Любі друзі, ми вже довідалися, що зрозуміти діяльність Господа Бога в нашому інтелекті є понад наші сили, та воно не є чимось надзвичайним. Фактично - це лише щоденна рутина, так дуже прозаїчна, що ми часто переходимо від неї до денного порядку. Воно є чимось конечним, природним, так що без тієї Божої співпраці дія чи діяльність нашого ума чи волі були б неможливими. Тож і не диво, чому ми, живучи й виконуючи наші щоденні чинності, навіть не думаємо, що Божа сила в нас помагає нам довершувати ті чинності ума й волі. Ця співпраця Божа в кожній нашій дії є такою зрозумілою й звичайною, що ми на неї не звертаємо уваги. Бо нашу увагу притягає радше щось незвичайне. А Господь Бог воліє діяти радше просто, звичайно, у законах, які вложив у природу та й у нас самих, як це виходить зі слів Святого Письма: "Господь сказав йому (Іллі): "Вийди, встань на горі перед Господом". І ось прийшов Господь. Великий, потужній вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та не у землетрусі Господь! По землетрусі - вогонь, та й не у вогні Господь! Після вогню - тихесенький, лагідний вітерець" /І Цар. 19,11-13/. Так, Господь був у легенькому вітерці; бо Йому не треба робити якогось великого враження, Він бо є єдиним всемогутнім Творцем вселенної. Тепер перед нами є питання, чи Господь годен чинити якісь надзвичайні речі - чуда? Чи може чинити щось поза порядком чи поза законами, що їх у світі встановив? Очевидно, Господь може творити все, що тільки захоче, як про те запевняє нас Його Єдинородний Син Ісус Христос, кажучи: "У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо" /Мк. 10, 27; Мт. 19, 26; Лк. 18, 27/. Очевидно, що Господь може все зробити, бо Він всемогутній. Господь створив всесвіт й усе, що тільки в ньому існує, Він вложив у природу свої закони, але вони зобов'язують тільки сотворену природу, але не Творця. Через те Господь Бог може творити поза законами природи, проти законів і понад закони природні, загалом може творити все, що тільки захоче, хоч Господь не вживає тієї своєї всемогутньої сили, хіба що того вимагає якийсь моральний закон на підтвердження якоїсь Божої правди, що ми вже бачили в Старому Завіті, як перехід ізраїльтян через Червоне Море і багато інших в Новому Завіті: чуда Спасителя, привернення до життя дочки Яіра, сина вдовиці з Наїн, Лазаря і т.п. Так-то Господь творив чуда в обороні свого народу - Ізраїля, захищаючи його перед ворогами. Спаситель пізніше творив чуда на доказ свого месіянського післанництва. Коли до Нього прийшли учні Івана Хрестителя й спитали: "Ти той, що має прийти, чи іншого ми маємо чекати?" У відповідь на це Ісус сказав їм: "Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують, мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина" /Мт. 11, 3-5/. Як відповідь учням Івана. Спаситель вказує на чуда, які довершив. При іншій нагоді Спаситель покликується на свої чуда як докази свого Божого післанництва: "Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав" /Ів. 5, 36-37/. І знову Спаситель покликується на чуда, як на докази Його мессіянського покликання: "Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці" /Ів. 10, 37-38/.
