. Господь подає причину того нашого незрозуміння Його гадок і доріг, кажучи: "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших, і думки мої вищі від думок ваших. Як дощ, і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила і ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав" /Іс. 55, 8-11/. Ти, Господи, хочеш, щоб ми свобідно рішалися йти до Тебе, тому й дав нам свобідну волю, від якої й залежить наша нагорода чи кара. "Не кажи: "Із-за Господа я согрішив", Він бо того не чинить, що Йому осоружне. Не кажи, мовляв, Він звів мене сам: людина бо грішна Господеві непотрібна. Усяка мерзота Господеві осоружна, і тим нелюба, які Його страхаються. Це Він, від первоначала створив чоловіка - і лишив його в руці свого власного рішення. Якщо тільки побажаєш - Заповіді збережеш, і дотримати вірність - у твоїй добрій волі. Перед тобою Він поставив вогонь і воду: куди лиш захочеш, туди й простягнеш твою руку. Ось перед людьми - життя і смерть: що забажає, те йому й дасться. Бо велика мудрість Господня: він сильний владою і всевидющий, Його очі на тих, які Його страхаються, і сам Він відає кожне діло людське. Нікому не велів Він бути нечестивим, нікому не давав Він дозволу грішити" /Сир. 15, 11-20/. Є багато таких людей — грішників, які у своєму безумстві кажуть: "Згрішив, а що мені сталось?" Господь бо довготерпеливий, Не покладайсь на прощення занадто, гріхи до гріхів додавши, і не кажи: "А що милосердя Його велике, то й безліч гріхів мені Він відпустить", - бо й милосердя, і гнів є у Нього, тож на грішних спаде Його обурення. Не гайся повернутися до Господа, не відкладай з днини на днину, бо зненацька вибухне гнів Господній, то й загинеш у годині помсти" /Сир. 5, 4-7/. Мати Пречиста, допомагай нам позбуватися гріхів наших, щоб Господеві не сприкрилось задовго ждати на нашу поправу. Бо то правда, що Господь довготерпеливий, але Він воднораз є безмежно справедливим, тож "не кажи, хто, мовляв, мій володар, - бо кари гідне, Господь таки скарає" /Сир. 5, 3/. Проси Твого Божого Сина, щоб ми вірно зберігали Його Заповіді, бо "...той, у кого мої Заповіді, і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14, 21/. Ми ж усі бажаємо "любити Тебе, Господи, всім серцем, усією душею й усіми силами". Амінь.