Розважмо:
Коли глядимо на нашу вселенну, на діло Божих рук, то захват наповняє наш ум, і ми мусимо подивляти велич Божого творива й разом із псалмоспівцем закликати: "Які великі Твої діла, Господи! Думки Твої вельми глибокі" /Пс. 92,6/. "Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувся величчю й красою. Ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, неначе намет, небо. Ти збудував свої горниці в водах. Із хмар собі робиш, колісницю, ходиш на крилах вітру. Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне - слугами своїми. Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні. Безоднею, немов одежею, покрив її" /Пс. 104,1-6/. Подібний подив Божої сили й розуму огортає нас, коли споглядаємо той досконалий порядок у всесвіті, де все твориво прямує до Богом даної йому мети, що нею є досконалість кожного сотворіння. Так що Господеві не треба робити чуд, тобто давати людям якихось надзвичайних доказів своєї Божої сили. Йому не треба робити жодних винятків, бо все кермується досконало законами, що їх Він у природу вложив. Коли ж у надзвичайних випадках завішує закони, то тільки на те, щоб нам доказати, що Він є володарем вселенної. Ті чуда, однак, Він робить тільки в надзвичайних випадках, щоб навернути деяких людей, як наприклад, св. Апостола Павла, якого з ворога християн зробив Христовим великим подвижником. Все твориво хвалить Господа Бога Творця, бо воно є вислідом Його Божої волі. Та не тільки матеріальні сотворіння хвалять свого Небесного Творця, Його прославляють і небесні сотворіння - ангели, як про те звіщає псалмоспівець словами: "Хваліте Його, всі ангели Його, хваліте Його, всі воїнства небесні! Хваліте Його, ви, сонце й місяцю, хваліте Його, всі ясні зорі. Хваліте Його, ви, небеса небес, - і води, що над небесами, нехай ім'я Господнє хвалять! Бо Він повелів, і створились" /Пс. 148,2-5/. На все те вистачило одного Божого всесильного слова, щоб те, що Він забажав, перейшло зі світу можливостей у дійсний, реальний світ.
Молитва:
Господи Боже й Творче мій! Бачачи пречудні твори Твого всемогутнього Духа, як у тому природному світі, так також і в надприродному, я розумію, що це все Ти створив, щоб нас повчити про себе, про свою всемогутню силу, й коли ми вже з захватом оглядаємо цю природу, тобто тіла небесні, яких безліч бачимо на небозводі, що виглядають наче світляні цятки, а з науки знаємо, що вони більші, й то на багато разів, від нашої землі й так завішені у космосі ширяють з незвичайною швидкістю по безмежних просторах. Їх є незліченне число, зібрані в строгі системи зі своїми сонцями й місяцями, пересуваються своїми дорогами й ніколи не зударяються, але безустанно прямують до Богом призначеної їм мети. Тільки подумати, що Ти все те робиш, щоб ми могли пізнати Тебе, всемогутній Творче, й зберігати Твої Заповіді, що їх дав Ти нам, аби вели нас Твоїми дорогами до Тебе й до досконалости. Дай мені ласку, Господи, зрозуміти Твою доброту відносно нас, Твоїх грішних сотворінь. Все на світі підпорядковується Твоїй волі, тільки ми, розумінні Твої творива, не хочемо підкоритися лише тому, що в нас є свобідна воля, й уважаємо, що нам усе вільно. Хоч глядячи на всі Твої сотворіння, при помочі їх і порядку, який панує серед них, пізнаємо Твій, Господи, безмежний розум і силу, що їх уживаєш для нашого добра, бо давши нам свобідну волю, бажаєш, щоб ми підкорились Твоїм Заповідям і також ішли до нашої мети, тобто до Тебе, Господи, й до злуки з Тобою у вічному щасті неба. Однак наша, первородним гріхом звихнена природа не все дозволяє нам крокувати до Тебе, нашої остаточної мети, але бажає зазнати щастя вже тут на землі, хоч і знаємо, що того щастя тут не знайдемо. Бо ті крихти туземного щастя не вдовольняють нас, ми бо призначені до Тебе, як про те запевняє нас св. Августин, кажучи: "Ти, Господи, створив мене для себе, і неспокійне серце моє, доки не спочине в Тобі, о Боже!" Тож, Господи, дай нам ласку зрозуміти, що тільки в Тобі зможемо знайти щастя, за яким тужить наше серце й наша ціла істота. Пречиста Мати, випроси нам ласку в Твого Божого Сина, щоб ми, тобто увесь наш народ, який під впливом безбожного комунізму зійшов з Твоєї дороги й блукає тепер у темряві безвір'я, назад повернув до Тебе, до Церкви, яку Ти для нашого спасіння оснував. І цілим серцем приляг до Твоїх Божих Заповідей, бо в них є наше спасіння, згідно зі словами, що Ти звернув до молодця: "Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей" /Мт. 19, 17/. Або коли бажаємо виявити Тобі нашу любов: "Якщо любите ви мене, то мої Заповіді берегтимете." Бо "Той у кого мої Заповіді і хто їх береже, той мене любить" /Ів. 14,15; 21/. Дай нам ласку таким способом висловлювати Тобі нашу любов. Амінь.